13641 (Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості), страница 6
Описание файла
Документ из архива "Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "ботаника" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "ботаника и сельское хоз-во" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "13641"
Текст 6 страницы из документа "13641"
Значну увагу в аналізі майнового стану слід приділити періоду з 2005 по 2006 роки, оскільки на початку спостерігалось значне вибуття основних засобів, а потім – оновлення. Це можна пояснити тим, що підприємство спочатку списало значну кількість старої техніки, а потім закупило нову. Хоча темпи закупівлі нової не випереджають темпи продажу старої. Про це свідчить коефіцієнт придатності, який не зріс, а навпаки – знизився на 45%.
3.3 Оцінка ліквідності підприємства
Оцінити ліквідність можна за допомогою показників, що характеризують стан ліквідності активів та можливість підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями.
Таблиця 10
Показники ліквідності СТОВ ім. «Гагаріна»
Показники | 2004 | 2005 | 2006 | 2006 р. у % до 2004 р. | Нормативне значення |
Коефіцієнт покриття | 1,82 | 1,85 | 1,52 | 84% | >1 |
Коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,43 | 0,42 | 0,34 | 79% | 0,6-0,8 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,003 | 0,004 | 0,003 | 106% | >0,2-збільшення |
Чистий оборотний капітал (тис. грн.) | 464,50 | 579,50 | 462,50 | 100% | >0-збільшення |
На основі даних таблиці 10 можна стверджувати, що підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки стан, при якому коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2, а коефіцієнт швидкої ліквідності менше 0,5 можна вважати банкрутом.
Але загальний коефіцієнт покриття, в якого теж простежується тенденція до зниження, показує, що підприємство поки що може своєчасно ліквідувати свої борги.
3.4 Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характеризується співвідношення власного та залученого капіталу.
Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).
Таблиця 11
Показники платоспроможності (фінансової стійкості) СТОВ ім. «Гагаріна»
Показники | 2004 | 2005 | 2006 | 2006 р. у % до 2004 р. | Нормативне значення |
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) | 0,77 | 0,74 | 0,59 | 77% | >0,5 |
Коефіцієнт фінансування | 0,25 | 0,35 | 0,69 | 275% | <1-зменшення |
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами | 0,82 | 0,85 | 0,52 | 64% | >0,1 |
Коефіцієнт маневреності власного капіталу | 0,18 | 0,27 | 0,33 | 186% | >0-збільшення |
Фінансова стійкість СТОВ ім. «Гагаріна» за останній рік значно погіршилася, оскільки всі коефіцієнти наближаються до своїх критичних значень. Коефіцієнт автономії знизився на 23%, коефіцієнт фінансування зріс на 175%, коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами знизився на 34%. В даній ситуації радує тільки позитивний ріст коефіцієнта маневреності на 86%.
3.5 Оцінка ділової активності підприємства
Щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійснювати пошуки найкращих взаємозв’язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка ділової активності – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів).
Таблиця 12
Показники ділової активності СТОВ ім. «Гагаріна»
Показники | 2004 | 2005 | 2006 | 2006 р. у % до 2004 р. | Нормативне значення |
Коефіцієнт оборотності оборотних активів | 0,30 | 0,25 | 0,38 | 126% | Збільшення |
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) | 0,32 | 0,28 | 0,45 | 142% | Збільшення |
Коефіцієнт оборотності власного капіталу | 0,37 | 0,33 | 0,64 | 173% | Збільшення |
Динаміка показників ділової активності є позитивною, тому що прискорення обертання одиниці ресурсу дає можливість вивільнити її з господарської діяльності і більш ефективно використовувати.
Зокрема, прискорення обертання оборотних активів дає можливість зменшити потребу в оборотних коштах на 26%.
Ріст фондовіддачі показує, що на 1 гривню, вкладену в основне виробництво віддача зросла на 42%.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує, що на 73% ефективніше використовується власний капітал.
3.6 Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства
Показники рентабельності або прибутковості характеризують фінансові результати господарювання.
Таблиця 13
Показники рентабельності або прибутковості СТОВ ім. «Гагаріна»
Показники | 2004 | 2005 | 2006 | Нормативне значення |
Коефіцієнт рентабельності активів | 0,0026 | 0,0133 | 0,1247 | >0-збільшення |
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу | 0,0032 | 0,0179 | 0,2103 | >0-збільшення |
Коефіцієнт рентабельності діяльності | 0,0087 | 0,0536 | 0,3296 | >0-збільшення |
Коефіцієнт рентабельності продукції | 0,0341 | 0,0624 | 0,1449 | >0-збільшення |
Оцінюючи фінансові результати господарської діяльності слід пам’ятати, що в 2005 та 2006 роках підприємство було збитковим. Тому говорити про позитивний ріст показників рентабельності неможливо. Навпаки динаміка є просто катастрофічною. Подальший розвиток підприємства за таких умов неможливий. Необхідно терміново вносити поправки у саме виробництво і організацію фінансової діяльності.
Висновки і пропозиції
При написанні курсової роботи було проведено розрахунки економічної ефективності виробництва кормів та фінансового стану підприємства.
Галузь тваринництва в господарстві знаходиться в стадії занепаду і передбачається в недалекому майбутньому його повна ліквідація. Це пов’язано з тим, що в підприємстві досить висока собівартість кормових культур. А це, в свою чергу, негативно впливає на собівартість тваринницької продукції.
Основним джерелом надходження кормів у підприємстві є польове кормовиробництво. Використовуються власні кормові ресурси і закуплені. Із власних – це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм. Із закуплених – лише жом, оскільки власних кормових коренеплодів підприємство не вирощує.
В підприємства немає чітко окресленої кормової посівної площі тому що в різні роки висівались різні культури приблизно на однаковій площі, а загальна кормова площа зменшилась на 35%.
Найбільший вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву дає фуражне зерно, кукурудза на силос (2005 рік) та багаторічні трави на зелений корм. Але в динаміці простежується зниження урожайності, збільшення прямих затрат праці і росту собівартості.
Важливим недоліком господарювання є невикористання природних сінокосів і пасовищ, що негативно відображається на собівартості раціону. Оскільки вони є джерелом найдешевших кормів.
Резервом зниження собівартості є підвищення врожайності кормових культур, впровадження комплексної механізації виробництва і заготівлі кормів, зменшення їх втрат, використання прогресивних форм організації та оплати праці в кормовиробництві, реформування відносин власності.
Вже в найближчі роки в Україні можна мати в середньому 60 - 70 ц/га корм. од./га і 110 - 115 г протеїну з розрахунку на 1 корм. од. Це реальне завдання, оскільки багато які господарства вже давно вийшли на цей рівень і навіть перевищили його. Із практики європейських ферм і господарств України, що спеціалізуються на виробництві продукції тваринництва, відомо, що щільність поголів'я має бути високою і дуже високою. Так, у господарствах, які вирощують переважно кормові культури, можна утримувати 80 - 100 дійних високопродуктивних корів на 100 га сільськогосподарських угідь. На фермах, що спеціалізуються на виробництві яловичини і свинини, достатньо висівати дві – три зернові культури (кукурудзу на зерно, ячмінь, горох або сою) і певні площі відводити під посіви кормових трав (люцерни, конюшини, еспарцету) для згодовування тваринам і приготування трав'яного або сінного борошна (премікси при цьому закуповують). За таких умов будуть забезпечені невисока собівартість і висока рентабельність виробництва тваринницької продукції.
Розширюючи виробництво кормів, треба одночасно здійснювати заходи, спрямовані на підвищення продуктивності праці та зниження собівартості кормів. Дійовий фактор підвищення продуктивності праці в кормовиробництві – комплексна механізація виробництва та заготівель кормів. Ще й нині у кормовиробництві використовують малопотужну, недосконалу і надто дорогу техніку.
Період надходження зелених кормів – 160-170 днів, тоді як в Україні ці корми можна мати упродовж 190-210 днів. Щоб збільшити період і забезпечити регулярність їх надходження, слід додатково до пасовищ висівати польові культури, в тому числі холодостійкі.
У зарубіжних країнах, крім випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування їй зеленої маси кормових культур влітку. Це вважають більш вигідним порівняно із згодовуванням консервованих кормів і тим більше надмірної кількості концентратів. Так, відомі німецькі вчені у галузі кормовиробництва К. Не-ринг і Ф. Люддекке (1974) вважають, що влітку треба згодовувати тваринам кукурудзу в суміші з іншими високобілковими рослинами у свіжому вигляді, а не використовувати силос, який вже при виготовленні втрачає близько 25 % поживних речовин. Крім того, тваринам замість свіжої, повноцінної за поживністю зеленої маси дають кислий і часто недоброякісний корм. Разом з тим годівля тварин свіжим зеленим кормом ефективна лише при рівномірному і безперервному його надходженні. Необхідний раціональний конвеєр, коли з 1 га одержували не менш як 60 - 70 ц/га корм, од., що можливо при 2-4 укосах зеленої маси трав, 2-3 урожаях кормових культур.
Щодо фінансового стану підприємства, то він є незадовільним. Придатність основних засобів знижується, темпи закупівлі нових основних засобів не випереджають темпи продажу старих.
1>