13641 (Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "ботаника" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "ботаника и сельское хоз-во" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "13641"
Текст 2 страницы из документа "13641"
Однак, останніми роками спостерігається значне зниження якості кормів, що потребує нового підходу та суттєвих змін у формуванні кормової бази.
1.2 Методика визначення економічної ефективності виробництва кормів та їх використання
Для зміцнення кормової бази господарств необхідно, перш за все, виявити найбільш економічно вигідні кормові культури відповідно до конкретних природноекономічних умов. Це передбачає проведення економічної оцінки кормових культур, окремих видів кормів та раціонів. Від цього вибору залежать рівень використання землі, собівартість і рентабельність тваринницької продукції.
У кожному господарстві вирощують і переробляють на корми багато сільськогосподарських культур, які значно відрізняються за врожайністю і собівартістю продукції.
У другій половині 50-х років більшість економістів-аграріїв дійшли висновку, що економічну оцінку кормових культур доцільно провадити за такими показниками:
-
вихід поживних речовин (ц к. од., кг п. п.) з 1 га посіву культури або групи споріднених культур;
Для розрахунку необхідно знайти кількість центнерів з одного гектара, а потім отримане число помножити на вміст к. од. і п. п. в цій культурі.
-
собівартість 1 ц к. од. і п. п. (грн.);
Необхідно виробничу собівартість культури поділити на валовий збір кормових одиниць і перетравного протеїну (збір кормових одиниць і перетравного протеїну з одного гектара помножити на посівну площу).
-
затрати праці на 1 ц к. од. і п. п. (люд.-год.).
Потрібно затрати праці поділити на валовий збір кормових одиниць і перетравного протеїну.
Важливим показником економічної оцінки кормових культур є їх урожайність, оскільки одержання максимальної кількості кормів з одиниці площі дає змогу виробляти корми на відносно меншій площі, а це скорочує витрати на обробіток, догляд і т. ін.
Кормові культури значно різняться за вмістом у них кормових одиниць і перетравного протеїну. Одні культури забезпечують великий вихід кормових одиниць з гектара, але їх корми бідні на білок, інші – навпаки, а у раціонах тварин необхідно мати певне співвідношення кормових одиниць і перетравного протеїну, що забезпечує найбільш ефективне використання кормів. Тому для сукупної оцінки кормових культур кілька років тому запропоновано ще кілька нових показників економічної оцінки кормових культур, а саме:
-
вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву (ц);
-
собівартість 1 ц кормопротеїнових одиниць (грн.);
-
затрати праці на 1 ц кормопротеїнових одиниць (люд.-год.).
Ці показники розраховуються аналогічно до попередніх.
Кількість умовних кормопротеїнових одиниць з 1 га окремої кормової культури визначають за такою формулою:
, де
КПО – вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву, ц;
У – урожайність кормової культури, ц/га;
К – вміст кормових одиниць в 1 ц корму, ц;
П – вміст перетравного протеїну в 1 ц корму;
10 і 2 – коефіцієнти.
Кормопротеїнова одиниця є умовним показником і в зоотехнічній практиці не використовується, оскільки в годівлі тварин 1 к. од. і 100 г перетравного протеїну не рівноцінні. Проте вихід кормопротеїнових одиниць з гектара посіву характеризує поживну якість кормів з урахуванням енергетично-протеїнового співвідношення і тому дозволяє більш об'єктивно оцінювати і порівнювати ефективність кормових культур. У 1 ц корму, що забезпечує оптимальне співвідношення кормових одиниць і перетравного протеїну, міститься 1 ц кормопротеїнових одиниць.
Показники економічної оцінки кормових культур для більшої достовірності розраховують у середньому за три роки. Порівняння показників оцінки різних кормів дає змогу виявити найбільш економічно вигідні з них, а також обґрунтувати раціональну структуру посівної площі кормових культур.
Розділ 2. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. «Гагаріна»
2.1 Природноекономічні умови виробництва кормів
СТОВ ім. «Гагаріна» Розташоване у с. Дмитренки Богуславського району Київської області.
Землі СТОВ ім. «Гагаріна» розміщені в середині течії Дніпра і має злегка хвилясту рівнинну поверхню з невеликим похилом з півдня та південного заходу в бік Дніпра.
Підприємство розташоване в басейні річки Рось висота плато якої в окремих місцях досягає 280 м. Нагірний правий берег Росі порізаний густою сіткою ярів та байраків. Під дією дощів зливового характеру і весняних талих вод утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті території змивається родючий поверхневий шар, замулюються річки.
Ефективний засіб боротьби з ерозією є сівба на схилах багаторічних трав, які утворюють дернину і дають додаткові ресурси кормів для тваринництва.
Клімат зони помірно-континентальний з довгим теплим літом і короткою м’якою зимою. Континентальність зростає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина і тривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх основну волого-зарядку. Середня температура за рік дорівнює 6 – 8 оС, але в деякі роки бувають деякі відхилення.
Максимальна температура – 37, 39 оС (1936 р.)
Мінімальна температура – -36 оС (1935 р.)
Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.
Як відомо, ґрунти лісостепу сформувались в основному на лісах та лісовидних суглинках і характеризуються високою потенційною родючістю. Ґрунтовий покрив складається з темно-сірих опідзолених ґрунтів. В цих районах також зустрічається чорноземи опідзолені та чорноземи мало гумусні, часткова вилугувані й карбонатні.
Район помірно теплий помірно зволожений. За період з середньодобовою температурою понад 10 оС тут випадає 310 – 320 мм опадів, а за рік – 480 – 560 мм. Період з середньодобовою температурою понад 15 оС тут триває на 5 днів більше, ніж на решті території області.
Останні весняні приморозки закінчуються у середньому 26 – 28 квітня, а перші осінні заморозки починаються 6 – 7 жовтня. В окремі роки ці показники коливаються, що і впливає на тривалість без морозного періоду.
На території землекористування господарства проходять автомобільні дороги загального користування, протяжністю 30,2 км, в тому числі з твердим покриттям 20 км. По них здійснюється зв'язок з районним центром, а через нього з обласним.
Внутрігосподарський зв'язок – телефонний.
Відстань до районного центру: м. Богуслав – 15 км.
Відстань до обласного центру: м. Київ – 145км.
Відстань до найближчої залізнодорожної станції: м. Миронівка – 40 км.
Бази постачання: м. Богуслав – 15 км., м. Миронівка – 40 км., м. Тараща – 30 км.
Бази реалізації продукції – м. Богуслав – 15 км., м. Миронівка – 40 км., м. Тараща – 30 км., м. Київ – 145км.
Територія господарства не містить важливих автомобільних шляхів та залізно дорожніх станцій. Тому господарство має не дуже сприятливі шляхи сполучення для реалізації продукції та зв’язку з постачальниками.
Серед обслуговуючих виробництв господарства – автопарк, ремонтна майстерня тракторна та будівельна бригада; серед підсобних – млин.
Для наочного представлення розміру землекористування сільськогосподарського підприємства, доцільно показати склад і структуру земельних угідь у вигляді таблиці.
Таблиця 1.
Склад і структура земельних угідь СТОВ ім. «Гагаріна»
Види угідь | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2006 р. у % до 2004 р. | |||
площа, га. | % | площа, га. | % | площа, га. | % | ||
Площа сільськогосподарських угідь | 1118 | 100% | 1120 | 100% | 1119,8 | 100% | 100,16% |
В тому числі: |
|
|
|
|
|
|
|
рілля | 999 | 89% | 1001 | 89% | 1001 | 89% | 100,20% |
сіножаті | 110 | 10% | 110 | 10% | 110 | 10% | 100,00% |
пасовища | 9 | 1% | 9 | 1% | 8,8 | 1% | 97,78% |
З таблиці 1 видно, що в період з 2004 по 2006 роки в господарстві суттєвих змін щодо землекористування не відбулися. Лише в 2005 році добавилось 2 га ріллі. Так як всі земельні угіддя взяті в оренду, то можна сміливо говорить про те, що підприємство має досить стабільне положення в с. Дмитренки і люди довіряють керівникам цього підприємства, чого неможна сказати про більшість підприємств України.
Важливим також є визначення землезабезпеченості господарства. Вона визначається забезпеченням ріллі та сільськогосподарських угідь на 1-го середньорічного працівника.
Таблиця 2.
Землезабезпеченість СТОВ ім. «Гагаріна»
Роки | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2006 р. у % до 2004 р. |
Площа, га.: |
|
|
|
|
сільськогосподарських угідь | 1118 | 1120 | 1119,8 | 100,16% |
ріллі | 999 | 1001 | 1001 | 100,20% |
Середньорічна чисельність працюючих, чол. | 60 | 60 | 57 | 95,00% |
На 1 середньорічного працівника припадає, га: |
|
|
|
|
сільськогосподарських угідь | 18,63 | 18,67 | 19,65 | 105,43% |
ріллі | 16,65 | 16,68 | 17,56 | 105,47% |
Аналізуючи землезабезпеченість СТОВ ім. «Гагаріна» видно, що навантаження сільськогосподарських угідь та ріллі на 1-го працівника по роках збільшилась на 5,5% (приблизно). Це можна пояснити зменшенням середньорічної чисельності працюючих на підприємстві на 5%.
У сільському господарстві поряд із засобами виробництва і землею, необхідним виробничим фактором є праця. Носіями здатності працювати є трудові ресурси. Трудові ресурси – це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві. До них віднесене і та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництві продукції або наданні послуг. Рівень забезпеченості сільського господарства трудовими ресурсами, рівномірне і раціональне їх використання значною мірою впливає на ефективність галузі.
Таблиця 3.