13637 (Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СООО ім. "Суворова" Луганської області), страница 7

У 1986—1990 роках, застосувавши інтенсивну технологію у вирощуванні соняшнику, а також дотримавши всіх агротехнічних прийомів (до цього треба додати сприятливі агрометеорологічні умови), господарства Запорізької, Дніпропетровської і Харківської областей одержали середній урожай 18,0—18,8, а Донецької, Полтавської, Вінницької та Черкаської областей -19,7-22,9 ц/га.

Починаючи з 1991 року, у зв'язку з економічною кризою в аграрно-промисловому комплексі (АПК) країни, на зміну інтенсивній технології вирощування соняшнику прийшла екстенсивна. Отже, за останні вісім років (1991— 1998) спостерігається тенденція до зниження врожайності та валових зборів соняшнику при значному зростанні посівних площ в Україні. '

Екстенсивна технологія полягає насамперед у правильному чергуванні культури в сівозміні, розміщенні посівів по кращих попередниках, впровадженні високопродуктивних районованих сортів і гібридів, раціональному застосуванні добрив, своєчасному обробітку ґрунту з мінімалізацією технологічних операцій та використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів, дотриманні оптимальних строків сівби, своєчасному та якісному доглядові за посівами, безгербіцидній технології боротьби з бур'янами, системі заходів захисту рослин від шкідників та хвороб, удосконаленні методів збирання врожаю тощо.

Виробничий досвід показує, що точне і своєчасне застосування всіх прийомів агротехніки є запорукою добрих урожаїв соняшнику на всіх площах посіву навіть без застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами!

Важливою умовою досягнення стабільності високих урожаїв є правильне чергування соняшнику з іншими культурами у сівозміні. На те саме поле він має повертатися не раніш як через 8—10 років. За цей час у ґрунті значно зменшується концентрація інфекції, різко знижується ураження рослин вовчком, несправжньою борошнистою росою, сірою та попелястою гнилями, склеротиніозом та іншими хворобами. Не рекомендується розміщувати соняшник безпосередньо після сої, гороху, квасолі, тютюну й томатів.

Кращими попередниками для соняшнику є озимі та ярі колосові, кукурудза на зерно і силос. Після цукрових буряків, люцерни, суданської трави соняшник можна висівати 8 зонах достатнього зволоження через один-два роки, недостатнього — через два-три роки, адже за цей час запаси продуктивної вологи у кореневмісному шарі ґрунту відновляться до рівня середньорічних показників. Кращими ґрунтами для вирощування є різні типи чорноземів, каштанові та сірі лісові, непридатними — піщані, засолені та дуже кислі. Погано росте соняшник також на важких глинистих ґрунтах.

Система зяблевого обробітку ґрунту складається з лущення поля на глибину 6—8 см, яке слід проводити одразу після збирання врожаю стерньових попередників. На забур'янених площах застосовують дворазове лущення з інтервалами між ними 15—20 днів та оранку. Глибина оранки на ґрунтах, не схильних до ущільнення та запливання, має становити 20—22 см, на ґрунтах з важким механічним складом — 25—27 см, а на площах, засмічених кореневищними та коренепаростковими бур'янами, — 28-35 см.

На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, обробіток ґрунту потрібно проводити по типу поліпшеного зябу (два-три дискових лущення стерні, оранка). За такої системи основного обробітку ґрунту технологія вирощування соняшнику цілком можлива без застосування гербіцидів.

Напівпаровий обробіток ґрунту застосовують після озимих та ярих колосових на полях, які не уражені вітровою ерозією. При цьому злущене поле виорюють у липні-серпні. Бур'яни, що з'являються, знищують культиваціями на глибину 8—10 см з одночасним боронуванням. Після напівпарового обробітку ґрунту у два-три рази зменшується забур'яненість полів.

Якщо поле засмічене багаторічними коренепаростковими бур'янами (будяком, осотом, берізкою, латуком татарським, ластовцем гострим тощо), слід застосовувати пошаровий обробіток ґрунту, раннє дискове лущення на глибину 8-10 см, після відростання бур'янів — лущення дисковими боронами або лемішними знаряддями на глибину 10—12 см, після повторного відростання бур'янів — провести оранку на глибину 27—30 см.

Після кукурудзи на зерно або силос поле треба обробити дисковими лущильниками вздовж та упоперек, а потім провести оранку на 25—27 см,

У районах, де виявлено вітрову ерозію, слід провести безполицеве розпушення ґрунту із залишенням стерні на поверхні поля. Система протиерозійного обробітку

складається з дрібних лущень культиваторами-плоскорізами та безполицевого розпушення на глибину 22—25 см культиваторами-глибокорозпушувачами.

Досліджено, що своєчасне лущення стерні підвищує врожай на 2—3 ц/га, а глибока оранка — на 1 ц/га.

На більшості типів ґрунтів передпосівний обробіток ґрунту має включати мінімальну кількість технологічних операцій з використанням широкозахватних знарядь (БЗСТ-1,0 + ШБ-2,5) і комбінованих агрегатів (РВК-3,6, РВК-7,2таін.).

Передпосівну культивацію потрібно проводити безпосередньо перед сівбою з одночасним внесенням гербіцидів. . Внесення органічних і мінеральних добрив є необхідною умовою одержання високого врожаю соняшнику. Внесення 18— 20 т/га підвищує врожай насіння на 1,4—3,6 ц/га.

Середньою нормою мінеральних добрив вважають: азоту — 30—45 кг/га, фосфору — 45—50, калію — 30—45 кг/га. Фосфорні та калійні добрива підвищують не лише врожаї — на 1,2—1,7% зростає також вміст олії в насінні.

Органічні добрива краще вносити під попередник, а мінеральні — під зяблеву оранку або навесні під культивацію. Якщо мінеральні добрива не були внесені з осені, їх необхідно внести навесні - одночасно з посівом — по 50 кг/га гранульованого суперфосфату або нітрофоски, це підвищить урожайність соняшнику на 1,3 ц/га і більше.

Для підвищення врожайності соняшнику важливу роль відіграє також посівний матеріал. Насіння має бути добре відкаліброване за розмірами, з високими посівними кондиціями, протруєне і оброблене препаратами проти дротяника та інших шкідників.

Щоб зменшити напруження під час збирання, слід попередити масові ураження соняшнику хворобами (насамперед білою та сірою гнилями), а для цього у кожному господарстві треба вирощувати не менш як два — три кращих сорти або гібриди, різні за тривалістю вегетаційного періоду.

У південних районах України питома вага середньостиглих сортів і гібридів має становити понад 60%, ранньостиглих — близько 40; у північних районах — скоростиглих — 30—40, а ранньостиглих — 60—70%.

Гібриди Санстар, Одеський 249, Казіо, Єврофлор характеризуються високою врожайністю (від 23,0 до 48,8 ц/га) і значним вмістом жиру (49,0—51,6%), районовані у всіх областях країни.

В областях агрокліматичних зон Лісостепу й Полісся варто надавати перевагу гібридам Флейрон, Супер 25, Оптизол, Марко, Малабар — вони відзначаються високою продуктивністю (25,0—45,4 ц/га) і олійністю насіння (45,4-52,2%).

Інститут рослинництва ім. В.Я.Юр'єва (Харків) вивів високоврожайні гібриди Харківський 49, Світоч, Погляд, Харківський 58 з високим вмістом олії в насінні, з різним вегетаційним періодом (від 96 до 120 днів) дозрівання, що дає змогу висівати їх в усіх регіонах України.

Виходячи з рівня забур'янення полів, строки посіву необхідно диференціювати. На чистих полях кращі строки посіву настають, коли грунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8—10, а на дуже забур'янених — до 10—12'С, і після цього передпосівною культивацією знищується основна маса ранніх бур'янів, що встигли прорости.

Не треба забувати, що за надранніх строків посіву через низькі температури ґрунту насіння проростає повільно, а це призводить до пошкодження його дротяниками і грибковими хворобами, а також до забур'яненості посівів. Слід також зважати на те, що високоолійні сорти і гібриди соняшнику для проростання насіння потребують більш високих температур.

Посів на одному полі має бути завершено за один — два, а в цілому по господарству — за чотири — шість днів. Робоча швидкість при посіві сівалками СПЧ-6, СПЧ-6М не повинна перевищувати 5 км/год, а СУПН-8А, СКПП-12 — 7 км/год.

Якщо сівбу проводять за допомогою сівалки СПЧ-6 з пристроєм для внесення мінеральних добрив, слід внести у рядки 50—70 кг/га суперфосфату або нітрофоски.

Насіння доцільно загортати у вологий шар ґрунту на глибину 6 — 7 см, а при висиханні верхнього шару ґрунту — на 8 — 9 см.

Максимальну врожайність соняшник забезпечує за максимальної густоти посівів у конкретних грунтово-кліматичних умовах.

Оптимальна густота рослин після проріджування має становити у південному Степу 35—40, у північному — 45—50, Лісостепу — 50—60 тис. рослин на гектар. Встановлюючи норму висіву, потрібно враховувати надбавку на польову схожість насіння (20—25%) та зрідженість рослин післясходовим боронуванням (10%).

Після сівби поле доцільно закоткувати кільчасто-шпоровими котками, що забезпечить більш ранню і дружну появу сходів. Якщо у господарстві вирішили застосувати безгербіцидну технологію вирощування соняшнику, то для знищення сходів бур'янів, збереження вологи з грунті і покращання його аерації через 5—6 днів після сівби потрібно провести досходове боронування упоперек рядків: за невисокої щільності ґрунту зі швидкістю руху агрегату 10—11 км/год, за вищої — 6—7 км/год.

Коли сходи досягнуть фази двох—трьох пар справжніх листків, обов'язково слід у денні години (10—11 год.), коли спаде тургор рослин, провести на малій швидкості (4—5 км/год) післясходове боронування упоперек рядків.

Бур'яни, що досягли фази проростків чи тонких ниточок, знищуються зубами борони, у фазі появи двох зелених листків—на 81—87% і чотирьох листків — на 61—68%. За вологості верхнього шару ґрунту до 18% краще застосовувати легкі борони, за більшої — середні.

Щоб створити кращі умови для доступу повітря до кореневої системи та накопичення вологи і поживних речовин у грунті, а також знищити бур'яни, необхідно якісно і своєчасно провести розпушення міжрядь.

Першу міжрядну культивацію проводять культиваторами КРН-4,2 або КРН-5,6 з використанням прополювальних борінок КРН-38 чи ротаційних дисків КРН-28.

На дуже засмічених багаторічними бур'янами полях через два тижні після першого розпушення треба провести другий міжрядний обробіток. Для присипання бур'янів у рядку культиватори обладнують загортачами КРН-52 та КРН-53. На полях, де пізні бур'яни систематично знищуються восени в системі поліпшеного зябу, вистачить одного розпушення міжрядь.

Глибину культивації встановлюють залежно від погодних умов і механічного складу ґрунту — від 6 до 10 см. Якщо кількість опадів недостатня, глибину розпушення слід зменшити до 5—6 см, У Степу доцільно застосовувати в міжряддях відносно дрібне (6—8 см) розпушування ґрунту.

На дуже забур'янених полях високоефективні гербіциди необхідно застосувати до посіву соняшнику, що дасть змогу очистити поля від бур'янів протягом періоду вегетації, скоротити кількість післяпосівних розпушень ґрунту аж до повного їх виключення.

Чинники підвищення врожайності

В порядку пропозицій господарству можна порадити для підвищення врожайності наступні чинники:

Попередні культури. За допомогою підбору кращих попередників можна створити сприятливі умови для формування урожаю і технологічної якості зернових.

Способи і терміни обробки і підготовки грунту для посіву, які впливають на водний, повітряний, тепловий режими як перед посівом, так і протягом всього періоду зростання і розвитку рослин. Важливе значення для збільшення урожаю має визначення норм посіву. Терміни посіву тісно пов'язані з грунтово-кліматичними умовами попередників, родючістю і вогкістю грунту, добривами, сортами і т.д.

Формування якості зерна під час дозрівання. Вивчення змін якості зерна має важливе теоретичне і практичне значення.

Терміни і способи збору. Якість клейковини зерна залежить від термінів збору.

Посівні і сортові якості зерна

Заходи щодо зниження собівартості

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображається раціональне використовування виробничого потенціалу підприємства. Величина собівартості забезпечує конкурентоспроможність продукції і фінансові результати діяльності підприємства.

Для зниження собівартості необхідне:

Зростання продуктивності праці;

Зниження цін на ГСМ;

Використовування нових технологій;

Використовування гібридних сортів;

Всі ці чинники сприяють підвищенню врожайності і зниженню собівартості.

Напрями, дозволяючи підвищити продуктивність праці при виробництві соняшнику