Міністерство освіти та науки України

Національний Технічний Університет

“Харківський Політехнічний Інститут”

Кафедра організації виробництва та управління персоналом

Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломних проектів і робіт

Для студентів спеціальності АХТС і ЕКМ денного та заочного відділення

Укладач ст. викл. О.Г.Нікітін

Харків НТУ ХПІ 2008

Загальні положення

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – це обов'язкова складова частина будь-якого інвестиційного проекту, тобто проекту, що потребує певних фінансових витрат. Основна мета розробки ТЕО – дати фінансову оцінку передбачуваних витрат та одержуваного корисного результату, а також оцінити прибутковість проекту і, в кінцевому підсумку, економічну доцільність його розробки та впровадження.

В економічній частині дипломного проекту проводиться техніко-економичне обгрунтування рішень по розробці та впровадженню нової техніки, технології і засобів автоматизації. Економічна частина проекту оформлюється окремим розділом пояснювальної записки в обсязі 10-12 сторінок і складається з таких розділів (нумерація умовна):

Розрахунки виконуються на основі даних, зібраних при проходженні переддипломної практики, у відповідності із рекомендаціями та нормативно-довідковими матеріалами даних методичних вказівок, лекційним матеріалом курсу “Організація виробництва і маркетінг”.

Оформлення пояснювальної записки повинно відповідати стандартам НТУ “ХПІ”.

1. Обґрунтування необхідності розробки

Нова техніка, технологія, засоби автоматизації, що розробляються і впроваджуються у виробництво, повинні приносити певний корисний результат – ефект. Ефект може проявлятися у поліпшенні умов праці працюючих (соціальний), в зниженні шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище (екологічний), у підвищенні безпеки держави (оборонний), та, врешті, в економії витрат підприємства на виробництво продукції та збільшенні його прибутку (економічний).

Абсолютна величина економічного ефекту без співставлення його з витратами підприємства не дозволяє однозначно оцінити, наскільки вдалим виявився відповідний іноваційний проект. Таку оцінку дають показники економічної ефективності (прибутковості) проекту.

При впровадженні інвестиційного проекту підприємство несе разові витрати, пов'язані з розробкою проекту, а також з придбанням і налагодженням необхідного обладнання, засобів програмного забезпечення і таке інше.

Такі разові витрати називають капітальними витратами або інвестиціями. При використанні іновацій підприємство отримує певний ефект, що зазвичай виражається прирістом прибутку. При розрахунках ефективності необхідно врахувати додаткові річні витрати підприємства, пов'язані з експлуатацією нового обладнання. Величина щорічного прибутку, додатково одержуваного підприємством за рахунок впровадження інвестиційного проекту, повинна бути достатньо високою у порівнянні з капітальними витратами підприємства та у порівнянні з іншими можливими варіантами вкладення коштів у розвиток виробництва.

В цьому розділі пояснювальної записки необхідно стисло відповісти на такі питання: для якого виробництва розроблена система автоматизації; які в неї основні контури і параметри регулювання; яким чином регулювання цих параметрів призводить до поліпшення економічних показників виробництва; які основні напрямки отримання ефекту при запровадженні проекту:

– економія витрат на виробництво продукції (сировина, реагенти, енергоносії : газ, пара, вода, стисле повітря);

– зростання обсягу виробництва;

– підвищення якості продукції;

– зниження збитків від забруднення навколишнього середовища і тому подібне.

2. Розрахунок витрат на проектування

Розрахунок витрат на розробку проекту Зп по так званому “трудовому” методу оформлюється документом – кошторис витрат по формі таблиці 2.1.

Табл. 2.1 – Кошторис витрат на проектування

Заробітна плата працівників визначається виходячи з кількості виконавців, діючих посадових окладів та кількості місяців їх участі в розробці проекту. Рекомендована кількість виконавців – 3чол.; тривалість розробки – 5місяців. Розрахунок зарплати проводиться по формі таблиці 2.2.

Табл. 2.2 – Розрахунок заробітної плати проектувальників

Сума відрахувань від зарплати на соціальні потреби визначається по встановленому нормативу у відсотках від суми заробітної плати (див.додадок).

Контрагентські роботи – це роботи, що виконуються на замовлення організації-проектувальника іншими організаціями – субпідрядниками. Вартість таких робіт може складати 10-20% від суми зарплати основних виконавців роботи.

Витрати на відрядження зазвичай визначають прямим підрахунком – по передбачуваній кількості і середній вартості одного відрядження.

Інші прямі витрати включають вартість спеціального обладнання, витратних матеріалів та канцелярських товарів і можуть складати 40-50% від видатків на заробітну плату.

В рядку 6. Усього прямих витрат записується підсумкова вартість по пп. 1-5.

Рядок 7. Накладні витрати враховує загальногосподарчі витрати по забезпеченню проведення роботи: витрати на опалення, електроенергію, амортизація будівель, зарплату адміністративного персоналу та інше. Вони визначаються в процентах (30-40%) від суми прямих витрат по даній роботі.

Рядок 8. Планові накопичення. Це – прибуток, що йде на розвиток матеріально-технічної бази організації-проектувальника і преміювання її працівників. Величина накопичень визначається у відсотках (20-30%) від суми прямих і накладних витрат.

Рядок 9. Усього кошторисна вартість проекту – сума прямих і накладних витрат та планових накопичень (рядки 6,7,8).

Рядок 10. Податок на додану вартість визначається по діючому нормативу від кошторисної вартості проекту.

Договірна ціна (п.11) розраховується як сума кошторисної вартості роботи та податку на додану вартість і визначає ті витрати на проектування, що несе підприємство-замовник.

3. Розрахунок капітальних витрат підприємства

У складі капітальних вкладень К підприємства, що впроваджує інноваційний проект, зазвичай враховуються:

– витрати на проведення науково-дослідних і проектно-конструкторских робіт (витрати на розробку проекту) Зп;

– вартість придбання, доставки, монтажу, налагодження обладнання Зоб;

– вартість додаткової виробничої площі (якщо в ній є потреба) Зпл;

– остаточна (неамортизована) частина вартості обладнання, що замінюється Сост, і витрати на його демонтаж Сдем;

– ліквідаційна вартість обладнання, що замінюється Лс – включається зі знаком “мінус” ;

– витрати на поповнення оборотних коштів підприємства (при необхідності) Зос;

– додаткові витрати по охороні праці та навколишнього середовища Зохр:

К=Зп+Зоб+Зпл+Сост+Сдем–Лс+Зос+Зохр

Якщо розробка іноваційного проекту здійснюється силами самого підприємства, що впроваджує проект, витрати на проектування Зп визначаються як кошторисна вартість відповідних робіт.

При розробці проекту іншою організацією витрати підприємства-замовника проекту визначаються як договірна ціна розробки з урахуванням податку на додану вартість.

Витрати на розробку іноваційного проекту можуть бути чималими і не виправдатися при впровадженні на одному підприємстві. Вихід з такого положення можна знайти у тиражуванні розробки – впровадженні на декількох споріднених

підприємствах. При цьому договірна ціна реалізації проекту на одному підприємстві відповідним чином знижується.

У дипломній роботі в складі капітальних вкладень підприємства, пов'язаних з розробкою та впровадженням системи автоматизації технологічного процесу, рекомендується враховувати:

– вартість придбання, доставки, монтажу, налаштування приладів і засобів автоматизації Зоб;

– витрати на проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт (витрати на розробку проекту) Зп.

К=Зоб+ Зп

Договірна ціна проекту включається до капітальних витрат повністю або частково – в залежності від можливості тиражування розробки.

В останньому випадку у даному розділі пояснювальної записки зазначається кількість підприємств, на яких передбачається (або можливе) впровадження проекту.

Вартість приладів і засобів автоматизації розраховують по специфікації основного обладнання – переліку засобів, що використовуються, з зазначенням по кожній позиції їхнього найменування, типу, кількості, прейскурантної ціни за одиницю та загальної вартості. Специфікація складається по формі таблиці 3.1.

Табл. 3.1 – Специфікація основного обладнання СА

Вартість неврахованого у специфікації (допоміжного) обладнання Сдоп визначають у відсотках (8-10%) від вартості основного обладнання Сосн:

Сдоп=Сосн*Пдоп/100,

де Сосн – сумарна вартість по специфікації основного обладнання;

Сдоп – вартість допоміжного обладнання;

Пдоп – процент вартості допоміжного обладнання.

Таким чином, загальна вартість обладнання Соб складає :

Соб=Сосн+Сдоп

Витрати на доставку, монтаж та налаштування технічних засобів автоматизації Зтм визначають у відсотках (15-20%) від загальної вартості обладнання Соб:

Зтм= Соб * Птм /100,

де Птм – процент витрат на транспортування, монтаж та налаштування обладнання.

Таким чином, загальні витрати на обладнання Зоб складають

Зоб= Соб + Зтм

4. Розрахунок річних експлуатаційних витрат

На протязі усього терміну використання нової техніки підприємство щорічно витрачає певні кошти, пов’язані з її експлуатацією.

Розрахунок річних експлуатаційних витрат виконується по укрупненим нормативам у розрізі таких складових:

1. Витратні матеріали Зм – 5% від загальної вартості обладнання Соб.

2. Витрати на електроенергію Зе – прямим підрахунком, по електричній потужності W електрообладнання СА, з урахуванням річного фонду часу її роботи Тса і тарифу на електроенергію Це :

Зе=W*Тса*Це

В зв’зку з тим, що двигуни виконавчих механізмів вмикаються лише при відхиленні параметрів процесу від значень, встановлених регламентом, час роботи електрообладнання СА (Тса) на повній потужності менше планового часу роботи технологічного обладнання Тпл.

Співвідношення цих параметрів встановлює коефіцієнт використання системи автоматизації Кса :

Тса=Тпл*Кса