178173 (Політична економія)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського

Економіко-гуманітарний факультет в м.Мелітополі

Кафедра менеджменту ЗЕД

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ

ПО КУРСУ ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

викладача В’юник Н.К.

Мелітополь, 2006

ЗМІСТ

№

п/п ТЕМА

1 Політична економія як наука

2 Економічні системи: поняття, структура, типи.

3 Виробнича система, її структура, типи виробничих систем 9

4 Виробнича система: трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей

5 Конкурентна ринкова система

6 Попит, фактори його формування, закон попиту

7 Пропозиція, фактори її формування, закон пропозиції

8 Ринкова рівновага попиту і пропозиції

9 Монополістична ринкова система

10 Змішана ринкова система

11 Державний сектор

12 Приватний сектор

13 Інвестиції та капіталоутворення.

14 Грошова система країни

15 Інтеграційні процеси і формування світової економічної системи 43

Тема 1. “Політична економія як наука”

1.Виникнення і розвиток ПЕ.

2.Предмет та об’єкт ПЕ.

3.Функції ПЕ.

4.Методи економічного дослідження.

Методичні поради

Ця тема є першою у вивченні курсу, тому вона потребує відповідної конкретної підготовчої бази, яку повинні мати студенти. Крім того, вказана тема характеризується певними складнощами, оскільки вона дає установку на вивчення всього курсу і охоплює такі проблеми, які будуть конкретизуватися і детально вивчатися у майбутньому. Тому виникає необхідність виділити найосновніші проблеми, які дали би можливість студентам зрозуміти суть цієї науки і познайомитися з тими завданнями, що потрібно буде вирішувати уже при вивченні самого курсу. Отже, виділяємо такі проблеми, як: історичні етапи розвитку політичної економії; предмет та об'єкт політичної економії; структура і функції політичної економії; методи економічного дослідження.

Кожна наука характеризується своїм історичним шляхом розвитку, має свій предмет дослідження, свою структуру, виконує певні функції. Це стосується і політичної економії, однак вона є базовою наукою і використовує у своїх економічних дослідженнях систему методів, за допомогою яких стають зрозумілими економічні процеси, що відбуваються у суспільстві.

Політична економія пройшла тривалий шлях свого становлення і

сформувалася як самостійна наука у ХУІІ-ХУШ ст., подаючи цілісне пояснення суті економічного життя. Вона допомагає зрозуміти розвиток суспільства, допомагає описати, пояснити і спрогнозувати економічну поведінку.

Сформувавшись як наука, політична економія постійно розвивається

разом з економічними системами суспільства. При цьому вона пройшла ряд етапів, що пов'язано із зміною існуючих економічних систем на нові, більш прогресивніші.

Сучасна політична економія не протиставляє себе ідеям економістів

попередніх поколінь, а продовжує, розвиває, доповняє їх по різних напрямках, спектр яких значно розширився і суперництво між якими значно загострилось.

Політична економія, як і кожна наука, має свій предмет. Це суспільна наука,

вона досліджує виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг у світі обмежених ресурсів. Політична економія вивчає економічні закони, що діють в економічній системі, допомагає їх пізнати і використати ці знання в практичній діяльності людей.

Об'єктом дослідження в політичній економії є економічна система, яка

функціонує на основі певних виробничих відносин. В цій якості економічні системи мають свої особливості, слід розглядати їх історичний, практичний і суспільний характер. їм властива певна внутрішня структура. Прийнято

структурувати економічні системи з позицій: фаз руху виготовленого продукту; функціонування рівнів економіки; характеру регулювання економіки, характеру власності на ресурси.

Політична економія виконує ряд функцій, через які відображається її роль в розвитку суспільства і в розвитку людського пізнання. З'ясовуючи внутрішні зв'язки економічних явищ, досліджуючи дію економічних законів, політична економія розробляє рекомендації щодо формування економічної політики, яку повинна проводити держава з метою підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високого рівня життя людей.

Кожна наука використовує певні методи дослідження Політичній економії

Важливою є самостійна робота студентів над засвоєнням теми "Політична економія як наука". Рекомендовано такі проблеми для самостійного вивчення:

1. Основні теоретичні напрями на сучасному етапі розвитку політичної економії.

2. Економічні системи як об'єкт політичної економії.

3. Теорія перехідних економічних систем.

4. Внесок вітчизняних вчених у розвиток політичної економії.

5. Альтернативна вартість в системі категорій політичної економії.

6. Обмеженість ресурсів як фактор впливу на теорії господарювання в ринковій економіці.

Словник нових термінів і понять

Економічний аналіз - виведення економічних принципів і закономірностей із відповідних фактів економічної дійсності.

Економічні ресурси - земля, праця, капітал та підприємницькі здібності, що використовуються у виробництві товарів та послуг.

Економічна система - сукупність механізмів чи інститутів функціонування і розвитку національної економіки.

Ефективний розподіл ресурсів - розподіл ресурсів в економіці між вироб¬ництвом різних товарів і послуг, який максимізує задоволення потреб споживачів.

Економічна модель - спрощена картина реальної дійсності, абстрактне узагальнення.

Кейнсіанська аналітична економія - макроекономічні концепції, які ведуть до висновку, що в ринковій економіці ресурси не завжди використовуються повністю і що за допомогою відповідної фіскальної і монетарної політики можна досягти повної зайнятості.

Макрорівень - рівень агрегативного розгляду економічної системи в масштабах світового господарства, національного господарства країни, секторів економіки.

Мікрорівень - рівень розгляду економічної системи в масштабах її окремої ланки, сегмента.

Неокласична аналітична економія - теорія, згідно з якою непередбачені зміни рівня цін можуть спричиняти макроекономічну нестабільність в короткостроковому періоді, однак в довгостроковому періоді за повного обсягу виробництва економіка стабільна внаслідок гнучкості цін і зарплати.

Підприємницькі здібності - здатність людини організовувати певне поєднання інших ресурсів для виробництва продукту, ухвалювати послідовні неординарні рішення, здійснювати інновації та йти на ризик.

Ринкова економіка - економіка, в якій рішення самих споживачів, постачальників ресурсів і фірм визначають розподіл ресурсів.

Ринкова система - усі ринки продуктів і ресурсів та зв'язки між: ними; механізм, що дозволяє цінам, які складаються на цих ринках, розподіляти обмежені економічні ресурси та узгоджувати і координувати рішення, які ухвалюють споживачі, фірми та постачальники ресурсів.

Рідкісність (обмеженість) ресурсів - нестача (обмеженість) землі, капіталу, праці і підприємницького таланту для задоволення безмежних матеріальних потреб людей.

Основна література: № 6, 9, 10, 13.

Додаткова література: № 2.

Тема 2 “Економічні системи: поняття, структура, типи ”

1. Поняття економічної системи та її структура

1.1. Поняття економічної системи

1.2. Виробничі економічні системи

1.3. Ринкові економічні системи

1.4. Цінові економічні системи

1.5. Грошові економічні системи

1.6. Фінансові економічні системи

1.7. Фіскальні економічні системи

2. Функціонально-історичні типи економічних систем

2.1. Конкурентна ринкова система

2.2. Монополістична ринкова економічна система

2.3. Адміністративна економічна система

2.4. Змішана економічна система

2.5. Традиційна економічна система

3. Перехідні економічні системи

3.1. Поняття перехідної економічної систем

3.2. Типологізація перехідних економічних систем

3.3. Особливості функціонування перехідної економічної системи України

Методичні поради

Економічна теорія вивчає мотиви, поведінку та діяльність індивідів та інституцій, що зводяться до найраціональнішого комбінування обме-женими, рідкісними факторами виробництва з метою отримання якнай-більшої, максимальної кількості споживчих благ і послуг. Економічна теорія вивчає ще відносини між індивідами, інституціями, у певних ви-падках і державою, з приводу виробництва, обміну, розподілу і спожи-вання матеріальних і духовних благ. Уся організована сукупність зв'язків у відносинах між суб'єктами економіки з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання в економічній науці визначається як економічна система.

Економічна система є ключовим поняттям, об 'єктом економічної теорії, вона охоплює усі аспекти господарського життя країни: від діяльності окремої маленької фірми до функціонування потужних галузей. Економічна система включає в себе всі рівні мікро- та макроекономіки.

У запропонованій лекції ми ставимо перед собою завдання розкрити поняття економічної системи, розглянути її внутрішню структуру, про-стежити, як протягом історії національні господарства змінювали фор¬ми свого функціонування.

Економічна система як єдність елементів підсистем, що у своїй взаємодії наповнюють змістом це поняття, має свою структуру, куди входять: виробнича підсистема економічної системи, ринкова, цінова, грошова, фінансова, фіскальна (податкова) підсистеми, підсистеми роз-поділу та регулювання. Далі ми розглянемо принципи функціонування кожної з підсистем. Економічні системи різняться між собою специфі-кою регулювання економіки: у цих системах має місце механізм ринко-вого регулювання, в інших - адміністративне державне планування і розподіл. У запропонованій темі буде здійснено типологізацію національних економічних систем за способом організації регулювання на: адміністративні, монополістичні, змішані, перехідні та традиційні еко¬номічні системи з короткою характеристикою їх основних властивос¬тей. Ми також розглянемо види економічних систем з позицій історич¬ного розвитку. В основу історичної класифікації економічних систем нами покладено визначальний у певний історичний період інститут власності на ресурси та механізм організації економіки. Нами буде проаналізова¬но докапіталістичні, капіталістичні, соціалістичні, посткапіталістичні та постсоціалістичні типи економічних систем.

Дослідження економічної систем, в першу чергу їх порівняльний аналіз - це відносно новий напрям економічної науки, започаткований на За¬ході у 60-х роках XX ст. Вагомий вклад у цій царині економічних знань належить українським вченим, зокрема, економістам з діаспори Всево¬лоду Голубничому і Богдану Гаврилишину. Теорія економічних си¬стем, проблеми їх типологізації та структуризації, порівняльний аналіз національних економік висвітлено у наукових монографіях, навчальних посібниках, публікаціях матеріалів наукових конференцій тощо. Так, аме¬риканські вчені Кемпбелл Макконнелл і Стенлі Брю здійснюють класи¬фікацію і аналіз економічних систем за домінуючим механізмом регу¬лювання економічних процесів та за формою власності на економічні ресурси, виділяючи при цьому: чистий капіталізм командну економіку, змішані системи та традиційну економіку. Німецький економіст Вальтер Оукен, в свою чергу, виділяє два чистих різновиди економічних систем, які існують швидше теоретично, ніж реально - адміністра¬тивні та конкурентні. Ці два типи економічних систем співвідносять¬ся між собою так, як дві протилежні точки на відрізку, а всі економічні системи між цими крайніми точками характеризуються Оукеном як змішані і відрізняються між собою переважанням або ринкового, або адміністративного механізму регулювання економічних процесів. До речі, Оукен не бере до уваги форму власності на ресурси у своїй теорії класифікації економічних систем. Французький економіст Раймон Барр виділяє такі основні типи економічних систем в їх історичному розрізі: систему замкнутого докапіталістичного господарства, систему реміс¬ничого простого капіталістичного господарства, систему капіталістич¬ної економіки, систему колективної економіки, систему корпоративної економіки і змішані економічні системи.

Кожна національна економічна система являє собою складний конг-ломерат людських відносин у сфері господарського життя. Кількісний та якісний стан цих відносин постійно змінюється, економічна система, наче живий організм, завжди перебуває в русі. Якщо в національній еко-номіці кардинально змінюється природа економічних відносин, відбу-вається посилений рух від малоефективних до прогресивніших форм господарювання - то такі економічні системи в економічній науці виз-начаються як перехідні. До перехідних економік належить і економічна система України. У запропонованій лекції ми визначимо особливості перехідної економічної системи України, напрями еволюції її інституцій, функціонування підсистем виробництва, обміну, регулювання у струк¬турі національної економіки України.

Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:

1. Інтеграція економічних систем в різних школах економічної теорії.

2. Сучасна еволюція форм власності у соціоекономічних системах.

3. Інформація як важливий ресурс розвитку у сучасних постіндустріальних системах.

4. Негативне значення функціонування кримінального сектора в перехідній економічній системі України.

Під економічною системою розуміють спосіб організації господарювання,