177410 (Об’єктивні засади підприємництва)

3

Тема 1. Об’єктивні засади підприємництва.

План:

1. Форми суспільного виробництва.

2. Товарне виробництво – матеріальна основа виникнення підприємництва.

3. Ринок та його функції.

4. Мета та завдання курсу.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про підприємництво».

2. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3 – тє вид., випр. і доп. - К.: Знання – Прес, 2006. – Т.1, с. 12-30.

3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: «Академія», 2003. – Т. 1,2, с. 7-31.

4. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – с. 9-30.

Основні поняття та категорії:

Натуральне виробництво, товарне виробництво, товар, праця, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, фактори виробництва, ринок, суб’єкти ринку, об’єкти ринку, функції ринку, ринкова інфраструктура, мета курсу, основні завдання курсу, предмет курсу, об’єкт курсу.

Запитання для перевірки знань:

1. Що являє собою натуральна форма виробництва? Які її основні риси?

2. Який тип господарювання називають товарним?

3. Що є причиною виникнення товарного виробництва? На­звіть його визначальні риси.

4. Чим відрізняється товар від продукту?

5. Що належить до родових ознак підприємництва?

6. Що таке засоби виробництва?

7. Які основні елементи продуктивних сил суспільства?

8. Поясніть, що означає поняття "еквівалентний обмін".

9. Що таке ринок?

1. Назвіть об'єкти і суб'єкти ринку.

2. Які основні функції виконує ринок?

3. Що таке структура ринку? За якими критеріями розме­жовується побудова ринку?

4. Дайте характеристику ринкової інфраструктури.

5. Яка головна мета та завдання курсу "Основи підприєм­ництва"?

6. Що є предметом та об'єктом курсу "Основи підприєм­ництва"?

1. Форми суспільного виробництва.

Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів зберігаються окремі спільні форми еконо­мічного життя, зокрема господарювання. Людство за всю свою історію знало дві форми організації суспільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапіталістич­них (доринкових) формаціях. Друга, започаткована ще у пері­од розвитку первісного ладу, існує донині і є визначальною фор­мою виробництва в усіх індустріально розвинутих країнах. Отже, провідне завдання теми — розкрити закономірності ви­никнення та суть товарної форми виробництва, з'ясувати при­роду товарного виробництва як матеріальну основу виникнен­ня підприємництва, обґрунтувати сутність та структуру рин­кової економіки.

Історично першим виникло натуральне виробництво. Нату­ральне виробництво — це тип господарювання, за якого про­дукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині того господарства, де вони вироблені. У найбільш чистому вигляді натуральне ви­робництво існувало у первісній общині, коли люди не знали суспільного поділу праці, тобто не обмінювались між собою виробленою продукцією. Натуральне виробництво панувало у патріархальній селянській общині, у середньовічних феодальних маєтках. Вироблені продукти праці у вигляді конкретних благ — їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що задоволь­няють певні потреби, — є природними формами багатства.

У натуральних господарствах існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не виходив за їх межі. Кож­на господарська одиниця була повністю відокремлена від інших, як у виробництві, так і у споживанні. Рівень споживання су­б'єктів господарювання залежав тільки від рівня виробництва. Безперечно, це не виключало того, що певні продукти праці ін­коли обмінювалися на інші якимись окремими суб'єктами чи спільнотами. Але цей обмін був випадковим або таким, що не справляв серйозного впливу на виробничу сферу і споживання.

Натуральне виробництво має такі основні риси.

1. Універсальність праці. Діяльність суб'єкта господарю­вання при натуральній формі виробництва спрямована на задо­волення власних потреб, як правило, з однаковим набором видів праці. Щоправда, усередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та їхніми групами.

2. Замкненість виробництва. Кожне господарство спи­рається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім не­обхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи — від добування сировини до виготовлення готової продукції та її спо­живання.

3. Прямі економічні зв'язки між виробництвом і спожи­ванням. Прямі натуральні зв'язки ведуть до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства. Подібні зв'язки виражають спосіб руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво — розподіл — споживання.

Натуральне виробництво було переважною формою господа­рювання до початку капіталістичної епохи. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в бага­тьох країнах, у тому числі у нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках). Однак натуральне виробництво є не тільки примітивною і консервативною формою виробницт­ва, а й малопродуктивною, малоефективною. На зміну йому по­ступово приходить товарне виробництво.

Товарне виробництво — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючи­ми суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, шля­хом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.

Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробни­чій діяльності. Саме суспільний поділ праці зумовлює об'єктив­ну необхідність і можливість регулярного обміну продуктами.

Іншою передумовою формування товарного виробництва є економічна відокремленість виробників, яка полягає у влас­ності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обміню­вати можна лише те, що належить виробникові, тобто є його власністю.

Товарне виробництво, що виникло як протилежність нату­ральному господарству 7—8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні. Воно має такі визначальні риси:

• суспільний поділ праці;

• повна соціально-економічна відокремленість виробників;

• економічні зв'язки між відокремленими товаровиробни­ками відбуваються шляхом обміну;

• приватна власність на результати праці;

• продукт праці набуває форми товару.

Товар — це продукт праці, який має дві властивості: 1) здат­ність задовольнити певну потребу людини; 2) можливість об­міну на інші товари шляхом купівлі-продажу. Тобто товар — це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну.

2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва.

Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспіль­ства, підвищення ефективності виробництва, оскільки веде до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціаліза­ції виробництва і, як результат, до зростання кількості вироб­леної продукції, тобто продуктивності праці.

Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1).

Виробництво

Предмети праці

Праця

Засоби праці

Засоби виробництва

Продукти

Рис. 1. Основні елементи процесу суспільного виробництва.

Система факторів виробництва, яка забезпечує перетворен­ня речовин природи відповідно до потреб людей, створює мате­ріальні й духовні блага, є продуктивними силами суспільства. До цієї системи належать (див. рис. 2):

Виробництво

Сили природи, які використовуються

Наука, інформація

Форми і методи організації виробництва

Засоби виробництва

Люди (працівники)

Продуктивні сили суспільства

Рис. 2. Основні складові (елементи) продуктивних сил суспіль­ства.

• працівники;

• засоби праці (інструменти, механізми, машини, двигуни, апарати, різні пристрої тощо);

• предмети праці (земля, сировина, матеріали, корисні ко­палини тощо);

• сили природи, що використовуються;

• наука як специфічна продуктивна сила;

• форми і методи організації виробництва;

• інформація.

До родових ознак підприємництва належить те, що вироби­ла практика розвитку підприємництва, насамперед:

• обмін діяльністю між суб'єктами господарювання;

• прагнення кожного учасника обміну діяльністю до реалі­зації своїх інтересів;

• прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підго­товки чи укладання угоди;

• здатність і готовність іти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди на вигідних умовах;

• вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначити пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.

Виникнення товарного виробництва, як ми з'ясували у пер­шому питанні, передбачає дві передумови.

Перша — це обмін товарів, який відбувається на основі еквівалентності (у товари, що обмінюються, має бути вкладена однакова кількість праці). Еквівалентний обмін можливий ли­ше за наявності свободи вибору, можливої лише в умовах кон­куренції.

Друга — це економічна відокремленість виробників, що зу­мовлює свободу діяльності господарюючих суб'єктів. Тобто еко­номічна відокремленість передбачає самостійний вибір видів діяльності суб'єктів господарювання, самостійне (вільне) фор­мування програми діяльності тощо. А це і є не що інше, як підприємницька діяльність.

Таким чином, підприємництво є невід'ємною властивістю (атрибутом) товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарного виробництва не існує. У свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке є для підприємництва матеріальною основою, базою, ґрунтом, на якому лише і мо­жуть розвиватися підприємницькі відносини.

Родові ознаки підприємницької діяльності повною мірою ви­являються в сучасній ринковій економіці, де вони мають визна­чені особливості, зумовлені товарними відносинами.

Свобода підприємництва невід'ємна від ринкових зв'язків. Протягом тисячоліть регулювання господарського життя, зо­крема обміну, здійснювалося за допомогою ринкових важелів (механізму стихійного встановлення цін, коливання попиту і пропозиції, конкуренції тощо). Таким був господарський ме­ханізм із моменту виникнення товарного виробництва і до не­давніх часів. Зараз такий механізм доповнюється свідомим ре­гулюванням процесів, що відбуваються в суспільному вироб­ництві. Що ж таке ринок як форма організації суспільного ви­робництва?