42620 (Історичні чергування звуків), страница 3

◊ Прочитайте уривок з п'єси М. Кропивницького «Дай серцю волю…». Яка прикметна риса діалогу? З якою метою автор уводить численну кількість приказок і прислів'їв? Знайдіть слова, в яких наявні найдавніші чергування голосних.

Микита: Гляди, щоб я тебе не підперезав так. Що й дух з тебе випре… Я тобі оскомину зіб'ю.

Семен (спокійно): Не хвались. Звісно, коли б свині та роги…

Микита: Що? Геть звідціля! Нема тобі тут шляху! Заросла твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку!

Семен: Чув, чув. Оце свіжо вона мені хвалилась.

Микита: Ну?

Семен: Ти не нукай. Коли не запріг, то й не поганяй.

Микита6 Ти дуже став балакучий. Я тобі втру носа.

Семен: Не хвались. Сказано – поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться

М.Гоголь вбачав у прислів'ях «надзвичайну повноту народного розуму, що умів зробити все своїм знаряддям: іронію, глузування, начоність, влучність, мальовничого зображення, щоб скласти животретне слово».

• ◊Дослідіть, які чергування голосних наявні чи можливі у виділених словах.

Пошли, Боже, гостя, той хазяїну добре,- говорили на Україні. З гостиною пов'язано чимало фразем-жартів:

Гiсть хоч мало їсть, зате багато бачить.

Гiсть - невiльник: як немає огiрка, той мед їстиме.

Гiсть - як невiльник: де посадять, там i сидить, а хазяїн як чиряк, де схоче, там i сяде.

Два рази гостям радi: раз, що приїхали, другий - як вiд'їхали.

Гостi першого дня - золото, другого - срiбло, а третього - мед i додому вперед.

Гості дарували пару коней і пару волів, щоб землю орали та хліб засівали.

Гості прощали: Бог з вами, на тiм свiтi вiддасте з пирiжками!

У поданих фраземах знайдіть слова, в яких наявні чергування [О] та[Е] з [І].

Це чергування властиве лише українській мові і є досить поширеним. Супроводжує як словозміну, так і словотвір і відбувається в будь-якій морфемі, хоча найчастіше в корені: кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду.

Історичною умовою чергування був занепад зредукованих [ъ] та [ь] у давньоукраїнській мові. Занепад слабких зредукованих / викликав появу нових закритих складів.

Якщо в цих складах були давні голосні о, е, то вони поступово, через подовження, а потім дифтонгізацію , змінилися на [і].

Столъ - сто:л – стоул, стуел, стуил, стуіл – стіл;

Печь – пе:ч- піеч-піч

Якщо після складу з давніми о,е був відкритий склад з голосним повного творення, то цей склад на зазнав ніяких змін, тому давні о,е у попередньому складі збереглися: столу, стола, печі.

Голосні [о] та [е] що утворилися з колишніх зредукованих, називаються новими, на відміну від споконвічних, давніх, етимологічних /о/, /е/: кінь – коня, піч –печі.

Українська мова засвоїла ті слова і їх форми, в яких давні о, е збереглися в давьному відркитому слкдаі, і ті, в яких у новому закритому складі відбуввся перехід давніх [о], [е] в [і], що й послужило основою чергування.

Виконайте завдання, користуючись таблицею.

◊ Знайдіть рядок, у якому в усіх словах чергування [о], [е] з [і] відбувається в корені.

А. Відвертість, Петрів, слово.

Б. Камінь, рій, дохід.

В. Ковалів, устрій, радість.

Вісь, шевців, особа.

◊ Укажіть рядок, у якому в усіх словах у групах –оро-, -оло-, -ере-, -еле- [о], [е] переходять в [і] .

А. Огорожа, нагорода, зелень.

Б. Шелест, город, подорож.

В. Положення, порох, волос.

Г. Голова, череда, борода.

◊ . Визначіть рядок, у якому в усіх словах і наявне у відкритому складі.

А. Ремінець, стрілець, ніжок.

Б. Сморід, вівця, оберіг.

В. Рівень, вільний, осінь.

Г. Устрій, певність, кілець.

Таблиця. Чергування [о], [е] з [і]

◊ .Назвіть слова, у яких о, е не переходять в і. Обґрунтуйте за допомогою правил. Випишіть лише ті слова, де звук [і] виник на місці [о] або [е].

Тінь, надвечір’я, вітер, пісок, перевіз, зберігати, робітник, білий, вісь, міць, місяць, захід, прізвисько, свідчення, корінчик, ріпа, горіх, зачіпати, очікує, річка, рів, сіно, щічка, сніг, невід, радісно, співати, Канів, місто, пішки, прізвище, брід, звір, пірце. Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте відому українську приказку. Мовностилістичний порадник

Прочитайте мовностилістичні поради мовознавця Олександра Пономарева стосовно двох слів. Підготуйте такі поради стосовно написання інших слів у цій вправі.

◊ Виконуючи завдання, ваш однокласник підкреслив букви, які позначають звуки, що чергуються. Чи правильно виконав хлопчик завдання? Виправте допущені помилки.

Поміч- допомога, піднести – носити, потекти – стікати, терти – тріть, беру – збирати, колесо –колісник, учать – навчи.

◊ Складіть словосполучення так, щоб подані власні назви виконували роль залежного слова у формі родового відмінка. Поясніть чергування голосних.

Зразок. Київ – подорож до Києва.

Харків, Миколаїв, Чернігів, Львів, Кривий Ріг, Немирів, Бердичів, Васильків, Виноградів, Глухів, Жашків, Красилів, Обухів, Очаків, Рахів, Чугуїв.

Запишіть назви населених пунктів у відповідну колонку таблиці. Дослідіть, у яких із них друга частина походить від слова поліс, що з грецької означає місто, а в яких –від слова поле, де в закритому складі з’являється і.

Трип..лля, Борисп..ль, Нікоп..ль, Високоп..лля, Доброп..лля, Маріуп..ль, Терноп..ль, Овідіоп..ль, Севастоп..ль, Томашп..ль, Ямп..ль, Білоп..лля, Костоп..ль, Константиноп..ль, Сімфероп..ль.

• Поясніть походження назв населених пунктів за зразком.

На перший погляд, відмінність в останньому складі цих назв двох українських міст може насторожувати (декому, сердешному, і росіянізм тут ввижається!). Але досить глянути на них очима лінгвіста, і все стає на свої місця. Річ у тому, що у словах грецького походження маємо усічену форму грецького іменника поліс«, що означав певну форму організації суспільства у Стародавній Греції та Римі. Саме тому є «Маріуполь», «Сімферополь», «Севастополь». У назвах «Ямпіль», «Тернопіль», «Бориспіль», останній склад – це родовий відмінок множини іменника «поле» - «піль». (Зорівчак Р. П. «Боліти болем слова нашого…»: Поради мовознавця)

◊ Розподіліть дієслівні форми за характером чергування. З'ясуйте, в яких словах чергуються [о], [е] з [і] .

Беріг, не зміг, стій, вів, міг, ріс, замівши, нісши, плів.

• Назвіть види дієслівних форм.

◊ Від поданих слів, де можливо, утворіть іменники ІІ відміни середнього роду. Поясніть правопис. Визначіть, при творенні яких слів чергування голосних відбувається, яких – ні. Поясніть чому.

Зразок. Дорога – бездоріжжя.

Межа, борода, лівий берег, голова, голос, пороги.

◊ Поясніть, чому не відбувається чергування [О] та[Е] з [І] у поданих словах.

Терен, горох, бережок, березень, чверть, вагоновод, шерсть, товстий, вихователь, кружечка, орел, борця, кишень, студент, закон, прапор, колос.

◊ Прочитайте (проспівайте) пісню. Хто її автор? Що вам відомо про історію створення цієї пісні? Подайте фонетичну транскрипцію одного з абзаців. Визначте позиційні варіанти чи відомі вам історичні чергування у виділених словах. За тлумачним, етимологічним, діалектним словниками з'ясуйте значення слів плаєм, вівчар.

Черемшина Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі, А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм. Приспів: Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина, Вівчаря в садочку, в тихому куточку Жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають вранці роси Цвіт калини приколола в коси. Приспів Ось і вечір, вівці біля броду З Черемоша п’ють холодну воду, А в садочку вівчаря стрічає Дівчинонька, що його кохає. Що споріднює слова гніздечко, куточку, садок?

У сучасній українській мові поширене також історичне чергування голосних [О] та[Е] з нулем звука, наприклад: кілок — кілка, хлопець — хлопця, сон — сну, пень — пня.

Це чергування розвинулося ще в спільнослов'янській, давньоукраїнській мовах орієнтовно в XI—XII ст. на місці колишніх зредукованих голосних [ъ] та [ь] і перейшло в усі східнослов'янські мови: сънь (сон) — съна (сну), дьнь (день) — дьню (дня).

Зредуковані голосні [ъ] та [ь] нагадували звучанням відповідно голосні [О] та[Е] . Вони могли стояти у слабкій (у кінці слова снопъ, ночь, перед складом з голосним повного творення съто, тьма, перед складом із зредукованим голосним у сильній позиції жьньць, шьвьць) або в сильній позиції (під наголосом дьнь, сънъ, перед складом із зредукованим голосним у слабкій позиції пальць, търгь, вьрба), у сполученнях ър, ьр, ъл, ьл між приголосними зьрно, шьлкь, де перетворювалися у звуки нормальної довготи е, о: зерно, шовк.

З XII ст. зредуковані [ъ] та [ь], що стояли в слабкій позиції, занепали, а ті, що стояли в сильній позиції, розвинулися в голосні повного творення [О] та[Е]. Голосні [О] та[Е], що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в сучасній українській мові з фонемним нулем на місці колишніх зредукованих, називаються випадними.

Таблиця. Чергування [О] та[Е] з нулем звука

◊ Прочитайте текст. З'ясуйте його стильову приналежність. Визначте функцію багаторазового повторення звука [в]. Які речення використовує автор? З якою метою? У поданих реченнях знайдіть слова, в яких наявне чергування [е] та [о] з фонемним нулем. Зокрема, визначте: а) слова з випадними [е] та [о]; б) слова зі вставними [е] та [о]. Наведіть паралельно інші форми цих слів або споріднені слова, які б ілюстрували чергування. Поясніть випадки, де закономірність чергування порушується. Випишіть слова, в яких наявне інші історичні чергування.