97140 (Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн і шляхи їх подолання), страница 3

Стагнація, а часто і поглиблення кризових явищ в аграрному секторі економіки переважної більшості НРК мають причини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Серед перших назвемо нерівномірний розподіл водних ресурсів, а найчастіше – їх нестачу. Оскільки більшість НРК перебувають на африканському континенті, понад половини оброблюваних площ розташовані у посушливих районах і належать до зони ризикованого землеробства. Разом з тим у багатьох районах тропічної Африки грунти перенасичені вологою, що також стримує розвиток рослинництва. Серед причин другої групи – екстенсивний характер виробництва, примітивна агротехніка і матеріально-технічна база, архаїчні форми аграрних відносин, велике демографічне навантаження на агросферу і на природне середовище в цілому. Екстенсивний розвиток сільського господарства зумовлюють обмежені фінансові можливості сільських жителів і слабка матеріально-технічна база орендарів землі.

Промисловість НРК найчастіше представлена видобувними галузями, тобто в основному націлена на видобуток і подальший експорт сировини. Саме видобувна промисловість є найбільш розвиненою в цих країнах, насамперед за рахунок високої активності іноземного капіталу, зацікавленого у потрібній сировині. Велика частина НРК є нафтодобувними (Нігерія, Лівія, Ангола, Габон, Конго та інші), і саме на цьому вони засновують свою економічну стратегію. Частка в світовому експорті нафти, приміром, африканських країн, що відносяться до НРК, коливається в межах 15-20%. Великою проблемою в економіці НРК є недостатні потужності для виробництва промислової електроенергії. Ці країни виробляють лише 10-15% необхідної їм кількості електроенергії. У зв’язку з цим споживання енергії на душу населення значно менше, ніж в інших країнах.

Характерною особливістю економіки НРК є слабкий розвиток обробної промисловості. Тільки в невеликій групі країн (Замбія, Зімбабве, Сенегал) її частка у ВВП досягає або перевищує 20 %.

1.3.4 Зовнішня заборгованість НРК

Сучасний стан економічного розвитку НРК заслуговує особливої уваги ще й через величезні зовнішні борги цих країн. Наприклад, сукупний борг країн Тропічної та Екваторіальної Африки складає, за даними 2007 року, 223 млрд. дол. Його відношення до ВВП – найвище у світі – 70 %, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов'язань іде 20 % прибутків від експорту.

Причини боргових проблем – вузькість слабодиференційованого сектора, незбалансованість економіки, нездатність використовувати переваги міжнародного поділу праці, величезна залежність від зовнішніх ресурсів.

Одна з центральних проблем економічного розвитку НРК полягає в неспроможності самозабезпечення процесів накопичення капіталу з метою суспільного відтворення. Пояснюється це тим, що більшість цих країн виробляють те, що не споживають, а споживають те, що не виробляють.

В економіці виникла своєрідна ланцюгова реакція. Падіння попиту на сировину, товари експортоорієнтованого сектору завдало удару по економічних галузях. Зменшились валютні надходження від реалізації їх продукції, збільшилась незавантаженість виробничих потужностей.

Залежність національних бюджетів від зовнішньої торгівлі при зменшенні експорту збільшила їх дефіцит, погіршила проблему виплат з позик, спричинила зростання інфляції, змусила скоротити імпорт з метою зменшення негативного сальдо торговельного балансу, створила проблеми з імпортозамінюючими підприємствами, які забезпечувалися іноземною сировиною та устаткуванням. Соціальним наслідком стало збільшення безробіття, скорочення доходів населення, різке звуження інших життєво важливих соціальних сфер, політична нестабільність.

1.3.5 Політична нестабільність НРК

Переважна більшість НРК відчувають внутріню політичну нестабільність, що завдає шкоди розвитку економіки цих країн. Кожна держава має свої внутрішні політичні проблеми, які протягом не одного десятка років гальмують проведення структурних економічних реформ. У 90-ті роки число найменш розвинених країн, які виявилися втягнутими у безперервні внутрішні і зовнішні збройні конфлікти, досягала 15.

В багатьох країнах (особливо в НРК, розташованих в Африці на південь від Сахари) затвердилися диктаторські режими. Військово-диктаторські режими характеризуються політичною та економічною нестабільністю, насиллям, низкою державних заколотів, міжетнічними протиріччями, війнами, гонкою озброєнь (на озброєння витрачається 5% валового внутрішнього продукту; у Південній Азії — 3,6%, в Латинській Америці — 1,6%), зростанням політичної ролі армії у суспільстві, диктаторськими методами правління, корупцією.

Правоавторитарні режими утвердилися в Заїрі, Центрально-Африканській Республіці (ЦАР), Сьєрра-Леоне, Чаді, Ліберії, Руанді, лівоавторитарні — в Ефіопії, Лівії, Малі, Анголі, Мозамбіку.

У результаті війн та громадянських заворушень, в Анголі, Демократичній Республіці Конго, Мозамбіку, Сомалі, Ефіопії виявилася зруйнованою і без того слабка економічна інфрастрктура, занедбаним стало сільське господарство.

1.3.6 НРК у системі міжнародних економічних відносин

Необхідно підкреслити нерівність економічної та політичної міцності країн третього світу у співставленні з промислово розвиненими країнами. Вона проявляється у домінуванні багатих країн у сфері міжнародної торгівлі, у їх можливості диктувати умови передачі тенхологій, інвестицій та грошової допомоги.

Істотний, хоча і менш очевидний фактор збереження слабкорозвиненості – перенесення в країни, що розвиваються, системи західних цінностей, поведінки та інститутів. Наприклад, насадження в минулому в колоніях невідповідних для них систем і програм освіти, організація профспілок та адміністративних систем за західними зразками. Сьогодні ще більший вплив мають високі економічні та соціальні стандарти розвинених країн (як демонстраційний фактор). Спосіб життя західної еліти, прагнення до багатства можуть сприяти і без того дуже високому рівню корупції в НРК, розкраданню національного багатства в країнах, що розвиваються, привілейованою меншістю. Нарешті, витік мізків з країн третього світу в розвинені країни також негативно впливає на економічний розвиток еміграції кваліфікованого персоналу. Сукупний вплив усіх негативних чинників визначає вразливість НРК від зовнішніх факторів, які можуть негативно вплинути на їх економічне та соціальне становище.

Таким чином, головне, що характеризує НРК, - низький рівень соціально-економічного розвитку при високих темпах приросту населення, залежність економіки від сільського господарства, де зайнято більше 2 / 3 економічно активного населення, а також для більшості країн все ще властиві родоплемінні відносини, вождизм. По суті, в цих країнах найбільш гостро виявляються всі глобальні проблеми людства.

Розділ 2. Шляхи подолання наслідків економічних проблем в НРК

2.1 Необхідність прийняття програм структурних перетворень для НРК

Соціально-економічне становище у найменш розвинених країнах викликає особливу тривогу у світової спільноти, особливо тепер, в умовах триваючої світової економічної кризи. Нинішні фінансово-економічні потрясіння найболючіше вдарили саме по цих країнах, які ще не встигли оговтатися від недавньої енергетичної та продовольчої кризи. Масштаби сучасних викликів свідчать про необхідність пошуку нових моделей розвитку економіки найменш розвинених країн. Ці 49 країн інтегровані в глобальну економіку, і в силу цього є надзвичайно вразливими перед обличчям зовнішніх потрясінь.

На третій Конференції ООН по найменш розвиненим країнам, що проходила в Брюсселі у травні 2001 року, була прийнята програма дій для НРК на 2001-2010 роки. Однак, незважаючи на всі зусилля міжнародного співтовариства, значних зрушень в економіці цих країн не спостерігається.

Невдача програм структурної перебудови викликана, перш за все, неврахуванням місцевих умов, ігноруванням особливостей менталітету населення, протистоянням правлячих кіл та великої частини бюрократичної буржуазії, для яких втрата механізмів втручання в економіку означає зменшення доходів та втрату влади, небажанням місцевих чиновників реалізувати ідеї економічної інтеграції в життя.

Згадані вище економічні проблеми НРК, а також масштаби і наслідки світової кризи підштовхують світову спільноту для розробки інноваційної та продуманої політики в цих країнах. Такі дії необхідні ще й для того, щоб після виходу з кризи процес розвитку залишався стійким.

В економічних колах за останні кілька років став загальговизнаним той факт, що фінансова криза 2008 року була наслідком недоліків неоліберальної моделі, що лежала в основі глобальної економічної політики в останні три десятиліття. Ці недоліки були у свою чергу поглиблені провалами політики і неефективним регулюванням у розвинених країнах. Більшість розвинених країн знаходяться на цей час у стадії рецесії, а країни з ринковою економікою переживають значне уповільнення зростання. А НРК у майбутній період можуть постраждати особливо сильно, оскільки ці країни глибоко інтегровані в глобальну економіку і надзвичайно вразливі для зовнішніх потрясінь. Крім того, більшість з них переживають негативні наслідки недавніх енергетичних та продовольчих криз, і вони в наймешій мірі здатні самостійно впоратися ще з одним серйозним економічним випробуванням. Поєднання високого ступеню вразливості перед економічними потрясіннями і слабким опором їм будуть означати, що НРК страждатимуть значно серйозніше, ніж більшість інших країн, що розвиваються. Їх вразливість не є лише відображенням традиційної залежності від сировинного сектору і пов’язаної з цим чутливості з коливанням цін; вона обумовлена комбінованою загрозою падіння цін на сировинні товари, зниження глобального попиту і скорочення фінансових потоків. Внаслідок цього експортери продукції обробної промисловості та послуг (головним чином азіатські країни і острівні НРК) можуть постраждати досить серйозно, але країни, які залежать від сировинного сектору (головним чином африканські НРК), постраждають ще сильніше. НРК у зв’язку з цим потребують значної додаткової міжнародної допомоги в короткостроковій перспективі.

Остання фінансово-економічна криза показала, що модель саморегульованого ринку є неефективною в сучасних умовах. Більшість великих розвинених країн з ринковою економікою вже переглянули своє ставлення до форм управління, що грунтуються виключно на принципах вільного ринку, і намагаються підвищити роль держави в управлінні економікою. У зв’язку з цим багатьма експертами пропонується бідним країнам придивитися до цього нового підходу. Їхня політика в останні десятиліття грунтувалась переважно на мінімізації державного втручання в ринок, але не привела до необхідних структурних перетворень і диверсифікації економіки. Навпаки, економічне становище НРК ще більше погіршилося. Багато країн пережили процес деіндустріалізації і стагнації в обробних промислових секторах. Це підвищило їх вразливість до зовнішніх потрясінь.

Як зазначалося у попередньому розділі, більшість НРК (за винятком НРК-експортерів нафти) мають хронічні дефіцити торгівельних балансів і балансів по рахунку поточних операцій. В умовах зниження глобального попиту (за оцінками ООН, зробленим у травні 2009 року, очікується, що світових валовий внутрішній продукт у 2009 році скоротиться на 2,6%) дефіцити по рахунку поточних операцій, можливо, збільшаться у зв’язку зі скороченням експортних надходжень. Вразливість НРК пов’язана з високим ступенем концентрації виробничих та експортних структур НРК, що знаходяться в залежності від сировинного сектора, особливо африканських НРК, а також із залежністю азіатських НРК від продукції обробної промисловості, для виробництва якої не потрібна висока кваліфікація. Глобальна рецесія надасть сримуючий вплив на міжнародну торгівлю і стане на заваді здійсненню довгострокових інвестицій, що є додатковим джерелом скорочення виробництва і експорту НРК. Азіатські НРК диверсифіковані кілька більшою мірою, і вони можуть краще перенести кризу, хоча можливе істотне скорочення їх експорту (як за обсягом, так і за цінами) у зв’язку зі зниженням глобального попиту.

Надмірна залежність від сировинного сектору робить більшість НРК вразливими перед значними коливаннями в умовах торгівлі. Багато країн за останній час пережили роки рекордного економічного зростання, головним чином завдяки сировинним секторам і під впливом зростання міжнародних цін, викликаного спекулятивними операціями на базі сировинних товарів. Однак криза 2008 року поклала край цьому зростаню, і відбулося різке падіння цін. Це призвело до нестійкості виробництва і до появи антистимулів для інвестицій у довгостроковий розвиток виробничого потенціалу. Різкий спад на сировинних ринках є особливо негативним для НРК ще й тому, що зниження попиту, цін і обсягів виробництва означає скорочення державних доходів, яке зменшує здатність держави використовувати важелі фінансово-бюджетної політики з метою пом’якшення проблеми нестійкості виробництва.

Зовнішня вразливість НРК посилюється високим рівнем їхньої заборгованості. У НРК борговий тягар складає у середньому 42% валового національного доходу в порівнянні з 26% в інших країнах, що розвиваються, в докризовий період. У зв’язку з цим в бідних країнах може вибухнути нова боргова криза.

У найближчому майбутньому очікується, що приплив прямих інвестицій (ПІ) в НРК протягом декількох наступних років скоротиться вніслідок 1) зниження очікувань щодо прибутковості; 2) звуження доступу до кредитів для фінансування нових інвестицій; 3) консолідації балансів транснаціональними корпораціями перед викликом фінансових проблем.

В цих умовах головним фактором, що визначає долю НРК, стануть тенденції в області офіційної допомоги. Проте в періоди рецесій в країнах-донорах обсяги такої допомоги, як правило, скорочуються. Існує протиріччя між механізмами надання допомоги та підконтрольністю політики на національному рівні. Виключно важливо, щоб підвищення ступеня залежності від допомоги, яке є досить ймовірним результатом цієї кризи, не було пов’язане зі звуженням простору для маневрів у політиці в плані здатності вибирати відповідні варіанти політики.