97140 (Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн і шляхи їх подолання), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн і шляхи їх подолання", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "международные отношения" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "международные отношения" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "97140"
Текст 2 страницы из документа "97140"
Кількість населення, що живе за межою бідності, % (в дужках вказано рік подання даних по країні)
| Розвинені країни | Найменш розвинені країни |
| Австрія – 5,9 % (2004) | Афганістан – 53 % (2003) |
| Франція – 6,2 % (2004) | Ангола – 70 % (2003) |
| Великобританія – 14 % (2006) | Бурунді – 68 % (2002) |
| США – 12 % (2004) | Чад – 80 % (2001) |
| Эритрея – 50 % (2004) | |
| Ліберія – 80 % (2000) | |
| Мозамбік – 70 % (2001) | |
| Нігер – 63 % (2004) | |
| Нігерія – 70 % (2007) | |
| Руанда – 60 % (2001) | |
| Сьєрра-Леоне – 70,2 % (2004) |
Важливим показником, що характеризує добробут країни, є розмір ВВП на душу населення.
У найменш розвинених країнах розмір ВВП на душу населення не перевищує 700 доларів США, у той час як у розвинених країнах цей показник досягає декількох десятків тисяч доларів США.
Таблиця 1.2
ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності валют), дані 2009 року
| Розвинені країни | Найменш рлзвинені країни |
| Ліхтенштейн – 118 тис. дол. США | Эфіопія – 700 дол. США |
| Норвегія – 55 200 дол. США | Нігер – 700 дол. США |
| США – 47 тис. дол. США | Гвінея-Бисау – 600 дол. США |
| Швейцарія – 42783 дол. США | Бурунді – 400 дол. США |
| Австрія – 39634 дол. США | Сомалі – 600 дол. США |
| Швеція – 37325 дол. США | Зімбабве – 500 дол. США |
| Великобританія – 36523 дол. США | Ліберія – 500 дол. США |
| Конго – 300 дол. США |
1.3.2 Демографічні проблеми НРК та їх вплив на економіку
Найбільш явний показник, що характеризує відмінності між промислово розвиненими та найменш розвиненими країнами - це коефіцієнт народжуваності. Жодна розвинена країна не досягає рівня народжуваності 20 новонароджених на 1000 чоловік населення. У країнах, що розглядаються, рівень народжуваності досягає 50 осіб (Нігер, Замбія, Руанда, Танзанія, Уганда). Тому темпи зростання населення в країнах, що розвиваються, сьогодні становлять у середньому 2% (2,3% без Китаю), а в промислово розвинених країнах - 0.5% на рік. Високий показник народжуваності разом з високим показником смертності призводить до того, що в країнах третього світу приблизно 40% населення - це діти віком до 15 років (менше 21% у розвинених країнах). У більшості НРК навантаження на економічно активну частину населення (від 15 до 64 років) за вмістом непрацездатної частини суспільства майже в 2 рази вище, ніж у промислово розвинених країнах.
Важливим показником якості життя в країні при оцінці рівня життя населення і для оцінки якості трудових ресурсів країни є очікувана тривалість життя при народженні. В таблиці 1.3 наведені порівняльні дані за цим показником для розвинених і найменш розвинених країн.
Таблиця 1.3
Очікувана тривалість життя при народженні (дані 2004 року)
| Розвинені країни | Найменш розвинені країни |
| Австрія – 79,36 років | Афганістан – 44,41 роки |
| Фінляндія – 78,82 років | Ангола – 37,92 років |
| Японія – 82,07 років | Бенін – 53,85 роки |
| Ірландія – 78,07 років | Буркіна Фасо – 52,55 роки |
| Ісландія – 80,55 років | Бурунді – 51,71 рік |
| Італія – 80,07 років | Чад – 47,43 років |
| Швеція – 80,74 років | Кот-д’Івуар – 49,18 років |
| Швейцарія – 80,73 років | Джибуті – 43,41 роки |
| Великобританія – 78,85 років | Ефіопія – 49,43 років |
| США – 78,14 років | Гвінея – 49,8 років |
| Гвінея-Бісау – 47,52 років | |
| Ліберія – 41,13 років | |
| Лесото – 40,17 років | |
| Малаві – 43,45 років | |
| Намібія – 49,89 років | |
| Сьєрра-Леоне – 40,93 років | |
| Замбія – 38,59 років | |
| Свазіленд – 31,99 рік | |
| Зімбабве – 39,73 років |
Рівень смертності в найменш розвинених країнах досить високий - від 15,89 осіб на одну тисячу населення в Сомалі (дані 2006 року) до 24,44 в Анголі. У розвинених країнах цей показник не перевищує 10 осіб на одну тисячу населення (найнижчий показник - 6,81 в Ісландії і 8,48 у Франції).
Рівень дитячої смертності – один із показників, що також суттєво відрізняє розвинені та найменш розвинені країни.
Таблиця 1.4
Рівень дитячої смертності (до 1 року), на 1 тисячу новонароджених (дані 2007 року)
| Розвинені країни | Найменш розвинені країни |
| Австрія – 4,51 | Афганістан – 154,67 |
| Бельгія – 4,5 | Ангола – 182,31 |
| Германія – 4,03 | Бенін – 76,19 |
| Франція – 3,36 | Буркіна Фасо – 86,02 |
| Данія – 4,4 | Камерун – 64,57 |
| Італія – 5,61 | Чад – 100,34 |
| Японія – 2,8 | Ефіопія – 90,24 |
| Норвегія – 3,61 | Ліберія – 143,89 |
| Іспанія – 4,26 | Нігерія – 93,93 |
| Швеція – 2,75 | Нігер – 115,42 |
| Швейцарія – 4,23 | Сьєрра-Леоне – 156,48 |
| Великобританія – 4,93 | Сомалі – 110,97 |
| США – 6,3 | Бурунді – 60,77 |
Як видно з таблиці 1.4, навіть найнижчий показник дитячої смертності в найменш розвинених країнах (наприклад, Бурунді - 60,77) у 10 разів перевищує найвищий показник дитячої смертності в розвинених країнах (наприклад, США - 6,3), який у свою чергу в 30 разів менше самого високого показника рівня дитячої смертності в найменш розвинених країнах (Ангола - 182,31).
Розглядаючи рівень грамотності населення (від 15 років і старше), можна відзначити, що для розвинених країн цей показник у відсотковому відношенні практично однаковий - від 98 до 100 відсотків (за даними 2003 року). У найменш розвинених країнах ситуація з грамотністю населення залишається і в двадцять першому столітті досить складною. Так, згідно даних ООН за 2003 рік, в Афганістані усього 28,1% письменного населення, в Буркіна Фасо - 21,8%, у Нігері - 28,7%, Чаді - 25.7%, Беніні - 34,7%, Гамбії - 40,1% .
У зв'язку з високою народжуваністю в найменш розвинених країнах чисельність населення постійно зростає. Саме по собі зростання населення не є негативним чинником економічного розвитку. Але в умовах економічного застою не створюються додаткові робочі місця, тому високий природний приріст населення породжує величезне безробіття. Порівняльні показники безробіття наведені у таблиці 1.5.
Таблиця 1.5
Рівень безробіття (у дужках наведено рік подання даних по цьому показнику)
| Розвинені країни | Найменш розвинені країни |
| Японія – 4% (2007) | Афганістан - 40% (2005) |
| Данія – 2% (2009) | Малаві – 72% (2008) |
| Фінляндія – 6,4% (2007) | Зімбабве – 80% (2007) |
| Нідерланди – 4,5% (2008) | Джибуті – 70% (2008) |
| Швеція – 6,4 % (2008) | Ліберія – 85% (2008) |
| Ірландія – 6,2% (2007) | Замбія – 50 % (2007) |
| Швейцарія – 3% (2009) | |
| Норвегія – 4% (2009) |
1.3.3 Переважання сільського господарства в структурі ВВП і наслідки цього для економіки НРК
За структурою господарства більшість НРС належить до аграрних країн, частина – до аграрно-індустриіальних. Питама вага сільського господарства у струтурі ВВП сягає 62% (Гвінея-Бісау, 2004 р.), частка промисловості – від 10 % (Сомалі, 2005 р.) до 38,6% (Чад, 2005 р.), сфери послуг – від 26% (Гвінея-Бісау, 2003 р.) до 38% (Афганістан, 2005 р.).
Аграрний сектор - найважливіша галузь матеріального виробництва у більшості НРК. Саме тут зосереджено основне економічно активне населення. Як розподіляються трудові ресурси в економіці НРК, можна побачити в таблиці 1.6.
Таблиця 1.6
Розподіл трудових ресурсів в економіці НРК (%) (дані 2004 року)
| Країна | Сільське господарство | Промисловість | Сфера послуг |
| Бутан | 63 % | 6 % | 31 % |
| Буркіна Фасо | 90 % | 5 % | 5 % |
| Бурунді | 93,6 % | 2,6 % | 4,1 % |
| Чад | 80 % | 10 % | 10 % |
| Ефіопія | 80 % | 8 % | 12 % |
| Гамбія | 75 % | 19 % | 6 % |
| Гвінея | 76 % | 12 % | 12 % |
| Гвінея-Бісау | 82 % | 9 % | 9 % |
| Нігер | 90 % | 6 % | 4 % |
Для порівняння наведемо нижче таблицю 1.7, в якій відображено розподіл трудових ресурсів в секторах економіки великих розвинених країн.
Таблиця 1.7
Розподіл трудових ресурсів в економіці розвинених країн (%) (дані 2004 року)
| Країна | Сільське господарство | Промисловість | Сфера послуг |
| Австрія | 3 % | 27 % | 70 % |
| Бельгія | 2 % | 25 % | 73 % |
| Данія | 3 % | 21 % | 76 % |
| Фінляндія | 4,4 % | 18,6 % | 77 % |
| Франція | 4,1 % | 24,4 % | 71,5 % |
| Германія | 2,8 % | 33,4 % | 63,8 % |
| Японія | 4,6 % | 27,8 % | 67,7 % |
| Швеція | 2 % | 24 % | 74 % |
| Великобританія | 1,4 % | 18,2 % | 80,4 % |
| США | 0,6 % | 22,6 % | 77,8 % |
Зосередження робочої сили в аграрному секторі обумовлено тим, що низькі доходи змушують людей дбати в першу чергу про їжу, одяг, житло. Продуктивність сільськогосподарського виробництва є дуже низькою через надлишок робочої сили по відношенню до площі, придатної для обробки землі, а також через примітовну технологію, погану організацію, брак матеріальних ресурсів та низку якість робочої сили.
Становище ускладнюється системою землекористування, за якої селяни найчастиіше є не власниками, а орендарями маленьких ділянок. Такий характер аграрних відносин не створює економічних стимулів до зростання продуктивності сільського господарства. Але навіть у країнах, де земля є надлишковою, примітивні знаряддя праці не дають можливості обробляти ділянку площею більше 5-8 га. Крім того, успішному веденню сільського господарства заважає відсутність власних енергетичних ресурсів, нерозвиненість інфраструктури, слабкі зв’язки між регіонами країни, залежність від несприятливих погодно-кліматичних умов, залежність кількості продовольчих товарів від імпорту.
Окрім домінування аграрного сектора в економіці, в найменш розвинених країнах спостерігається експорт первинної продукції (сільського господарства та лісівництва, палива та інших видів мінеральної сировини). У країнах Африки на південь від Сахари, наприклад, первинна продукція забезпечує більше 92% валютної виручки. Тому економіка НРК залежить від стану ринку сировини у світовому господарстві. В умовах фінансової кризи багато розвинених країн значно скоротили обсяги закупівель сировини у НРС. Одна з небагатьох країн, де спостерігається зростання ВВП, - це Китай. У разі, якщо темпи зростання економіки Китаю перевищать 10 відсотків за підсумками 2009 року, ВВП Африки зможн збільшитися відповідно на 6 відсотків, у той час як прогноз ООН по зростанню ВВП африканських країн було знижено ООН до 2 відсотків. Зростання ВВП Китаю призведе до того, що країна стане купувати більше, наприклад, африканських сировинних товарів, що дозволить економіці НРК, що знаходяться в Африці, розвиватися більш швидкими темпами.
Переважання аграрного сектору в економіці НРК не призводить навіть до самозабезпечення цих країн продуктами харчуванняю Наприклад, рівень самозабезпеченя м’ясом не перевищує 40%, молоком – 27%, рибою – 77 %. Все це призводить до дефіциту продовольства, який покривається в основному за рахунок імпорту та міжнародної гуманітарної допомоги.
