2954 (Споживче та іпотечне кредитування і його розвиток в Україні), страница 13

За останні два роки кредитуванням під заставу майна стали займатися багато українських банків Якщо узагальнити цей досвід, то виявимо, що найпоширенішими нині стали такі види позичок

1.Кредити, які надаються юридичним і фізичним особам на придбання й облаштованість землі під майбутнє житлове будівництво;

2.Короткострокові позички на будівництво (реконструкцію) житла, що надаються фізичним і юридичним особам для фінансування будівельних робіт;

3.Довгострокові кредити, які надаються фізичним і юридичним особам з метою придбання житла.

Забезпеченням кредиту здебільшого є застава позичальником нерухомого майна (включаючи те що споруджується або купується за рахунок позики) та майнових прав на нього.

Специфікою української банківської системи є її універсальність, тобто виконання одним банком практично всіх банківських операцій та надання широкого спектра відповідних послуг. В економічно розвинутих країнах банківські системи більшою мірою спеціалізовані є банки розрахункові, інвестиційні, іпотечні Подібний поділ потрібен для повнішого задоволення наростаючих потреб споживачів. У міру розвитку українського іпотечного ринку теж з'являтимуться нові види послуг, що неминуче приведе до створення цілої мережі спеціалізованих банківських установ.

Так, в 2004 році у Києві відкрито Міжнародний іпотечний банк зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

На вітчизняному ринку кредитування житла з'явився перший в Україні спеціалізований банк — ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк". Його засновником став фонд Western NIS Enterprise Fund (приватна американська корпорація, яка управляє 150 мільйонами доларів, що належать уряду США). На відміну від інших банків, МІБ надаватиме виключно іпотечні кредити на придбання житла і кредити під заставу нерухомості на ремонт і поліпшення вже існуючого житла.

Як зазначив голова правління Міжнародного іпотечного банку Юрій Блащук, у 2005 році банк працюватиме лише в київському регіоні, іпотечний потенціал якого він оцінив у один мільярд доларів. У майбутньому планується створення мережі філіалів. Концепція обслуговування клієнтів у МІБу — об'єднання в одному приміщенні всіх учасників процесу кредитування житла: банку, нотаріуса, страхової компанії, рієлтера. Основні умови кредитування: термін — 10— 15 років, ставка — від 13.5% річних. Ці складові діяльності МІБу багато в чому такі, як у багатьох інших українських банків, котрі займаються кредитуванням житла. Але є в МІБу і конкурентні переваги, суть яких — у новітніх західних кредитних технологіях і технологіях обслуговування клієнтів, які раніше в Україні не використовувалися. Одна з таких переваг — сек'юритизація іпотечного портфеля, тобто випуск цінних паперів, забезпечених іпотекою, і їх продаж спеціалізованій установі другого рівня (іпотечній компанії) з метою рефінансування своїх кредитних операцій. Така операція дасть змогу банку не чекати погашення довгострокових кредитів, а залучати ресурси для надання нових. Для клієнтів результатом сек'юритизації буде зниження ціни кредитних ресурсів. Варто відзначити і те, що, окрім капіталу, інвестованого фондом Western NIS Enterprise Fund, Міжнародний іпотечний банк уклав угоду з Американською корпорацією з підтримки зарубіжних інвестицій (ОРІС) на отримання кредиту в розмірі 30 мільйонів доларів США. Це, до речі, перший кредит, наданий ОРІС українській компанії. [45]

Висновки

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних з особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).

По - друге, споживчий кредит позичальники, якя правило, беруть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.

По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи.

По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в наслідок їх накопичення.

По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.

По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі.

Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.

Дослідження теми стосовно споживчого кредитування, надання іпотеки та перспектив його розвитку в Україні з теоретичної точки зору та практичного застосування, проведення детального аналізу операцій з споживчого кредитування комерційного банку на прикладі ВАТ “Кредитпромбанк” приводить нас до ряду висновків.

Загалом банківська система України вже має законодавчу основу для свого функціонування на кредитних ринках. До основних нормативних документів, на яких базується банківська кредитна діяльність відносяться: Закон «Про банки і банківську діяльність», Положення Національного банку «Про кредитування», «Положення про порядок ліцензування банків в Україні» затверджене Постановою Правління Національного банку України, інструкції Національного банку України та інші нормативні акти.

Але аналіз освітленості проблеми саме споживчого кредитування в комерційному банку свідчить про відсутність систематизованої інформації в літературних та періодичних виданнях, ця проблематика розглядається лише в загальному контексті кредитування. Слід відзначити, що такий підхід є не зовсім коректним, оскільки споживче кредитування має свої особливості. В даній дипломній роботі була зроблена спроба зібрати і об`єднати різні погляди вчених та досвід окремих банків по обраному питанню. Дослідження даної теми проводилося за наступними напрямками:

це механізм кредитування та надання іпотеки;

основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні;

особливості здійснення споживчого кредитування ВАТ “Кредитпромбанк”;

Аналіз операцій по споживчому кредитуванню ВАТ “Кредитпромбанк” проводився відповідно до вищенаведених напрямків.

Отже можна підсумувати, що не дивлячись на те, що за кордоном обсяг кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, споживче кредитування в Україні почало розповсюджуватися серед українських банків лише тільки за останні два роки. Що ж стосується самого споживчого кредиту, то існує декілька специфічних рис. По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах. Саме кредитування відбувається шляхом реалізації наступних етапів, кожен з яких вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;

оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

підготовка кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;

контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Особливо цікавими є методики оцінки кредитоспроможності позичальника за допомогою рейтингу. Раніше вони в основному використовувалися західними банками. До теперішнього часу розроблена значна кількість методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Вони відрізняються по числу показників, що використовуються для оцінки кредитоспроможності, підходом до оцінки критеріальних меж оціночних показників, оцінкою значимості кожного із відібраних показників, методикою підрахунку сумарної кредитоспроможності. Ощадний банк України був першим банком в Україні, що почав використовувати рейтингову методику оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи.

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всебічного вивчення зі сторони банків України, і тому все більше і більше українських банків приходять до розробки власних рейтингових систем оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи.

Список використаних джерел

1. Аванесова Ірина “Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні: історія і сучасність”//Банківська справа.-2002-№4.

2. Банковское дело и финансирование инвестиций: т.2 политика и стратегия/под ред. Н.Брука, - Вашингтон: Всемирный банк реконструкции и Развития, 1997.- 648 с.

3. Березина Марина “Взаимодействие банков и страховых компаний при проведении программ потребительсокого кредитования населения”//Фондовый рынок (укр.) 2001-№12.

4. Бункана М.К.Деньги.банки.Валюта.-М.: АО “ Дис”,1994.-174с.

5. Версаль Н.І., Олексієнко С.М. “Кредитні ризики, як важлива складова ризиків банківської діяльності”// Фінанси України-2002-№8.

6. Вітлінський В.В., Пернарівський О.В., Баранова А.В. “Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку”// Фінанси України- 1999-№12.

7. Владислав Блідченко. Окремі проблеми застосування норм іпотечного законодавства. Вісник НБУ №1/2005 (стр. 40).

8. Валишов Ш.М., Кириченко Е.Г. Региональный аспект ипотечного кредитования: состояние и проблемы развития//Финансы и кредит (рус) – 2004. - №20. с.5-11.

9. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-издательское ВНV, 1994.-362 с.

10. Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. «Модели анализа кредитоспособности заемщиков» //Финансы и кредит – 2002- №6.

11. Заїка А., проблеми взаємовідносин банку і позичальника.// Економіка України.-1999.-№6.

12. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 – ІІІ.

13. Закон України “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні” від 16.07.1999 р.

14. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 р. № 2939 – ХІІ.

15. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р. із змінами та доповненнями.

16. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679 – XIV.

17. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні“ від 19.08.1999.

18. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346 – ІІІ.

19. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р. із змінами та доповненнями.

20. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”. Тернопіль”економічна думка”,1998-86с.

21. Івасів Б., Клапків М. Економічний зміст та форми страхування кредитів// Вісник НБУ.- 2000.-№5. с.51-52.

22. Івасів Б.С. Гроші та кредит: підручник / НБУ - Тернопіль: “Карт-бланш”, 2000 р.-510с.

23. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затверджена Постановою правління НБУ від 20.10.2004 р. № 495.

24. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2003 №355.

25. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р.№ 280.

26. Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. № 337.

27. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу, затверджена Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69.

28. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Навчальний посібник / За ред. О.І. Пушкаря. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 296 с.

29. Котовська Р.Р., Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів.:”Центр Європи”, 1997.-312с.

30. Котовська Р.Р. Банківські операції./Підручник. Львівський банківський коледж, 1998 – 85 с.

31. Кравцова Г.И. Деньги, кредит,банки.-Минск.:«Меркавание», 1994.- 298с.

32. Кручук С.І. Іпотечне кредитування. // К.: Мета. – 2002. – 206с.

33. Лаврушин О.И. Банковские операции.- М.: ИНФРА-М,1996.-208с.

34. Лагутін В.Д. кредитування: теорія і практика. Навчальний посібник.- К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000 – 215с.

35. Методика грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова), затверджена Постановою КМ України від 23.03.1995 р.№213.

36. Методические основы оценки недвижимости / Н.Н. Агапов. Артеменко В.И. и др. – М.: Изд-во Рос.эконом. академии, 1996. – 152 с.

37. Методичні вказівки про ведення параметрів аналітичного обліку, затверджені Постановою Правління НБУ від 17.06.97 із змінами, №191.

38. Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджені Постановою Правління НБУ від 20.07.1999 № 358.

39. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Під ред. С.Ф. Голова. – К., 1998. – 736 с.

40. Мороз А.Н. Банковские операции. К.:”Лібра”, 1999.-336 с.

41. Наумчева О.А., Никилюк Н.В. Процентная политика в сфере потребительского кредита.// Деньги и кредит.- 1998. - № 2. 60с.

42. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України затверджений рішенням Аудиторської палати України № 73.

43. Новиков В.В. “Кредитне бюро: проблеми та рішення”// Вісник НБУ – 2002 -№8.

44. Новицкий В.Е. Бурлакова Л.В. Фінансово-кредитная система в странах рыночной экономики. – К.: РПО “Полиграфкнига”,1993 – 304с.

45. Нові іпотечні технології - у новому банку. Вісник НБУ №3/2005 (с.23).

46. Олексій Ткаченко, Олена Збруцька. Проблеми розвитку іпотечного кредитування в Україні. Вісник НБУ №11/2004 (стр26).

47. Ольшаний А.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт/ Под ред. Е.Г.Ищенко, В.И. Алексеева. – М.: Русская деловая литература, 1997 – 385 с.

48. Основні напрями політики щодо грошових доходів громадян України, схвалено Указом Президента України від 7 серпня 1999 р. №969/99.

49. Основні орієнтири діяльності ВАТ ”Кредитпромбанк” на 2005 рік (Бізнес-план)

50. Папуша Андрій “Правова основа банківського кредитування” //Вісник НБУ- 2001 №5.

51. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений Постановою Правління НБУ від17.06.2004 р. № 280.

52. Побединська В. ”Проблеми споживчого кредитування в Україні”.// Вісник НБУ. – 2004.- №2. 43с.

53. Полиця М. “Ми будуємо житло не для плану і почестей, ми будуємо для людей” // Фінансова консультація.-2001.- №28-28. – 60с.

54. Положення НБУ про кредитування Затверджено постановою правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246.

55. Положення НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” №279 від 6 липня 2000 року.

56. Положення НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” №279 від 6 липня 2000 року

57. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 72.

58. Положення про взаэмодію балансових установ та відділень ВАТ “Кредитпромбанк” в процесі кредитування фізичних осіб.

59. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.01р. №369.

60. Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.08.2003 р. №235.

61. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджене Постановою Правління НБУ від 20.03.1998 № 114.

62. Положення про порядок залучення і використання коштів на фінансування житлового будівництва та додаткове соціальне забезпечення громадян України в рамках експерименту, затверджено наказом Держбуду України від 8 жовтня 1999 року № 247.

63. Положення про порядок надання державного довгострокового пільгового кредиту індивідуальним забудовникам, затверджено наказом Міністерства фінансів України, Міністерств економіки України від 5 липня 1994 року № 54/82/129.

64. Положення про сертифікацію аудиторів банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 09.09.2003 р. № 388.

65. Порядок ведення аналітичного обліку установами банків України, затверджений Постановою Правління НБУ від 31.12.97 р. №466.

66. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності” від 27 травня 2000 року №844.

67. Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 року № 1597.

68. Правила організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями Національного банку України та комерційними банками в національній валюті, затверджені Постановою Правління НБУ від 05.02.2001 р. № 44.

69. Правила торгівлі у розстрочку. Затверджено постаною Кабінету міністрів України від 1 липня 1998 року № 997.

70. С.Фабер, Г.Карчева. Фінансовий стан та основні проблеми в діяльності банків у 2004 році. Вісник НБУ, №3/2005, (стр. 9).

71. Семенко А.В., Васильченко В.М. Розрахунки платіжними картками в Україні: стан, проблеми та перспективи.// Фінанси України.- 2002 №10.

72. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции-М.: АОЗТ "АНТИДОР" совместно с Торговым домом "Алеша", 1998.- 320 с.

Додаток А