2662 (Валютні операції банку та валютні ризики), страница 10

Аналізуючи шляхи підвищення ефективності валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою у ВАТ «Альфа-Банк», необхідно виділити вельми важливий чинник - здійснення пунктами обміну валюти якомога більше операцій, дозволених чинним законодавством. Окрім традиційної купівлі - продажі готівкової іноземної валюти за гривни – це операції з платіжними документами в іноземній валюті, проведення конверсійних операцій, прийом для напряму на інкасо готівкової іноземної валюти обмін готівкової іноземної валюти одного номінала на цю ж іноземну валюту іншого номінала (розмін готівкової іноземної валюти), обмін тих, що вийшли із звернення, але приймалися до обміну, а також зношених, пошкоджених, таких, що мають чорнильні написи грошових знаків іноземної валюти, достовірність яких не викликає сумніву, на платоспроможні грошові знаки тієї ж іноземної валюти (обмін готівкової іноземної валюти). Можливість проведення всіх видів валютно-обмінних операцій залежить перш за все, від оснащення пунктів обміну валюти касовими апаратами або комп'ютерно-касовими системами, зареєстрованими в установленому порядку в податковій інспекції.

Істотною проблемою організації роботи обмінних пунктів ВАТ «Альфа-Банк» є завантаженість касового працівника операціями, які можуть бути ефективно автоматизовані. Автоматизація таких операцій дозволить понизити операційні витрати обмінного пункту, збільшити кількість обслуговуваних клієнтів і дасть можливість здобуття додаткового прибутку. Обмінні пункту кожного сучасного банку оснащені комп'ютерними системами, які автоматизують досить трудомісткі операції банківського обліку. Проте таким системам властивий ряд недоліків, серед яких: - недостатня продуктивність і неможливість підтримки великих об'ємів даних; - необхідність роботи безпосередньо з базами даних (опис конфігурації, список касирів, список допустимих валют); - відсутність узгодженості з роботою принтера; - можливість здійснення обмеженого переліку готівкових операцій з іноземною валютою (розмін, прийом митних платежів, покупка-продаж, дорожніх чеків і ін. не підтримуються).

Окрім відмічених важливими недоліками є неможливість поточного контролю ВАТ «Альфа-Банк» за роботою обмінного пункту, зниження якості виконання касиром своїх функцій під впливом психологічних чинників, відсутність централізованої системи, яка дозволила б здійснювати моніторинг поточного стану готівкового валютного ринку і оперативно реагувати на зміну попиту і пропозиції на валюту. Все це приводить до недостатньої ефективності діяльності банків на готівковому валютному ринку.

Пропонований вихід з даної ситуації включає наступні етапи:

1) модернізацію програмного забезпечення;

2) заміну технічно і технічних засобів, що морально зносилися, і устаткування в обмінних пунктах;

3) побудова локальної обчислювальної мережі закритого типа.

Реалізація першого етапу дасть банку можливість скоротити витрати часу на проведення валютний - обмінних операцій і оформлення документів, розширити перелік операцій, що проводяться (додати розмін, обмін, конверсію, можливість проведення інших розрахунків обмінним пунктом за наявності зовнішнього зв'язку і доступу до ресурсних баз), скоротити обсяг робіт, що не вимагають високої кваліфікації, підвищити якість обслуговування клієнтів. Вибір банком інформаційної системи ускладнюєте при необхідності підтримувати високошвидкісний обмін даними між обмінними пунктами, між обмінним пунктом і банком, між банками.

Проведення заходів щодо реалізації другого етапу дасть можливість підключити пристрої моніторингу за роботою обмінних пунктів. Касири при виконанні своїх обов'язків не завжди можуть оперативно виявляти загублені, нелегально отримані, фальшиві документи, по яких дозволений продаж іноземної валюти. Створення системи автоматизованого контролю позитивно позначиться на всіх агентах валютного контролю.

До особливостей роботи обмінного пункту, які повинні враховуватися при його технічному оснащенні, відносяться наступні чинники:

- робота в режимі реального часу;

- щоденне налаштування системи по ряду параметрів;

- робота з документами строгої звітності, у тому числі роздрук у відповідних місцях необхідних даних;

- робота з готівкою де¬нежнимі засобами;

- порівняно невеликий об'єм оброблюваної інформації.

У зв'язку з цим можна запропонувати систему, що автоматизує найбільш трудомісткі операції, що виконуються валютним касиром в обмінному пункті:

- налаштування системи на поточний операційний день, що включає установку поточної дати, визначення обмінного пункту і валютного касира, реєстрація виданого авансу у валюті і в гривнах, установка курсів валют;

- поточний контроль готівкових грошових коштів в гривнах і валюті;

- підготовка і вивід на друк звітних форм за результатами роботи за операційний день;

- проведення операцій по купівлі-продажу і обміну іноземної валюти;

- редагування поточного курсу валют протягом робочого дня;

- оформлення і вивід на друк довідки строгої звітності на операцію купівлі-продажу готівкової валюти;

- ведення щоденних реєстрів купівлі-продажу готівкової валюти.

Важливою особливістю проектованого АРМ є створення дружнього інтерфейсу системи з користувачем, що враховує рівень його підготовки і можливість вчення (самонавчання).

Ефективність впровадження автоматизованої системи обумовлена дією ряду чинників - організаційного, інформаційного і економічного характеру. Організаційний ефект виявляється в звільненні працівників від рутинних операцій по систематизації і угрупуванню облікових даних, багаточисельних розрахунків і записів в реєстри і іншої документації, звірки показників і збільшенні тим самим часу для проведення аналізу і оцінки ефективності управлінських рішень, що приймаються.

Інформаційний чинник ефективності виражається в підвищенні рівня інформованості персоналу.

Економічний чинник виявляється в тому, що облікова інформація, що має на меті повне і своєчасне віддзеркалення зміни стану об'єкту і причин, що впливають на його розвиток, кінець кінцем направлена на поліпшення використання виробничих ресурсів.

Таким чином, з економічної точки зору реалізація проекту комплексної автоматизації банківської діяльності ВАТ «Альфа-Банк» на базі модульного програмного забезпечення дозволить банку збільшити продуктивність праці працівників, скоротити час здійснення і оформлення банківської операції, підвищити прибутковість роботи, а отже, і підвищити свій рейтинг і імідж.

3.2. Особливості управління валютними ризиками й страхування валютних ризиків

Основою управління валютним ризиком є чітке визначення його кількісних характеристик, що дає змогу банкам застосувати селективне управління, тобто страхувати тільки неприйнятий валютний ризик — ризик, імовірність настання якого є дуже високою. Це пов’язано з тим, що на практиці валютний ризик існує за будь-якої валютної операції, але не всі вони ведуть до збитків, тим більше в обсягах, загрозливих для існування банку. Найчастіше за чіткої організації фінансової роботи майбутні збитки можна звести до мінімуму або ж перекрити незначні суми збитків відповідними прибутками.

Основними елементами оцінювання валютного ризику є визначення:

• виду іноземної валюти, за якою проводяться розрахунки;

• суми валют;

• тривалості періоду дії валютного ризику;

• виду валютних розрахунків.

Вибір валюти для здійснення розрахунків можна розглядати як своєрідний метод страхування ризику. Загальним правилом вибору валюти розрахунків є орієнтація на сильну валюту, тобто таку, купівельна спроможність якої відносно національної валюти підвищується.

Тривалість періоду дії валютного ризику охоплює проміжок часу між датою укладення угоди та датою розрахунку (датою валютування), а тому в чисельному виразі ризик буде тим меншим, чим стабільнішу валюту буде вибрано для розрахунків, чим коротшим буде період дії ризику і чим меншою буде сума угоди [18].

В економічній практиці окремі види валютного ризику дуже часто переплітаються між собою, а тому загальну суму ризику можна визначити лише тоді, коли складається підсумковий баланс усіх ризикових складових.

Управління валютним ризиком (рис. 16.1) передбачає проведення його детального аналізу, оцінювання можливих наслідків та вибір методів страхування. У світовій практиці страхування валютних ризиків називають ще хеджуванням, тобто впровадженням чітко визначених контрзаходів, спрямованих на упередження несприятливої тенденції на фінансовому ринку.

Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи:

• використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків;

• контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;

• страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення.

Існують різні варіанти вибору стратегії менеджменту ризику: від нейтрального ставлення до ризику, коли фінансові менеджери через незначні розміри можливих збитків не беруть цих ризиків до уваги, до повного контролю і страхування всіх можливих валютних ризиків і валютних збитків (табл. 3.1). Тому запобігання валютним ризикам завдяки використанню певних методів страхування є основою стратегії управління ними.

Головна мета використання відповідних методів страхування — здійснювати валютообмінні операції своєчасно, тобто ще до того, як відбудеться небажана зміна курсів або ж компенсувати збитки від зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку. Нині існує ціла низка досить ефективних методів страхування валютних ризиків, що можуть бути використані суб’єктами валютного ринку залежно від конкретних умов і завдань діяльності. Під цими методами розумі ють певні фінансові операції, що дають змогу повністю або частково уникнути ризику збитків, що виникають через зміну валютних курсів, або ж отримати прибуток, джерелом якого є ця зміна.

Таблиця 3.1. Загальна схема системи управління валютним ризиком комерційного банку

Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльності практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками. Суттєвим компонентом у цій діяльності є самострахування через створення резервних фондів під компенсацію потенційних збитків від здійснюваних операцій з іноземною валютою.

Дуже важливою є система диверсифікації ризиків за фінансовими інструментами, кодами валют, географічними регіонами, контрагентами. Сама диверсифікація реалізується через упровадження досить складної системи обмежень (або лімітів). Так, більшість фінансових структур під час роботи на світовому валютному ринку дотримується встановлення:

• загальних лімітів відкритої валютної позиції;

• лімітів відкритої позиції за кодами валют, групами валют та банківськими металами;

• лімітів на контрагентів та певні географічні регіони;

• денних лімітів (тобто лімітів на термін роботи банківського робочого дня);

• нічних лімітів (установлюється, як правило, на обсяги відкритих валютних позицій у часи роботи поза межами банківського робочого дня). Зауважимо, що система нічних лімітів значно жорсткіша за систему денних лімітів. І це зрозуміло, оскільки здійснюється поправка на можливі непередбачувані події фінансового ринку поза межами банківського робочого дня;

• лімітів на кожного валютного дилера;

• лімітів «стоп лос», спрямованих на закриття відкритих валютних позицій, у разі несприятливого руху валютних курсів;

• лімітів на роботу з похідними фінансовими інструментами (за видом інструменту, кодами та групами валют, дилерами, контрагентами та ін.).

Страхування як фінансово-бухгалтерський метод дає змогу уникнути двох видів відкритих позицій в іноземній валюті — довгих, тобто володіння довгостроковими активами в іноземній валюті, і коротких, тобто володіння іноземною валютою в значно більших обсягах, ніж це необхідно для вирішення короткострокових завдань, пов’язаних із відповідним видом діяльності. За умови, що вдається уникнути цих відкритих позицій, зміна валютних курсів не приведе до суттєвих змін вартості власного капіталу.

Чиста «експозиція» банку (NEXP) дорівнює

NEXP = [ (FX A – FX L) + FX b – FX s],

де FX A — сума активів у валюті;