94295 (Харчування і хвороби зубощелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань)

МОЗ України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Кафедра пропедевтики гігієни

військової та радіаційної гігієни

Зав. каф. – член-кор. АМН України, проф. Бардов В.Г.

Навчально-дослідна робота студента

на тему:

«Харчування і хвороби зубощелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань»

Виконавець:

Керівник:

Київ 2006

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….…3

Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань………………………………………………3

Фторування води……………………………………………………………..7

Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів……………...8

Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту…………………9

Значення жувального навантаження в профілактиці стоматологічних захворювань…………………………………………………………………10

Висновки…………………………………………………………………….11

Література…………………………………………………………………...13

Вступ

Метою даної роботи було визначити вплив харчового раціону людини (склад, характер їжі) на стан здоров`я органів ротової порожнини (зуби, пародонт, слизові оболонки).

Дане питання варто розглядати в двох аспектах: 1) опосередкований вплив харчових речовин через формування органів і систем (включаючи зубощелепний апарат) та 2) безпосередня дія їжі на тканини зуба і пародонта. Від характеру продуктів харчування залежить стан твердих тканин зуба, рН слини і зубного нальоту, швидкість відкладання зубного каменю, стимуляція слиновиділення. Із вітчизняних дослідників Д.О. Антін (1930) першим отримав дані про те, що зуб є напівпроникною мембраною, проникність якої залежить від фізико-хімічних особливостей середовищ, що його оточують. Постійний склад емалі може підтримуватись десятиріччями за рахунок надходження мінеральних компонентів із слини (тобто, зовнішнього середовища). А.А. Прохонічуков (1964) у дослідах на білих щурах показав, що вже у ранні строки утримання тварин на карієсогенній дієті у них спостерігаються зміни мінерального та білкового обміну в тканинах зуба, хоча карієсу, як такого, ще нема. Тобто складається певна спрямованість обмінних процесів, яка сприяє каріозному ураженню зубів.

Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань

Важливою складовою частиною раціону людини є макро-, мікро- і ультрамікроелементи, які, крім всього іншого, забезпечують ремінералізацію зубної емалі. Тому одним із напрямків профілактики демінералізації емалі (зворотного процесу) і пов`язаних з цим ускладнень є збалансування вмісту хімічних елементів у харчових продуктах.

Особливо велике значення серед макроелементів мають сполуки кальцію і фосфору, що визначається 1) включенням іонів цих елементів до кристалічної решітки апатитів емалі, 2) зниженням кислотності бактеріального ґенезу і 3) утворенням буферних систем завдяки обміну йонами Са²⁺, НРО₄^2-, Н⁺ між слиною і тканиною емалі.

Хлорид і аскорбат кальцію, додані в дієту, знижують демінералізацію емалі на 65 – 75% [1]. Максимальне залучення кальцію і фосфору в структуру гідроксиапатита відбувається при їх оптимальному співвідношенні (1:1– 1:0,75) і кислотності середовища РП 7,2 – 7,8 [1, 10]. Надлишок фосфору знижує поглинання кальцію зубною емаллю (ремінералізація). В зернових і м`ясних продуктах вміст фосфору високий, що негативно впливає на засвоєння кальцію. Тому в харчовий раціон слід включати овочі і фрукти з метою збалансувати високий вміст фосфору в зернових і м`ясних продуктах.

Найоптимальнішим джерелом Са²⁺ серед продуктів харчування є молоко і молочні продукти, які перешкоджають демінералізації емалі. Карієсопрофілактична дія молока зумовлена також вмістом білків, вітамінів, лактози, ліпідів, ферментів, імуноглобулінів та інших компонентів, які здатні пригнічувати мікрофлору РП. Кальцій отримується, також з водою.

Вміст кальцію в молоці – 120 мг%, сирах – 106 мг%, творозі – 120-150 мг%, сирковій масі – 95-160 мг%. Суттєвим джерелом кальцію можуть також бути яєчний жовток, горіхи, боби, овочі, м`ясо, вівсяна крупа, фрукти.

Таким чином, обмін кальцію відбувається більш інтенсивно в системі слина ↔ емаль, а не пульпа ↔ дентин ↔ емаль. Хоча інша ситуація має місце у дітей. Інтенсивний ріст зуба забезпечується саме його постачанням через пульпу. Тому дефіцит вітаміну D (рахіт) в дитячому віці більш виражено впливає на формування твердих тканин емалі. У дорослих чіткого зв`язку між нестачею цього вітаміну і виникненням карієсу немає [11]. Вже сформована структура зуба забезпечується кальцієм із слини. Іони Са²⁺ секретуються разом з фосфором (НРО₄^2-) слинними залозами завжди у сталій концентрації (на відміну від Na⁺ і Н⁺) [4] або потрапляють безпосередньо з їжі та води.

Вітамін К – більш відомий як фактор згортання крові, але він чи не єдиний вітамін, що бере безпосередню участь в процесах мінералізації емалі. Недостатність вітаміну К гальмує зв`язування іонів Са з органічним матриксом [10].

У випадках потрапляння радіоактивного стронцію в організм доцільно вживати їжу збагачену кальцієм, оскільки Sr має властивість заміщувати Са у його сполуках. Встановлено, що п`ятикратне збільшення кальцію в дієті веде до зменшення включення стронцію на 50% [10].

Окремо варто сказати про жорсткість питної води. Відомо, що вона зумовлена солями кальцію і магнію. З цими макроелементами пов`язують виникнення твердих зубних відкладень. Пряма кореляція жорсткості води і виникнення зубного каменю справді підтверджується лабораторними та клінічними дослідженнями [7]. При показниках жорсткості води 5,7±0,5 і 9,5±0,2, яку вживає населення двох досліджуваних місцевостей, різниця в наявності зубного каменя у осіб вікової групи 7 – 12 років складає 12%, у 20 – 29 років – 12,5%, у 50 – 59 років – 2,1%.

Таким чином, роль кальцію у питній воді подвійна: з одного боку – він забезпечує, частково, ремінералізацію емалі зубів, з іншого – бере участь в утворенні зубного каменю.

Серед мікроелементів продуктів харчування йони алюмінію, міді, цинку, заліза, марганцю і олова сприяють включенню і утриманню кальцію і фтору в емалі і гальмують продукцію кислот зубним нальотом. Стабільному зниженню кислотності в ротовій порожнині сприяють іони алюмінію, цинку, заліза: інгібуючи кислотну активність бактерій зубного нальоту, вони пригнічують його ріст. Селен (Se⁴⁺) – навпаки, сповільнює мінералізацію тканин зуба.

Про ультрамікроелементи у гігієні харчування часто не згадують через малу частоту і вираженість наслідків їх дефіциту зокрема для органів ротової порожнини. Як правило, ці хімічні елементи є в достатній кількості у їжі. Хоча важливість їх для здоров`я зубів не можна відкидати і варто вирішувати питання про їх використання у профілактиці уражень зубів.

Встановлено, що у районах з високим вмістом молібдену в грунті розповсюдженість карієсу відносно нижча [5]. Карієс-статичну дію молібден має особливо у поєднанні з фтором, але механізм цього ефекту ще остаточно не відомий.

Було підтверджено роль ванадію в профілактиці карієсу. Так було показано, що поверхні емалі зубів, більш резистентні до карієсу, містять ванадій в більшій кількості [8]. Тобто, у вибірковій локалізації карієсу має певне значення концентрація ванадію в емалі.

Рекомендовані величини споживання деяких речовин наведені в таблиці [1].

Т а б л и ц я

Рекомендовані величини споживання мінеральних речовин (мг/добу)

Фторування води

Виняткове гігієнічне значення для здоров`я зубів має фторування води. Численні дослідження епідеміології карієсу в різни країнах підтверджують зв`язок поширеності цього захворювання із вмістом фтору у саме у питній воді [2, 3]. Тому одним з визнаних методів профілактики карієсу є контрольоване додавання сполук фтору до води джерел водопостачання з метою довести концентрацію іонів фтору у питній воді до рівня, який є достатнім для ефективної профілактики карієсу зубів і в той же час не має несприятливого впливу на функціональні можливості організму людини, фізичний розвиток, та здоров`я населення. Фторування води гарантує зниження захворюваності карієсом у 2 – 3 рази. Проведені в колишньому СРСР розрахунки показали, що фторування води може знизити потребу в лікуванні та видаленні зубів на 40% і в зубному протезуванні на 25 – 30%.

Так в Івано-Франківську, де протягом 10 років фторування води проводилось якісно і безперервно, стабільно підтримувалась рекомендована концентрація фтору у школярів 7 – 10 років, які вживали збагачену фтором воду від моменту народження, інтенсивність карієсу зубів (індекс КПВ – каріозні, пломбовані, видалені) знизилась на 68,5 – 73,1%, поширеність карієсу – на 22,4 – 26,4% [2].

Проте, відомо, що фтор сприятливо діє на тканину зуба у всі періоди онтогенезу для постійних та молочних зубів (Р.Д. Габович, О.О. Мінх, 1979). Центральною проблемою є вибір оптимальної концентрації фтору. Чим вища його концентрація – тим більша вірогідність того, що буде перейдено рубіж толерантності до фтору у деяких осіб, що проявляється «плямистою емаллю» – флюорозом. До того ж, залежно від кліматично-погодних умов змінюється споживання води, а отже – і кількість фтору в організмі, що теж повинно враховуватись. За державним стандартом 2874-73 рекомендується встановлювати концентрацію іонів фтору на рівні 70 – 80% від максимально допустимого. Для різних кліматичних районів це число становитиме від 0,49 до 1,2 мг/л. Джерелом іонів фтору для фторування в наш час є фторид (4%) натрію, кременефторид (10%) амонію, фторид-біфторид (25%) амонію, кременефтористоводнева кислота (рідина). У воді ці сполуки повністю гідролізуються з утворенням F^-.

Механізм захисної дії фтору на емаль полягає у сприянні затримки фосфорно-кальцієвих сполук в організмі, процесам ре мінералізації твердих тканин зуба і гальмуванні активності бактеріальних ферментів.

Серед гіпермікроелементозів відносно часто може зустрічаєтися згаданий вище флюороз – ураження емалі (коричневі плями). Через надлишок надходження фтору безпосередньо зі змішаної слини в емаль утворюється комплекс фториду кальцію СаF₂, який виводиться з тканин.

Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів

Проведено багато досліджень, які вказують на пряму кореляцію між споживанням легкозасвоюваних вуглеводів та інтенсивністю розвитку карієсу [1].

Прості вуглеводи, на відміну від інших основних класів органічних сполук, мають в ротовій порожнині всі умови для свого метаболізму. В ротовій порожнині є повний набір ферментів мікробного походження, необхідних для розщеплення вуглеводів. Органічні кислоти (молочна, піровиноградна), що утворюються, руйнують не достатньо резистентні елементи тканин зуба [6]. Прийом легкозасвоюваних вуглеводів (карієсогенна дієта) є пусковим фактором в ланцюзі процесів, які несприятливо діють на гомеостаз порожнини рота, ведуть до його порушення, місцевого зниження рН (в зубному нальоті), порушують динамічну рівновагу мінерального складу емалі в бік збільшення інтенсивності процесів демінералізації.

Карієсогенна дія вуглеводів більше виявляється в разі безпосереднього контакту з твердими тканинами зубів [11]. Це було підтверджено дуже оригінальними дослідами, коли оперативним шляхом у двох тварин створювали єдине коло кровообігу. Таким чином, концентрація вуглеводів (сахарози) у крові обох тварин була однаковою. Але вуглеводи з їжею отримувала лише одна тварина, у неї і виникав карієс, а в іншої тварини карієсу не було.

Встановлено, що карієсогенна роль вуглеводів залежить не лише і не такою мірою від кількості їх надходження, але і від частоти прийому, кількості цукру, який залишається в ротовій порожнині після вживання, його фізичного стану (липкість, в`язкість), концентрації та інших факторів [1]. Тобто, чим частіше і чим триваліше цукор затримується в порожнині рота і контактує з зубами – тим більш виражена його негативна дія. Так, наприклад, при прийомі навіть невеликої кількості цукрового піску його виявляють у слині ще протягом 30 хв [9].

Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту

Захворювання пародонта, слизової оболонки ясен часто можуть бути пов’язані з деякими гіповітамінозами. Відповідно і запобігання їм зводиться до забезпечення організму профілактичною дозою вітамінів.

При нестачі вітаміну С (аскорбінової кислоти) в організмі відбуваються складні структурні зміни, що приводять до порушення проникності капілярів, підвищення їх ламкості і гальмуванню процесів проліферації кісткової тканини. З`являється кровоточивість ясен, розхитуються зуби. Встановлено, що при пародонтиті вміст вітаміну С в тканинах ясен значно знижений відносно норми [9].