91085 (Гострий та хронічний катар середнього вуха. Ексудатівний отит), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Гострий та хронічний катар середнього вуха. Ексудатівний отит", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "медицина" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "медицина, здоровье" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "91085"
Текст 2 страницы из документа "91085"
Диференціалъну діагпостику проводять з отогенною ліквореєю, адгезивним отитом, отосклерозом, кохлеарним невритом, крововиливом у барабанну порожнину, зщепленням внутршшьої сонної артерії в барабанну порожнину, високим розміщенням цибулини яремної вени, ендауральною мозковою грижею, хемодектомою середнього вуха.
Лікування. Тактика лікування хворого на катар середнього вуха має добиратися індивідуально з урахуванням стадії захворювання, етіологічних чинників та з обов'язковим наслідуванням принципу «крок за кроком», який передбачає початок досліджування з найбільш складних варіантів. У першу чергу варто намагатись усунути причини губарної дисфункції. У білшості хворих (40—50%) достатньо видалити аденоїдні розрощення, яю блокують горлові отвори слухових труб, щоб вилікування катару середнього вуха, що відбулося спонтанно без будь-яких втручань. Те саме стосується і синуїтів, викривлень носової перегородки, різних форм хронічного риніту. Важлива роль належить санації піднебінних мигдаликів та ротової порожнини.
Комплекс лжувальних заходів включає продувания вух або катетеризацію слухових труб, що забезпечуе подачу повітря в порожнини середнього вуха, а також (у раз1 катетеризації) лікарських речовин. Найбшьш раціональне поєднання адреноміметиків та гідрокортизону, які зменшують набряк слизової оболонки слухової труби та розривають таким чином хибне коло патогенезу захворювання. Продувания вух найчастіше проводять за методом Політцера, контролюючи ефективність процедури за допомогою вислуховування через отоскоп. Якщо слухова труба непрохідна для повітря, що надходить через катетер, то через нього в барабанну порожнину на деякий час може бути уведений еластичний катетер. Добрий ефект дає пневмомасаж барабанної перетинки, який проводять за допомогою лінійки 3іглє. Лікування проводять паралельно з призначенням судинозвужувальних засобів у ніс (мазі, краплі, порошки), гіпосенсибілізуальної терапії та фізіопроцедур на вуха — сине світло, солюкс, УВЧ, «Луч-2», електрофорез ендоназально димедролу та кальцій хлориду, фонофорез гідрокортизону на ділянку носа, аерозольтерапію гіпосенсибілізувальними засобами, антисептиками, настоями лікарських рослин. Якщо і ці засоби є безуспішними, то треба застосувати тимпанотомію, міринготомію, тимпанотомію з установлениям дренажних трубок або без них.
Тимпанопункція достатня в тому разі, коли транссудат (ексудат), що міститься в барабанній порожнині, є досить рідким, щоб його можна було аспірувати через тонку голку. Видалення транссудату (ексудату), аерація середнього вуха та введення антибіотика, гідрокортизону та адреноміметика в комбшації (дуже бажано добитися при цьому прохідності слухової труби), як правило, веде до усунення тубарної дисфункції та видужання хворого.
Інакше йде справа у разі тривалого рецидивуючого катару середнього вуха, якщо добитися нормалізації функції слухової труби не вдається або ексудат дуже густий і продукується в кілъкостях, які перевищують дренажну можливість.
Наступним кроком є міринготомія (розріз барабанної перетинки), а за допомогою якої можна видалити густий ексудат і вставити в парацентезний отвір дренажну пластикову трубочку. Дании метод лікування катару середнього вуха був запропонований ще у XIX ст., але лише 1954 р. Armstrong запропонував його сучасну модифікацію. Через отвір дренажної трубки вирівнюється екстра- та штратимпанальний тиск, умови для утворення транссудату (ексудату) зникають з усіма наслідками, що з цього випливають. Звичайно триває дренування 1-2 міс., рідше — до 6 міс., але можливе збереження дренажу до 18 міс, якщо це необхідно. Ефективність такого методу лікування складає 95-97%.
Якщо необхідно детально оглянути вміст барабанної порожнини, видалити організований транссудат, то проводять тимпанотомію. При цьому розрізають шкіру задньої стінки кісткового відділу овнішнього слухового ходу паралельно барабанному кільцю, разом з останнім її відсепаровують, таким чином відкриваючи широкий доступ у барабанну порожнину. У разі введення дренажу через такий доступ шунт щільно фіксується, менше подразнює тканини, дозволяє виключити можливі стійкі перефорації після міритонгомії.
Профілактика. Насамперед щодо дітей, то необхідно проводити санацію вогнищ інфекції, усувати причини, що сприяють порушенню носового дихання, своєчасно видаляти аденоїдні розрощення. Щоб уникнути ускладнень, не варто допускати осіб з порушенням функції слухової труби до занять, пов'язаних із перепадами атмосферного тиску (те саме стосується і гіпербаричної оксигенації).
ЗМАЩУВАННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ЗІВА ТА ГЛОТКИ ЛІКАРСЬКИМИ СЕРЕДИНКАМИ
Необхідні засоби:
1. Гнучкий (гортаний) зонд з нарізкою, на робочий кінець якого щільно накручено вату.
2. Лікарський середник.
Змащування слизової оболонки зіва та глотки лікарськими середниками слід проводити натще, оскільки під час цієї маніпуляції може виникнути блювання. Спочатку накручують шматок вати на робочий кінець зонда з нарізкою та, утримуючи зонд правою рукою, вмочуюють вату в призначену лікарську речовину (розчин Люголя, прорголу, йодинол тощо). При цьому слідкуючи за тим, щоб на ваті не було надлишку рідини, яка, розливаючись по стінках глотки, може потрапити у дихальні шляхи. Просять хворого відкрити рот, притискають шпателем, який тримають лівою рукою, передні дві третини язика, а правою рукою колоподібним чи штриховим рухом зонда змащуюють слизову оболонку передніх та зідніх піднебінних дужок, піднебінних мигдаликів та задньої стінки глотки спочатку з одного боку (справа), а потім - з іншого (зліва).
Використана література:
1. Оториноларингологія, Заболотний Д. І., Київ, „Здоров’я”, 1999.
2. Медсенстринство в оториноларингології, Яшан І. А., Тернопіль, Укрмедкнига, 2000.
3