ЗМІСТ

ВСТУП

СЕМЕЙНІ СТОСУНКИ

ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ

БУДНИ І СВЯТА РОСІЙСЬКИХ ЛЮДЕЙ XVI СТОЛІТТЯ

ПРАЦЯ В ЖИТТІ РОСІЙСЬКОЇ ЛЮДИНИ

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На початок XVI століття на культуру і побут російського народу мала величезний вплив церква і релігія. Православ'я зіграло позитивну роль в подолання суворих вдач, неуцтва і архаїчних звичаїв староруського суспільства. Зокрема, норми християнської моралі надавали дію на родинне життя, брак, виховання дітей.

Мабуть, жоден документ середньовічної Русі не відобразив характер побуту, господарства, економічних взаємин свого часу, як «Домострой».

Вважається, що перша редакція «Домострою» складена у Великому Новгороді в кінці XV – початку XVI століття і на початку він існував як повчальна збірка серед торговельно-промислового люду, обростав поступово новими повчаннями і порадами. Друга редакція, значно перероблена, зібрана і заново відредагована вихідцем з Новгорода попом Сильвестром, впливовим радником і вихователем молодого російського царя Івана IV, Грозного.

«Домострой» - це енциклопедія родинного життя, домашніх звичаїв, традицій російського господарювання – всього багатообразного спектру людської поведінки.

«Домострой» мав мету навчити кожну людину «благо – розсудливому і акуратному житію» і був розрахований на широкі верстви населення, і хоча в цьому повчанні ще багато пунктів пов'язаних з церквою, але в них міститься вже немало і чисто світських радих і рекомендацій з поведінки в побуті і в суспільстві. Передбачалося що, зведенням викладених правил поведінки, повинен був керуватися кожен громадянин країни. На першому місці в ньому ставитися завдання етичного і релігійного виховання, яке повинні мати на увазі батьки, піклуючись про розвиток своїх дітей. На друге місце виносилося завдання навчання дітей тому, що необхідне в «домашньому ужитку», і на третьому місці стояло навчання грамоті, книжковим наукам.

Таким чином, «Домострой» є не лише вигадуванням повчального і родинно-побутового типа, але і своєрідним кодексом соціально-економічних норм цивільного життя російського суспільства.

СІМЕЙНІ СТОСУНКИ

У російських народів довгий час існувала велика сім'я, що об'єднувала родичів по прямій і бічним лініям. Відмінними рисами великої селянської сім'ї були колективне господарство і вжиток, загальне володіння майном двома і самостійнішими шлюбними парами. В міського (посадника) населення сім'ї були менші і складалися зазвичай з двох поколінь – батьки і діти. Сім'ї людей служивих були, як правило, малими, оскільки син, досягнувши 15 років, повинен був «служити государеву службу і міг отримати як свій окремий маєтковий оклад, так і подаровану вотчину». Це сприяло раннім бракам і виділенню самостійних малих сімей.

З введенням православ'я браки стали оформлятися через обряд церковного вінчання. Але традиційний весільний обряд – «вісілля» зберігся на Русі ще приблизно протягом шести-семи століть.

Розірвання браку було вельми скрутним. Вже в ранньому середньовіччі розлучення – «розпуст» вирішувався лише у виняткових випадках. При цьому права подружжя були нерівні. Муж міг розвестися з дружиною в разі її зради, причому до зради прирівнювалося спілкування з чужими людьми зовні удома без дозволу чоловіка. У пізньому середньовіччі (з XVI століття) розлучення вирішувалося з умовою постриження в ченці одного з подружжя.

Православна церква дозволяла одній особі одружуватися не більше трьох разів. Урочистий обряд вінчання здійснювався зазвичай лише при першому браку. Четвертий брак категорично заборонявся.

Новонародженого дитяти належало хрестити в церкві на восьмий день після народження ім'ям святого цього дня. Обряд хрещення вважався церквою основним, життєво важливим обрядом. Нехрещений не мав жодних прав, навіть права на поховання. Дитяти, померлого нехрещеним, церква забороняла ховати на кладовищі. Наступний обряд після хрещення – «постриження» - вироблявся рік потому після хрещення. Цього дня кум або кума (хресні батьки) вистригали у дитяти пасмо волосся і дарили рубля. Після пострижек щороку святкували іменини, тобто день того святого, на честь якого людина була названа (пізніше став називатися «День ангела»), а не день народження. Царські іменини вважалися офіційним державним святом.

У епоху середньовіччя в сім'ї була надзвичайно велика роль її глави. Він представляв сім'ю в цілому у всіх її зовнішніх функціях. Лише він мав право голосу на зборах жителів, в міському віче, пізніше – в зборах кончанських і слобідських організацій. Усередині сім'ї влада глави була практично необмеженою. Він розпоряджався майном і долями кожного з її членів. Це торкалося і особистому життю дітей, яких батько міг одружувати або видати заміж проти їх волі. Церква засуджувала його лише в тому випадку, якщо він при цьому доводив їх до самогубства.

Розпорядження глави сім'ї повинні були виконуватися беззаперечно. Він міг застосовувати будь-які покарання, аж до фізичних.

Важливою частиною «Домострою» - енциклопедії російського побуту XVI століття є розділ «про мирську будову, як жити з дружинами, дітьми і домочадцями». Як цар є безроздільним владикою своїх підданих, так муж є паном своєї сім'ї.

Він несе відповідальність перед богом і державою за сім'ю, за виховання дітей – вірних слуг держави. Тому щонайперший обов'язок чоловіка – глави сім'ї – виховання синів. Аби виховувати їх слухняними і відданими «Домострой» рекомендує один метод – палицю. «Домострой» прямо вказував, що господареві слід бити у вихованих цілях дружину і дітей. За непокору батькам церква загрожувала відлученням.

У «Домострої» в 21 главі під назвою «Як дітей учити і страхом рятувати» міститися наступні повчання: «Карай сина свого в юності його, і упокоїть тебе в старості твоїй, і додасть красу душі твоїй. І не жалій, немовляти бити: якщо жезлом покараєш його, не помре, але здоровіше буде, бо ти, стратив його тіло, душу його позбавляєш від смерті. Люблячи ж сина свого, роби частішою йому рани – і потім не нахвалишся ним. Карай сина свого з юності і порадієш за нього в зрілості його, і серед недоброзичливців зможеш їм нахвалятися, і позаздрять тобі вороги твої. Виховай дітей в заборонах і знайдеш в них спокій і благословення. Так не дай йому волі в юності, але пройдися по ребрах його, поки він зростає, і тоді, змужнівши, не провиниться перед тобою і не стане тобі досадою і хворобою душі, і розоренням будинку, погибеллю майна, і докором сусідів, і кепкуванням ворогів, і пенею властей, і злою досадою».

Таким чином, необхідно з раннього дитинства виховувати дітей в «страху божому». Тому слід їх карати: «Не покарані діти від бога гріх, а від людей докір і посміх, а собі скорбота і збиток, а від людей продаж і срамота». Глава будинку повинен учити дружину і своїх слуг, яким чином треба наводити вдома лад: «і побачить муж, що неакуратно у дружини і слуг, умів би свою дружину покарати всяким міркуванням і учити А лише, якщо велика провина і кручиновата справа, і за те, що не велике страшне послухалося і нехтування, бо батогом ввічливий побити за руки тримаючи з вини дивлячись, та отримавши примолвити, а гнів би не був, а люди б того не відали і не чули».

ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ

У «Домострої» жінка, з'являється у всьому слухняною своєму мужу.

Всі іноземці приголомшувалися надлишком домашнього деспотизму мужа над дружиною.

Взагалі жінка вважалася істотою нижче за чоловіка і в деяких стосунках нечистим; таким чином, жінці не дозволялося різати тварину: вважали, що м'ясо його не буде тоді смачне. Пекти просфори дозволялося лише старим. У відомі дні жінка вважалася негідною, щоб з нею разом є. За законами пристойності, породженим візантійським аскетизмом і глибоку татарськими ревнощами, вважалося негожим навіть вести з жінкою розмову.

Внутрішньосадибний родинний побут середньовічної Русі довгий час був порівняно замкнутим. Російська жінка була постійно невільницею з дитинства до труни. У селянському побуті вона знаходилася під гнітом важких робіт. Проте прості жінки – селянки, посадники, – зовсім не вели самітницький спосіб життя. У козаків жінки користувалися порівняно більшою свободою; дружини козаків були їх помічницями і навіть ходили з ними в походи.

У знатних і заможних людей Московської держави жіноча стать знаходилася узаперті, як в мусульманських гаремах. Дівиць містили в самоті, вкриваючи від людських поглядів; до заміжжя чоловік має бути їм абсолютно невідомий; не у вдачах було, аби хлопець висловив дівчині свої відчуття або клопотав особисто її згоди на брак. Найблагочестивіші люди були тієї думки, що батькам слід бити частіше за дівиць, аби вони не втратили свого дівування.

У «Домострої» є наступні вказівки, як треба виховувати дочок: «Якщо дочка у тебе, і на неї направ свою строгість, тим збережеш її від тілесних бід: не осоромиш особу свого, якщо в слухняності дочки ходять, і не твоя провина, якщо по дурості порушить вона своє дитинство, і стане відомо знайомим твоїм в кепкування, і тоді осоромлять тебе перед людьми. Бо якщо видати дочку свою безвадною – немов велику справу зробиш, в будь-якому суспільстві гордитимешся, ніколи не страждаючи із-за неї».

Чим знатнійше був рід, до якого належала дівиця, тим більше строгості чекало її: царівни були найнещасніші з російських дівиць; заховані в теремах, не сміючи показуватися на світло, без надії коли-небудь мати право любити і вийти заміж.

При віддачі заміж дівицю не запитували про бажання; вона сама не знала, за кого йде, не бачила свого жениха до заміжжя, коли її передавали в нове рабство. Зробившись дружиною, вона не сміла нікуди вийти з будинку без дозволу мужа, навіть якщо йшла в церкву, і тоді зобов'язана була запитувати. Їй не надавалося права вільного знайомства по серцю і вдачі, а якщо дозволялося деякого роду поводження з тими, з ким мужу завгодно було дозволити це, то і тоді її зв'язували повчання і зауваження: що говорити, про що умовчати, що запитати, чого не чути. У домашньому побуті їй не давали права господарства. Ревнивий муж приставляв до неї шпигунів із служниць і холопів, а ті, бажаючи підроблюватися в милість панові, незрідка перетлумачували йому все в інший бік кожен крок своєї пані. Чи виїжджала вона в церкву або в гості, невідступна варта стежила за кожним її рухом і про все передавали мужу.

Дуже часто траплялося, що муж по наговору улюбленого холопа або жінки бив свою дружину з одного лише підозріння. Але не у всіх сім'ях така роль була у жінок. У багатьох будинках на хазяйці лежало багато обов'язків.

Вона повинна була працювати і показувати собою приклад служницям, раніше всіх вставати і інших будити, пізніше за всіх лягати: якщо служниця будить пані, це вважалося не в похвалу пані.

При такій діяльній дружині муж ні про що не піклувався по домашньому господарству; «дружина повинна була знати всяку справу краще за тих, які працювали по її наказу: і страву зварити, і кисіль поставити, і білизну прати, і виполоскати, і висушити, і скатерті, і полавочники постилати, і таким своїм умінням вселяла до себе пошану».

При цьому неможливо представити побут середньовічної сім'ї без живої участі жінки, тим більше в організації живлення: «Панові ж про всякі справи домашніх радитися з дружиною як челядь годувати в який день: у м’ясоїд – хліб решітний, каша з шинкою рідка, а інколи, змінюючи її, і крута з салом, і м'ясо до обіду, а на вечерю щі та молоко або каша, а в пісні дні з варенням, коли горох, а коли і сущік коли печена ріпа, капустяні щі, толокно, а то і розсольник.

По воскресіннях і святах до обіду піроги густі каші або овочі, або оселедцева каша, млинці, кисіль, і що Бог пошле».

Уміння працювати з тканиною, вишивати, шити було природним заняттям в побуті кожної сім'ї: «сорочку зшити або вишити убрус та виткати, або шити на пальцях золотом і шовками (для чого) відміряти пряжу і шовки, золотої і срібної тканини, і тафти, і камки».

Один з важливих обов'язків мужа – «поучати» свою дружину, яка повинна вести все домашнє господарство і виховувати дочок. Воля і особа жінки цілком підкоряються чоловікові.

Строго регламентується поведінка жінки в гостях і удома, аж до того, про що вона може вести розмови. Регламентується «Домостроєм» і система покарань.

Недбайливу дружину муж спочатку повинен «всяким міркуванням учити». Якщо словесне «покарання» не дає результатів, то мужу «достоїть» свою дружину «пользовати страхом наодинці», «з вини дивлячись».

БУДНИ І СВЯТА РОСІЙСЬКИХ ЛЮДЕЙ XVI СТОЛІТТЯ

Про розпорядок дня людей середньовіччя відомостей збереглося небагато. трудовий день в сім'ї починався рано. Обов'язкових трапез у простих людей було дві – обід і вечеря. Опівдні виробнича діяльність уривалася. Після обіду за старою російською звичкою слідував тривалий відпочинок, сон (що вельми дивувало іноземців). Потім знов праця до вечері. Разом із закінченням світлового дня всі відходили до сну.

Росіяни погоджували свій домашній спосіб життя з богослужебним порядком і в цьому відношенні робили його схожим на чернечий. Встаючи від сну, російський негайно шукав очима образ, аби перехреститися і поглянути на нього; зробити хресне знамення вважалося пристойнішим, дивлячись на образ; в дорозі, коли російський ночував в полі, він, встаючи від сну, хрестився, звертаючись на схід. Негайно, якщо потрібно було, після залишення ліжку надівалася білизна і починалося умивання; заможні люди милися милом і рожевою водою. Після обмивань і умивань одягалися і приступали до моління.

У кімнаті, призначеній для моління, - хресний або, якщо її не було в будинку, то в тій, де стояло більше образів, збиралася вся сім'я і прислуга; запалювалися лампади і свічки; палили ладаном. Господар як домовласника читав перед всіма вголос уранішні молитви.