59961 (Участь України у миротворчих операціях), страница 2

Українські військові беруть участь у навчання НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Зокрема, Україна виявила гостинність у проведенні маневрів «Кооперативний партнер» на своїй території стосовно десантної фази навчань LIVEX, що проходили в 2000 р. у водах Чорного моря і на військовому полігоні поблизу Одеси. Це були перші навчання, які проводились на території України після ратифікації в березні 2000 р. ВРУ Угоди (SOFA) між державами учасницями Північноатлантичному Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їх збройних сил та Додаткового протоколу до цієї Угоди.

Слід відзначити, що НАТО і Україна планують у майбутньому продовжувати свою кооперацію у сфері планування заходів партнерства. Пріоритетними цілями партнерства є підвищення рівня взаємосумісності підрозділів Збройних Сил України, а також їх здатності брати участь у заходах у рамках програми «Партнерство заради миру» спільно з військовими підрозділами інших країн-партнерів. Україна визначила ті цілі та завдання, які найбільш здатні виконати її збройні Сили в рамках заходів програми.

Україна стає дедалі більш активним партнером програми «Партнерство заради миру», починаючи з 1994 р. і закінчуючи підписанням в липні 1997 р. Хартії «Про особливе партнерство між Україною і Північноатлантичним Альянсом», яка створює для України прекрасні перспективи у відносинах із НАТО. Цей висновок підтверджується успіхами в багатьох галузях співробітництва, таких як: створення багатонаціональних формувань, кооперація в реалізації воєнної реформи, практичне військове співробітництво на Балканах у проведенні миротворчих операцій.

Всього у співробітництві з НАТО з підтримання миру з 1995 по 1999 р. взяли участь близько 2800 українських військових в місіях IFOR і SFOR у Боснії і Герцеговині. Щороку протягом 1996-1999рр. уряд України виділяв приблизно $6-7 млн. на покриття витрат на утримання українських миротворців у колишній Югославії. Понад 15 тис. українських військових та цивільних службовців узяли участь у понад 20-ти операціях ООН із підтримання миру.

Висновки

Отже, для України її миротворча діяльність має ключове значення, оскільки вона розглядається як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища і, водночас, як її внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи. Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет та демонструє миролюбну політику.

В перспективі Україна продовжуватиме робити свій внесок у справу підтримки миру і стабільності на євроатлантичному просторі та поза його межами, братиме активну участь в операціях та місіях під егідою НАТО. Україна, як і інші країни-члени НАТО та країни-партнери, має велику користь від своєї участі в партнерстві, оскільки воно відповідає як національним, так і загальним інтересам цих країн. Перспективи політики НАТО спрямовані на підтримку незалежності і суверенітет України. Тісне співробітництво України з НАТО сприяє реалізації її головної стратегічної мети – інтеграції в Європу. Участь Збройних сил України сприяє досягненню цієї мети та забезпечує стабільність і безпеку в Європі.

З політичної точки зору участь України в миротворчих операціях є винятково важливою для подальшого зміцнення міжнародного авторитету України, її ролі в зусиллях міжнародного співтовариства, спрямованих на підтримку міжнародного миру і стабільності, розвиток співробітництва ї євроатлантичними структурами безпеки, створення додаткових сприятливих передумов для інтеграції в європейський простір. Така участь має вирішальне значення для здобуття Україною статусу впливового учасника врегулювання конфліктів, що у свою чергу, зіграло важливу роль в утвердженні нашої держави як впливового фактора європейської і світової політики. Підтвердженням цього є той факт, що Україну запрошують на всі найважливіші міжнародні форуми, пов’язані з процесом виконання Дейтонських домовленостей.

Список літератури:

1. Закон України “Про участь України у миротворчих операціях” від 23 квітня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 15.

2. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980 – 2000 рр.): Підручник/ Л.Ф. Гайдуков, В.Г. Кремень та ін. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

3. Миротворчі кроки України: (Україна робить свій внесок у всі миротворчі операції ООН) //Урядовий кур’єр. – 2000. – 20 жовт. – С. 3.

4. Пацьох О. Раєвич Т. Участь України в миротворчій діяльності Організації Об’єднаних Націй// Актуальні проблеми міжнародних відносин. . – 2008. – № 6. – С. 41 – 45.

5. Прилипа О. Миротворча діяльність України: кооперація з НАТО та іншими структурами європейської безпеки. –– Київ: Знання-Прес, 2002. – 226 с.

6. Прилипа О. Україна в контесті миротворчих операцій ООН// Дипломат. акад. України при М-ві закондон. справ України. Науковий вісник. – К., 2003. – Вип. 8. – С. 181 – 192.

7. Табачник Д. Новий курс зовнішньої політики України: досягнення і перспективи // Політика і час. – 2005. – № 5. – С. 4.

8. Хартія про особливе партнерство між Україною і Північноатлантичним Альянсом// Голос України. – 11 липня 1997 р. - № 127 (1627). – С. 5 – 8.

9. Перепилиця Г. Український внесок в субрегіональне та двостороннє співробітництво по врегулюванню конфліктів та підтримання миру//

10. Поляков Л. Україна-НАТО: спільна миротворча діяльність//

11. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2009 року «Про Стратегію міжнародної миротворчої діяльності України» від 15 червня 2009 р./