57746 (Історія Харківського університету), страница 2

Пiсля cмepтi Назара Каразiна вихованням, дiтей, у тому числi й Василя, займалася мати – представниця достойного козацького роду. За твердженням бiблioграфiв, великий вплив на братiв Василя та Івана мав мандрiвний фiлософ, який усією душею поважав Варвару Яківну.

Серед якої прекрасноi природи виховувався Василь Назарович, можна ще й сьогодні переконатися в тамтешнiх мiсцях. Враження доповнять також гравюри тих часiв, що збереглися в музеях. Попри те, що навчання i виховання в Російській імперії було росiйським (навіть Сковорода писав cвoї твори тодiшньою росiйською мовою або латиною), Василь Назарович прекрасно знав iсторiю України та мову її народу, хоча часто називав себе то болгарином, то греком, то сербом.

Iм'я Василя Каразiна як винахiдника, просвiтителя, гуманіста було добре відомe сучасникам. Так що деякi сучаснi публiкацii (а вперше вони з'явилися до сторiччя з дня заснування університету), що мають на меті применшити його роль у справі заснування закладу, не мають підстав.

Одружений Василь Назарович був з Олександрою Василівною Мухіною, яка теж належала до відомого освідченого роду. Вона залишалася вірною своєму чоловікові і порадницею на все життя.

«Олександра Василівна пройшла з чоловіком весь його важкий шлях,­ пише Н. М. Березюк, ­ розділивши з ним радість удач та біль приниження...»

Повернувшись зі Шліссельбурзької фортеці, він у листі до графа В. П. Кочубея називає дружину ніжною, рідукісною, яка ніколи, попри все, не прагнула його залишити.

Подружжя рідко розлучалося. У листі за 1842 рік Василь Назарович пише листа до коханої словами, що їх можна було виразити, здається, лише українською мовою: «Чи ти тужиш за мною, як я за тобою?»

Олександра Василівна пережила чоловіка на 18 років. Жила вона з синами в Підмосков`ї. Символічно, що душа її відлетіла до Бога в день їхнього весілля, 24 травня 1861 року...

Рід Каразіних славився багатьма іменами. До речі, відомий у Краснокутську дендропарк засновано одним із представників роду. Останній з відомих нащадків Каразіних по чоловічій лінії був онук засновника університету, письменник, художник Микола Миколайович Каразін...

УЛЮБЛЕНІЙ УКРАЇНІ

Сьогодні, коли заходить мова про Василя Назаровича Каразіна, часто доводиться чути, що він був не вченим, а громадським діячем, винахідником. Це й справді так. Окрім того, засновник університету ніде не заявляв про себе, як про великого вченого. А от щодо досліджень та «рацпропозицій», як тепер кажуть, тут він і справді зробив багато. У власному маєтку огранізував сільську думу, яка вирішувала проблеми селян, опікувався рекрутами й сиротами, збудував школу.

З допомогою повітряної кулі вивчав грозові розряди. Йому належить iдея метеорологiчних спостережень по всiй кpaїнi. Займався екологiчними проблемами: саме він звернув увагу на вирубування правiчних лiсiв над Сiверським Дiнцем.

Biн одним iз перших сказав про Сковороду як про фiлософа європейського рiвня: «3 цього року ми почали лише здогадуватися, що під чубом і в українськiй свитці ми мали свого Пiфагора, Орігена, Лейбніца...»

У 1872 році з нагоди сторіччя від дня народження засновника Харківського університету В. Каразіна Рада Імператорського університету з ініціативи відомого письменника Г. Данилевського звернулася до уряду з проханням дозволити розпочати підписку на спорудження в місті пам`ятника видатному громадському і науковому діячу. Ця пропозиція була схвалена багатьма громадянами. Зокрема, Харківські губернські збори асигнували 5 тис. рублів.

Університет дав початок розвитку мистецтв і наук. Значення університету для нашого краю, України в цілому важко переоцінити. Багато наукових і навчальних закладів, існуючих сьогодні в Харкові, ведуть свій родовід саме звідси.

Історія Харківського національного університету є невід`ємною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. З ним пов`язані імена таких всесвітньо відомих учених, науковців та просвітителів, як П. Гулак-Артемовський, О. Ляпунов, М. Костомаров, М. Бекетов, Д. Багалій, А. Краснов, М. Остроградський, В. Стеклов, О. Потебня, О. Погорєлов та багато-багато інших.

Харківський університет – єдиний в Україні, де навчалися і працювали три лауреати Нобелівської премії – біолог І. Мечников, економіст С. Кузнець, Фізик Л. Ландау.

Почесними членами та почесними докторами університету в різні часи було обрано визначних діячів науки та культури різних країн: І. В. Гете і О. Гумбольдта, Івана Франка і Левка Толстого, П Семенова-Тян-Шанського та інших. Серед почесних докторів університету – перший президент України М. Грушевський.

З університетом пов`язане видання перших вітчизняних газет і часописів, створення перших наукових товариств.

За роки існування університет закінчили понад 130 тис. осіб. Імена його вихованців увічнені в географічних назвах, назвах космічних об`єктів, рослин і мінералів, законів і формул. Близько 60 випускників університету стали дійсними членами і член-кореспондентами Національної Академії наук України.

Становлення Харкова як крупного промислового, наукового, культурного центру відбулося завдяки діяльності університету. Багато вулиць міста названо на честь професорів, науковців, вихованців університету.

Університет стояв біля витоків усієї вищої освіти Харківщини. Від нього походять Національна юридична академія, Національна фармацевтична академія, Харківський медичний університет, Харківський педагогічний університет, Харківська зооветеринарна академія, Харківська академія культури, Харківський економічний університет та інші вищі навчальні заклади.

7