57373 (Земли казачьих войск и сообществ на территории Украины), страница 3

В СССР проводилась политика расказачивания, сопровождаемая чудовищными репрессиями. Десятилетиями правящая коммунистическая номенклатура пресекала «излишний» интерес общественности к казачеству. Возрождение казачества началось в СССР лишь в 1989 г., однако первым неформальным объединением потомственных казаков оказалось Донецкое казачье землячество, созданное на историческом факультете Донецкого университета в сентябре 1984 г. по инициативе Д. Билого и В. Задунайского [35]. В то время на Дону или Кубани об этом ещё не смели мечтать. Весной 1991 г. в Харькове при Украинском фонде культуры была создана инициативная группа для возрождения слободского казачества. В августе 1991 г. в Коммунарске (ныне – г. Алчевск Луганской области Украины) появилось Алчевское землячество казаков во главе с атаманом. В декабре того же года на острове Хортица состоялась Кошевая Рада Запорожского казачества, а в Киеве гетманом Украины был избран В. Чорновил [36]. Так началось возрождение украинского казачества на современном этапе. Эти и созданные позднее казачьи структуры носят характер общественных организаций, не являются частью вооружённых сил Украины, не претендуют на какую-либо территориальную автономию и пользуются поддержкой официальных властей. В отличие от России здесь нет речи о разделении казачества на реестровое и нереестровое, а также маниакальных утверждений, что казаки – особый народ, отличный от русского или украинского. Впрочем, нет и единства: существуют взаимно не признающие друг друга казачьи сообщества. Летом 1999 г. численность наиболее крупной организации современного украинского казачества составляла до 150 тыс. чел. [37]. Но есть и совсем незначительные экзотические сообщества, например, казачье «войско» во главе с Е. Петренко, исповедующее неоязычество, что не мешает этому «гетману» (получившему высшее историческое образование в Кубанском университете) работать в академическом институте в Киеве.

ЛИТЕРАТУРА

1. Андрусяк М. До історії боротьби між П. Дорошенком та П. Суховієм в рр. 1668–1669. // Записки Наукового товариства ім.. Шевченка. Т.CL. – Львів, 1929. (Далі – тільки номер тома. – А.А.); Андрусяк М. До історії правобережних козаків у 1689–90 рр. // Т.C. – Львів, 1930; Барвінський Є. Причинки до історії зносин цісаря Рудольфа II і папи Климентія VIII з козаками року 1593 і 1594. // Т. X. – Львів, 1895; Барвінський Е. Набіг козаків на Очаків 1545 року. // Т. XVIII. – Львів, 1897; Біднов В. Січовий архімандрит Володимир Сокальський. // Т.CXLVII. – Львів, 1927; Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція. // Т.CXXXIV, CXXXV. – Львів, 1924; Борщак І. Арешт Войнаровського. // Т.CXXXVIII, CXXXIX, CXL. – Львів, 1925; Василенко М. Памятник української правничої літератури XVIII ст. // Т.CXXXVIII, CXXXIX, CXL. – Львів, 1925; Гарасимчук В.І. Виговський і Юрій Хмельницький. // Т.LIX–LX. – Львів, 1904; Гарасимчук В. Виговський і Гадяцький трактат. // Т.LXXXVII–LXXXIX. – Львів, 1909; Гарасимчук В. Чуднівська кампанія. // Т.CX–CXIV, CVI. Львів, 1912–1913; Гарасимчук В. До питання про “статті” Б. Хмельницького. // Т.C. Львів, 1930; Гришко В. До суспільної структури Хмельниччини. // Т.CLVI. – Мюнхен, 1948; Грушевський М. Гетьман Богданко. // Т. XVI. – Львів, 1897; Грушевський М. Хмельницький і Хмельниччина: Історичний ескіз. // Т.XXIII-XXIV. – Львів, 1898; Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 року. // Т.XCII. – Львів, 1909; М.Г. [Грушевський М.] Записка Гендльовіка про банатських запорожців. // Т.CI. – Львів, 1911; Грушевський О. По катастрофі 1708 року. Розквартирування російських полків на Україні. // Т.LXXVIII. – Львів, 1907; Грушевський О. Воєнні роботи. // Т.LXXX. – Львів, 1907; Грушевський О. Глухів і Лебедин. // Т.XCII. – Львів, 1909; Грушевський О.С. Конфіскація земель у мазепинців. // Т. XCII. – Львів, 1909; Джиджора І. Нові причинки до історії відносин російського правительства до України в 1720 і 1730 рр. // Т.LXI. – Львів, 1904; Джиджора І. Економічна політика російського правительства супроти України в 1710–1730 роках. // Т.XCVII, CI, CIII, CV. – Львів, 1910-1911; Доманицький В. Козаччина на переломі XVI–XVII століть (1591–1603). // Т.LX, XLI, XLII, LXIII, LXIV. – Львів, 1904; Єнзен А. Орлик у Швеції. // Т.XCII. – Львів, 1909; Кордуба М.М. Венецьке посольство до Хмельницького 1650 року. // Т.LXXVIII. – Львів, 1907; Кордуба М. Проба австрійського посередництва між Хмельницьким і Польщею. // Т.LXXXIV. – Львів, 1908; Кордуба М. Між Замостєм і Зборовом (сторінка зносин Семигороду з Україною і Польщею). // Т.CXXXIII. – Львів, 1922; Коренець Д. Зносини Виговського з Польщею в 1657–58. // Т.XXXVIII. – Львів, 1900; Кревецький І. Під протекцію курфірста. До історії політики П. Дорошенка. // Т.CVII–CVIII. –Львів, 1914; Крипякевич І. Українські козаки в европейських політичних плянах 1620–1630 рр. // Т.CVII, CVIII. – Львів, 1914; Крипякевич І. Студії над державою Богдана Хмельницького. // Т.CXXIX, CXXX, CXXXIV, CXXXV, CXXXIX, CXL, CXLVII, CLI. – Львів, 1920–1931; Л.Ч. [Яків Шульгин]. Україна після 1654 року. // Т.XXIX–XXXI. – Львів, 1899; Липинський В. Ґенерал артилерії Вел. Князівства Руського. // Т.LXXXVII. – Львів, 1909; Модзалевський В. Замітки до історії розподілу вільних козацьких ґрунтів в XVII ст. // Т. CXII. – Львів, 1912; Наріжний С. Московська служба Івана Виговського. // Т.CXLIX. – Львів, 1928; Олянчин Д. Українсько-бранденбурзькі політичні зносини XVII ст. // Т. CLI. – Львів, 1932; Радакова Ол. Українські козаки на Ладозькім каналі. // Т.XII. – Львів, 1896; Рудницький Ст. Козацько-польська війна 1625 року. // Т. XVII. – Львів, 1897; Рудницький Ст. Українські козаки в 1625–30 рр. // Т. XXXI. –Львів, 1899; Терлецький Ом. Козаки на Білій Русі в роках 1654–1656. // Т.XIV. – Лівів, 1896; Томашівський Ст. Один момент під Зборовом. // Т.CXVII–CXVIII. – Львів, 1914; Целевич О. Причинки до історії зносин П. Дорошенка з Польщею в рр. 1670–1672. // Т. XXV. – Львів, 1898; Целевич О. Участь козаків у смоленській війні 1633–34 рр. // Т. XXVIII. – Львів, 1899; Щербина В. Доля козаччини в Лівобережній Україні. // Т.C. – Львів, 1930; Щурат В. Жерело звісток Гендльовіка про запорожців. // Т.CXXVIII. – Львів, 1919; Яковлів А. Український Кодекс 1743 р. «Права, по которым судится Малороссийский народ», його історія, джерела та систематичний виклад змісту. // Т.CLIX. – Мюнхен, 1949.

2. Українське козацтво: Мала енциклопедія. / Науково-дослідний інститут козацтва при Запорізькому держ. університеті. – Київ – Запоріжжя, 2002. Рецензии: Авраменко А.М. Первая энциклопедия украинского казачества: // Культурная жизнь Юга России. – Краснодар. – 2003. – №2. – С.62–70; Фролов Б.Е., Чумаченко В.К. Разговор по существу. // Культурная жизнь Юга России. – Краснодар. – 2003. – №4 (6). – С.65–71.

3. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. – К., 1994. – С.104.

4. Там же. – С.110.

5. Там же. – С.124.

6. Там же. – С.130.

7. Телегн Д.Я. Часи козацькі. Сч Запорозькі. – К., 1997. – С.74-75; Чухлб Т. Микитинська Сч (1639–1652 рр.). // Козацькі Сч (нариси з історії українського козацтва XVI–XIX ст.). – К.-Запоржжя, 1998. С.67.

8. Телегн Д.Я. Вказ. праця. – С.83.

9. сторя укранського вйська. Т.1. – Львв, 1992. – С.278-279.

10. Голобуцький В.О. Вказ. праця. – С.495.

11. Сапожников И.В. Материалы по исторической географии дельты Дуная (к 170-летию ликвидации Задунайской Сечи). – Одесса-Ильичёвск, 1998. – С.12.

12. Украна. сторичний атлас. 8 клас. / Концепція атласу та авторське опрацювання мап Юрія Лози. – К.: Мапа, 1998. С.19. Карта 5; Атлас з історії України (XVI-XVIII ст.). 8 клас. / Упорядники: Д.В. Ісаєв, О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. – К.: Інститут передових технологій, 2001. – С.14.

13. Бачинский А.Д. Народная колонизация придунайских степей в XVIII – начале XIX в.: Автореф. дис. … канд. ист. наук. – Одесса, 1969.

14. Сапожников И.В. Указ. соч. С.13.

15. Там же. С.16.

16. РГВИА. Ф.330. Оп. 64. № 230. Карта земель Новороссийского казачьего войска. 1857 г.; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Бессарабская область. Ч.1–2. Сост. А.Защук. – СПб., 1862. Карта; Бачинська О.А. Формування території Дунайського (Новоросійського) козацького війська та її особливості. // Історико-географічні дослідження в Україні: Збірка наукових праць. Число 5. – К., 2001. – С.145-152.

17. Радянська енциклопедя стор Украни. Т.3. К., 1971. С.251.

18. Российский государственный военно-исторический архив (далее – РГВИА). – Ф.330 – оп.64 – № 29. План, представляющий часть греческих земель Мариупольской округи. С показанием отмежеванных из оной земель Всемилостивейше пожалованных Азовскому войску...1836 г.; Там же. № 30. План земли Азовского казачьего войска.

19. Маленко Л.М. Азовське козацьке військо (1828–1866). – Запоріжжя, 2000.

20. Сапожников И.В. Указ. соч. – С.25-26; Радянська енциклопедя стор Украни. Т.1. – К., 1969. – С.36; Отечественная история: История России с древнейших времен до 1917 года. Энциклопедия. Т.1. – М., 1994. – С.37.

21. Дашкевич Я. Полково-сотенний лад XVII–XVIII століть на Україні – штучна “біла пляма”. // Пам’ятки України. – 1990. – №1.

22. См., например: Балабушевич Т.А. Територіальні межі правобережних козацькіх полків (друга половина XVI – початок XVIII ст.) // Проблеми історичної географії України. – К., 1991. – С.23–32.

23. Маслійчук В.Л. Козацька старшина слобідських полків другої половини XVII – першої третини XVIII ст. – Харків, 2003. – С.26.

24. Шишмарев В.Ф. Романские поселения на юге России. – Л., 1975. – С.34–35, 46.

25. Подсчитано по: РГВИА. – Ф.405. – Оп.1. – Д.8. Лл.185–195 об., 222.

26. Казин В.Х. Казачьи войска: Справочная книжка императорской Главной Квартиры. Репринтное издание. – Б.м., 1992. – С.16.

27. Там же. С.17; Шишмарев В.Ф. Указ. соч. – С.65.

28. Казин В.Х. Указ. соч. – С.30.

29. Там же. – С.13–15.

30. Пронштейн А.П. Земля Донская в XVIII веке. – Ростов н/Д., 1961. – С.28.

31. Казин В.Х. Указ. соч. – С.35–36.

32. сторя укранського вйська (вд княжих часв до 20-х рокв ХХ ст.). –Львв, 1992. – С.297, 345, 353.

33. сторя укранського вйська. 1917–1995. – Львв, 1996. С.468–481.

34. Там же. С.510.

35. Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К. – Запоріжжя, 2002. – C.136.

36. Таболина Т.В. Возрождение казачества. 1989-1994. Истоки. Хроника. Перспективы. Т.I. – М., 1994. – С.606, 612, 619.

37. Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К. – Запоріжжя, 2002. – С.40.