57304 (Життєвий рівень населення та розвиток культури в УРСР періоду застою (1965–1985 рр.)), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Життєвий рівень населення та розвиток культури в УРСР періоду застою (1965–1985 рр.)", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "история" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "история" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "57304"
Текст 2 страницы из документа "57304"
Попри всі обмеження й заборони, владні переслідування, чимало українських літераторів і митців думали насамперед про «вічне», працюючи над вартісною історичною та сучасною для них проблематикою. Так, Г. Снєгірьов написав у 70-х роках відому повість «Ненько моя, ненько» - про сфабрикований процес «Спілки визволення України», яку було видано за кордоном. Справжнім шедевром став опублікований 1980 р. віршований роман Ліни Костенко «Маруся Чурай». У 1981 р. у видавництві «Молодь» була опублікована збірка Василя Симоненка «Лебеді материнства». Не складали зброю й письменники старшого покоління, такі як Б.Д. Антоненко-Давидович.
З великими труднощами пробивало собі шлях у життя новаторство у кінематографі й музиці, образотворчому й театральному мистецтві. Яскравим надбанням національного кінематографа стала творчість С. Параджанова, Ю. Іллєнка, Л. Осики, К. Муратової, Л. Бикова та ін. До скарбниці українського кіно увійшли такі талановиті стрічки, як «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» , «Криниця для спраглих» та ін.
Розвиток українського театрального мистецтва 70-80-х років пов'язаний з іменами таких режисерів, як С. Сміян, А. Скибенко, В. Афанасьев, І. Равицький та ін. Сузір'я талановитих акторів працювали у ці роки на театральній сцені України - Н. Ужвій, В. Дальський, В. Добровольський, О. Кусенко, А. Роговцева, Д. Гнатюк, А. Солов'яненко, А. Мокренко, М. Кондратюк, Є. Мірошниченко та ін.
На цей час припадає пік творчих досягнень таких митців, як скульптор і живописець, збирач української старовини І.Гончар, художники А. Горська, Л. Семикіна, О. Заливаха, Г. Севрук, І. Кулик, А. Рибачук, майстри сцени і кінематографа І. Миколайчук, Б. Брондуков та ін.
Для кожного із них були притаманні високий професіоналізм, почуття громадського обов'язку, любов до рідної землі, національний колорит. І кожний із них виходив за вузькі рамки офіційного методу «соціалістичного реалізму» чи «літературно-мистецьких» постанов «партії і уряду».
Людиною великого таланту, що рано відійшла з життя, зарекомендував себе із перших кроків у мистецтві уродженець Буковини, молодий композитор Володимир Івасюк. Його пісні - «Я піду в далекі го-і ри» (1968), «Червона рута» (1969), «Водограй» (1969) - користувалися надзвичайною популярністю, А пісня «Червона рута» дала назву фестивалю української пісні й музики, котрий від 1989 р. регулярно проводиться в Україні.
Широкою популярністю користувалися виконавці масової естрадної пісні Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Софія Ротару (в «українській» період її співочої творчості).
Водночас із справжнім мистецтвом і літературою у цей період існувала, а подеколи й домінувала потужна течія каламутного «мистецтва» й подібної літератури так званого «соціалістичного реалізму», яку всіляко підтримувала й заохочувала численними званнями й нагородами влада. Шалені гроші витрачалися на фільми, вистави, книжки так званої «виробничої тематики», інтрига у яких (як жартували тоді) оберталася навколо проблеми, як споруджувати міст - «вздовж чи поперек річки».
Мистецтво «соціалістичного реалізму» «збагатило» культуру і ландшафт України сумнівної вартості численними монументами «вождеві світового пролетаріату» - Леніну, Жовтневій революції та ін. У 1981 р. у Києві відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp.», на яке завітав «особисто» Генеральний секретар ЦК КПРС Л.І. Брежнєв. Заради спорудження цього комплексу у черговий раз були спотворені дніпровські схили, котрі, до того ж, «прикрасила» постать «Родіни-матєрі». У листопаді 1982 р. у тому ж таки багатостраждальному Києві відкрили аналогічної мистецької якості монумент на честь «возз'єднання» України з Росією.
Література
-
Дещинський Л.Є., Зінкевич Р.Д., Терський С.В., Батенко Т.І., Гаврилів І.О. Історія України та її державності. — Вид. 4-те, переробл. і доп. — Л. : Бескид Біт, 2008. — 444с.
-
Історія України. Документи. Матеріали: Посібник / Віктор Юхимович Король (уклад.,комент.). — К. : Видавничий центр "Академія", 2002. — 448с.
-
Баран Володимир Кіндратович. Україна: новітня історія (1945-1991 рр.) / НАН України; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Л., 2003. — 669с. — Тит. арк. парал. укр. та англ. мовами. — Бібліогр.: с. 446-479. — ISBN 966-02-2917-8.
-
Безотосний Микола Трохимович. Україна в добу сталінщини: історія опору / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. — К., 2002. — 128с.