Міністерство Освіти України

ФТЛ при ХДТУ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

На тему: “Культурне життя Херсона у 18 –20ст.”

Виконав ліцеїст 3- Б курсу

Філоненко Денис Олегович

Науковий керівник:

Березнякова Ю.А.

м. Херсон

2000р.

ЗМІСТ

Вступ. 3

Основна частина 4

1. Культурне життя Херсонщини 18-20 ст.

1. Архітектурні споруди 4

(додаток 1, додаток 2)

1.2 Розвиток освіти на Херсонщині 8

1.3 Херсон – місто зустрічі багатьох видатних

поетів та письменників 9

1.4 Взірці творчості минулого є взірцями

музейних колекцій 13

1.5 Херсон – театральні та музичні традиції Херсона 15

( додаток 3 )

Висновок 17

ВСТУП

Безмежний степ і кучерявий од верб Дніпро, піски і сивоголубі лимани, Чорне море і гаряче сонце, лящі і тарань, пшениця і кавуни – все це щедра південна земля Херсонщина! Хто народився і жив, чи побачив Таврію, хоч раз теплоту сердець людей, що живуть і працюють у цьому благаславенному краї, той не забуде їх школи. А як Бог досить таланту словотворчості, то напишуться поетичні рядки про “південну красу України”, назавжди залишається у книжках образи хліборобів і будівельників, рибалок і моряків, ткаль і лікарів, акторів і митців – наших земляків.

Херсон – місто багатих театральних і музичних традицій.

Актуальність – формування національної ідентичності починається з обізнаності в історії свого народу, рідного краю. Саме ця робота є спробою подати маловідомі факти про минуле нашого міста.

Хронологічні рамки (XVIII – по ХХ ст. ) – період заснування, становлення та розвитку міста; час формування та оформлення культурних традицій Херсона.

Мета – прослідити процес культурного становлення міста.

Результати спостереження можуть бути корисними як з научного так і з культурного боку.

З научного, бо питання культурного розвитку в монографіях та періодиці висвітлено поверхове.

Культурному, бо дозволить привернути увагу великої кількості херсонців до історії свого міста.

Проблема не є остаточно вичерпаною, і може бути продовжений пошук, дослідження питання в майбутньому.

РОЗДІЛ 1.1

Щільне місце в культурному житті займають споруди – вони є історичними пам’ятками культури міста.

На Херсонській землі чимало споруд, на яких можна бачити охоронну дошку з текстом “Пам’ятка архітектури. Охороняється державою”.

Найдавніші з них з’явились в кінці ХVІІІ століття, в той час, коли місто Херсон тільки зароджувалося. Засноване у 1778 році на землях, відвойованих у Туреччини, воно повинно було стати оборонним плацдармом та центром судобудівництва.

Спорудженню Херсона приділялось дуже велике значення. За кілька років був розроблений регулярний план міста, якому притаманні риси чіткої та ясної упорядкованості. Центром була Фортеця. На схід від неї розташовувався військовий форштадт, на захід – “Купецьке місто” або “Грецьке передмістя”, на північ – “обивательські будівлі”, ще північніше – провіантські млини, а у північно-західній частині – місто за балкою або забалка. Вулиці вздовж Дніпра та розташовані йому перпендикулярно – утворювали перші квартали. По лінії берега вулиці прокладені терасами, так були враховані природні умови місцевості.

Фортеця, площею близько 100 га, була розташована поруч з руїнами раніше спорудженого укріплення “ Олександр Шанц”. Це був комплекс військово-фортифікаційних, громадських та культурних споруд. До оборонної системи входили високі насипі вали, бастіони, равеліни, хрещаті підземні мінні галереї, колодязь, Московська та Очаківська брами з підйомними мостами.

До нашого часу збереглись Очаківські та Московські брами, які представляють типовий зразок обраної архітектури класицизму.

На території Фортеці були споруджені Арсенал, палац князя Потьомкіна, Катерининський собор, дзвіниця, монетний двір, казарми, адміністративні та житлові споруди. Уявлення про те, який вигляд мала площа біля Фортеці, надають картина та акварель Ф. Алексеева “Вид Херсона”. З тих часів залишилось лише Арсенал, Катерининський собор та дзвіниця.

Катерининський собор – одна з культових споруд у Херсоні. Автор собору – І. Старов.

В архітектурному оздоблені фасадів собору відображена історія двох з половиною тисячоліть Причорномор’я, звільнення християнської від ісламського поневолення.

Будувався комплекс з 1782 по 1806 рік, посвячення відбулось

17 травня 1786 року. Будувався згідно указів Катерини ІІ, Павла І, Олександра І.

Напередодні приїзду до Херсона Російського і Австралійського Дворів їх імператорів у Катерининьському соборі було влаштовано трон.

В період визвольної російсько-турецької війни (1787-1791 роки) паперть собору перетворена у некрополь військових начальників. До теперішнього часу збереглися могили з пам’ятниками інжинер-полковника, будівничого Херсона Корсакова М. І., полковника Мартинова С. та багатьох інших видатних полководців.

У 1791 році за вказівкою Катерини ІІ у соборі було влаштовано гробницю-мовзалей видатного державного діяча, князя

Потьомкіна - Таврического Г. О.

На початку 30-х років ХХ століття рішенням трудових колективів Херсона собор був переданий під музей старовини. З 1957 року і до теперішнього часу собор є екскурсійним об’єктом для туристів.

Крім споруд у фортеці з ХVІІ століття залишилось кілька житлових будинків, Греко-Софійська церква, пам’ятник Джону Говарду.

В історію він увійшов під іменем “Джон Говард – філантроп”. Це англійський громадській діяч, лікар-філантроп. В 1784 році Говард вирішує зайнятися лікуванням страшної хвороби – чуми.

В 1789 році він прибуває до Херсона і лікує бідних людей від тифу. Помер від хвороби у 1790 році. Він встиг написати свій духовний заповіт, який доручив доставити в Англію, просив поховати його тіло без всякої розкоші і прочитати над могилою молитву англійською мовою: “не хочу ні монументів іні написів, але я хотів би, щоб на моїй могилі поставлено було годинника …” . І тому його пам’ятник , згідно заповіту, являє собою сонячний годинник . Пам’ятник було відкрито у 1828 році.

Місто до 1835 року змінює своє функціональне призначення – з військового поселення воно стає цивільним. У середині ХІХ століття починається забудова фортечної планиди. Відбувається поступове злиття тіла міста в єдине ціле. Цей процес був відбутий в генеральному плані Херсона 187 року. Паралельно формуються міські райони Млини і Сухарне.

В середині ХІХ століття Херсон розвивається як капіталістичне місто із заводами й фабриками. Постійно збільшується число навчальних та культурних закладів, з’являється прогресивна студентська молодь. Місто має потребу в театрах, музеях, бібліотеках, видавництвах. До кінця ХІХ сторіччя все це з’являється в Херсоні. Місто відвідують знамениті артисти, письменники, митці.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття – період, пов’язаний із розвитком капіталістичних відносин. Міська структура опиняється розчленованою підприємствами, що призвело до ізоляції Дніпра від житлової забудови. Одночасно розвиток промисловості привів до заселення нових територій, в основному на північ від центрального ядра. Досить важливо, що принцип класичної, регулярної забудови зберігається. В цей час формується архітектурне обличчя центральної, найстарішої частини міста. Забудова цього періоду і донині визначає “зовнішність” і масштаби цієї частини Херсона.

Еклектизм, який панував в архітектурі, дуже відповідав смакам провінції. В той час з’явилось багато будинків, прикрашених декоративними елементами класицизму (Окружний суд, Народний будинок, Будинок губернатора), ренесансу та готики (Міська Рада, Управління Херсонського морського порту), також деякі житлові будинки по вулиці Горького тощо.

Показовий на той час будинок Банку взаємного кредиту. Будинок мав пишну декоративність, але вона виправдана, бо в той час споруда знаходилась на перехресті центральних вулиць і своїм ошатним виглядом акцентувала його.

З 1901 року, після 30-річної перерви, пов’язаної з роботами з поглибленням Дніпровського дна, знову відкриваються морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.

РОЗДІЛ 1.2

На початку 18ст. Херсон був відомий як край “злиденний” , хоча з чудовою природою. Херсон поступово перетворювався в промисловий район.

В Херсоні створені всі необхідні умови для навчання дітей та виховання їх розвинутими людьми. Створено 52 школи, відкриваються з кожним роком ліцеї.

За післявоєнні роки подальший розвиток набуло вище та середнє спеціальне навчання. В місті – 11 середніх спеціальних учбових закладів та 15 професійних, 40 – технічних училищ. Відкрито університети, де абітурієнти можуть навчатися багатьом спеціальностям.

До революції на Херсонщині було всього три спеціальних школи, в яких навчалось 400 чоловік. Велика увага приділялась і приділяється нині і дітям-сиротам. Для них будуються спеціальні дитячі будинки, школи-інтернати, училища, де на повному державному забезпечені знаходяться ці діти.

На даний період в Херсоні існує морехідне, медицинське, музичне училища, машинобудівний, гідрометеологічний, кооперативний технікуми, де готують спеціалістів різних профілів.

Найстарішим учбовим закладом на Херсонщині є сільськогосподарський інститут імені О.Д.Цюрупи.

За 84 роки свого існування інститут випустив більш як

6000 агрономів, 300 техніків, інженерів-лісомеліораторів. ( Ці дати приведені на 1976 рік.).

Херсонський університет підготував більше 20 тисяч вчителів для середніх шкіл. Багато вихованців університету стали відомими вченими, заслуженими вчителями, письменниками.

Розділ 1.3

З Херсонщиною пов’язане життя та діяльність багатьох видатних діячів культури, мистецтва та літератури. Одні з них жили і працювали тут, інші були проїздом.

Але в пам’яті всіх залишилися хвилюючі враження та спогади про природу краю, його людей, що знайшло відображення у художніх творах, листах та мемуарах.

Починаючи з XVIII століття, на карті літературної Херсонщини з’явилося більше ніж сотня імен. Писали про наш край французи Гійом Боллан та Жільбер Ромм, історик А. Скальковський, географ і дослідник В. Зуєв, письменник О. Афанасьєв-Чужбинський, відомий історик запорозького козацтва Д. Яворницький.

Цікаво, що поет Олександр Пушкін залишив спогади про відвідання маєтку в Білозерці, який належав його “африканському” предку І. Ганнібалу, керівникові будівництва молодого Херсона.

Лев Толстой занотував у щоденнику свої враження від знайомства з нашими земляками під час походу на Кримську війну.

Одним з перших відвідав наш край російський поет Іван Хемніцер. Друг Державіна, Капніста він ввійшов в історію літератури як байкар, котрий удосконалював форму й стиль байки. У записах відомого бібліофіла, початку ХІХ століття, Г. Надхіна є матеріали, які розповідають про поїздку Хемніцера до Херсона у 1782 році. Хемніцер був гостем Ганнібала, котрий жив на дачі у Білозерці.

1793 року ще хлопчиком разом з батьком був на Херсонщині Денис Давидов. Відомо, що тут відбулась його перша зустріч із Суворовим. Був Денис Давидов на Херсонщині ще 1818 року.

Херсонським генерал-губернатором був брат видатного декабриста П. Пестеля – В.Пестель, який на початку брав участь у таємних товариствах декабристів. Ім’ям В. Пестеля була названа одна з вулиць нашого міста. Після 13-річного перебування в Сибіру в Херсон на постійне місце проживання, під таємний нагляд поліції приїхав М. І. Лорер.

Історія зберегла для потомків пам’ять про приїзд у Херсон великого актора М. Щепкіна, якого супроводив великий критик

В. Белінський.

Так судилося, що саме в нашому місті наприкінці 19- на початку 20 століть жив і творів гурт людей, пилко відданих Україні, рідній мові, кращій долі нарду. Це поетеса й письменник Дніпрова чайка (Людмила Василевська), котра написала тут лібрето до першої української дитячої опери “коза-дереза”. Відмий етнограф, поет і художник, видавець українських народних пісень Андрій Конощенко ( Грабенко ). Як чудово на два голоси співали ці двоє людей рідні пісні, виливаючи в них і радість, і сум буття, збераючись вечорами