referat (Культ давних славянских богов Рода и Рожениц), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Культ давних славянских богов Рода и Рожениц", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "история" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "история" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "referat"
Текст 2 страницы из документа "referat"
Культ Рожаниць відрізнявся від інших язичницьких обрядів насамперед своєю явністю, відкритістю, урочистими бенкетами на честь богинь, частково замаскованими святами Різдва Богородиці. Російські люди, що прийняли християнство, Х1-Х11 вв. усе ще, за свідченням автора "Слова про ідолів", улаштовували трапези Роду і Рожаницам із усенародністю, що спокушає; на противагу цьому "кладение треб" іншим язичницьким богам вироблялося таємно.
В усіх християнських повчаннях проти язичництва всі слов'янські божества згадуються звичайно загальним переліком, але Рід і Рожаниці завжди виділяються особливо. До трапез на честь цих божеств автори повчань повертаються повторно. Ці язичницькі бенкети займали видне місце. Рожаничні трапези особливо тривожили церковників як самий помітний і невигубний прояв язичництва.
Календарне місце свята Рожаниць у річному циклі пояснює його значення й урочистість рожаничних бенкетів. День Різдва Богородиці для всіх східнослов'янських областей — це свято врожаю, свято завершення найголовнішого циклу землеробських робіт. Жнива закінчені, хліб — у засіках, врожай остаточно відомий. Саме цей врожайний характер свята і визначав склад страв на рожаничних трапезах: хліб, каші з різних круп, сир і хмільний мед. Аж до наших днів православна Церква на свято Різдва Богородиці робить "благословення хлібів". Таким чином, язичницька сутність свята ввійшла зрештою в церковну практику.
Ритуальні бенкети на честь Роду і Рожаниць, очевидно, відбувалися так: після збирання врожаю влаштовувалися "збори", на яких співали пісні, що гудяться церковниками, поїдали страви з продуктів землеробства і пестили по колу чаші з медом. Древнє свято Роду і Рожаниць стало "другою трапезою", яка организовувалася після церковного дня — імовірно, наступного дня – 9 вересня.
Отже, головне свято Роду і Рожаниць було суспільним осіннім святом врожаю. Удруге Рода і Рожаниць ушановували на Різдво Христово (після 25 грудня). Обоє ці приурочення до християнських свят пояснюються не тільки цілком зрозумілими і дуже древніми уявленнями про необхідність дякувати богам за врожай і про зимове сонцестояння як переломной момент зими, але і тим, що в обоїх випадках у християнській міфології діють "Рожаниці" — богині, що родять. (Існувало ще третє, весняне свято Рожаниць, як більш сприймалося як свято жінки взагалі.) У першому випадку — це Ганна, що родила Марію, а в другому — Марія, що родила Ісуса. Християнські персонажі легко злилися з древніми язичницькими Рожаницями, що і дозволило широко святкувати древнє вдячне моління під прикриттям церковних обрядів.
РІД - Сущий, Єдиний, прабатько богів і творець світу, "Уседержитель, иже единъ бесмертенъ і непогибающихъ творецъ, дуну бо людині на обличчі духъ життя, і бысть человекъ въ душю живу: те ти не Родъ, седя на вздусе, мечеть на землю купи - і въ томъ ражаются діти...", згадають, наприклад, у повчаннях проти язичества "Про натхнення святаго духу", "Слові про Ідолів", "Слово Ісайї пророка", рукопису Четьи Мінеї з давньоруського духівника. Можливо, як Стрибог, тобто стрий (старий) бог-батько згадан у "Слові об Полку Ігореве" і російських літописах, а також як бог у договорі русов Ігоря з ромеями. Гельмольд повідомляв: "Серед різноманітних божеств, яким вони присвячують полючи, лісу, прикрості і радості вони (слов'яни) визнають і єдиного бога, що панує над ними в небесах, визнають, що він усемогутній, піклується лише про справи небесних, інші боги коряться йому, виконують покладені на них обов'язку, і що вони від крові його відбуваються і кожний з них тим важливіше, ніж ближче він коштує до цього бога богів" . Таким "Богом богів" у західних слов'ян іменують Свентовита, швидше за все, це одна з головних іпостасей Роду.
"Томові речей Боян і перше приспівку, смислений, рече: "Ні хытру, ні горазду, ні пытьцю горазду Суду Божиа не минути". Було б смішно, якби онук Велесов, звертався до іншого суду, крім язичеського, Велесова чи суду Роду. Ми припускаємо, що й отут під ім'ям Бога ховається саме Рід. Рода супроводжують Рожаниці. У "Питаннях Кирика" знаходимо пам'ятнику словесності XII століття: "Аже се Роду і Рожанице крають хліби і сири і мед...", якось пов'язані з долею. Імовірно, якщо Рода іменують Судом, то Рожаниць - судиницами - а головне, з посмертним життям язичника, переродженням "чоловічого принципу" через "жіночий".
Іноді згадана тільки одна Рожаниця: "Извыкоша елени класти треби Атремиду й Артеміді, рекше Роду і Породіллі, тации ж игуптяне. Також і до словен доиде се слів, і ти начаша треби класти Роду і Рожаницам,... а се егуптяне треби кладуть Нілу й огневе, рекуще Ніл плододавецъ і раститель класом" . У світлій іпостасі Рід зіставлений з Аполлоном-Атремидом (Артемидом): "Артеми, юже нарицають Родъ" . Цікаво, що як синонім до "родъ" Срезневський проводить слово "геена, вогонь невгасимий". Рід по Срезневському протиставляється християнському Богу, тобто прирівнюється до його супротивника, Сатаневі, рівним йому по "призначенню": "Те, иже служать Богу і волю його діють, а не Роду, ні Породіллям, кумиром суєтним, а ви печете песнь бесівську Родоу і Породіллям" . Рожаницями вважають Ладу і Лелю (див. раніше), хоча жодного разу їх не іменують так. Ясно, що Рожаниці - діви життя і долі, які "з робятъ первыя волосс стригутъ і баби каші варятъ на збори рожаницамъ" , і люди ще в 13 столітті "готовающеи ражаницам трапезоу і исполняюще демонови чьрпания" "А вівці вернии людьи, иже работають Богу, а не рожаницам" "Ставление трапези рожаницам і інша вся служенья дьавола"
У шістнадцятому столітті в "Статуті преподобного Сави" знаходимо таке сповідальне питання: "Не сблудила чи з бабами богомерзкие блуды, не молилася чи вилам, чи Роду і рожаницам, і Перунові, і Хорсу, і Мокоши, пила і їла?"
Сучасні язичники ставлять кумири Роду у виді дерев'яних фалістичних символів, пофарбованих у червоний колір. Це може бути і просто кам'яна купа, що має аналоги в Індії, де фалістична линга символізує Рудру. Кумири такі ставлять завжди на відкритому місці і чим вище - тим краще. Для виготовлення кумирів Роду найкраще використовувати бук, в'яз, ясен, але оскільки дерева ці рідкі, то пропонується замінити їх кленом. Треби Роду дотепер неусвідомлено приносять у виді "великодніх" яєць на могили предків. Особливе ушановування Роду приходиться на 21 квітня (православний Родіон-льодолам). Свято це називається по-язичнецьки Радогощем.
Птахом Роду варто почитати качку. А риба Роду - щука, тому після юшки інша цариця в казках приносить дитя.
Література:
-
Д.Гаврилов, А.Наговицын. Боги Славян. Язычество. Традиция – М., 2002
-
М.Семенова. Мы - Славяне! – К., 1998
-
В.Рыбаков. Язычества древних славян – К., 1981
-
В.Давидюк. Українська міфологічна легенда – К., 1992
-
Матеріал з Інтернету