50357 (Електронна комерція і електронний ринок), страница 3

Рис.5.1.

Якщо стрижнем будь-якої економічної діяльності стає представлення процесів, то структура ресурсів, що вимагаються для її підтримки, включаючи їх власників і місцезнаходження, стає лише питанням оптимізації засобів, необхідних для забезпечення процесу. Саме тут виникає проблема створення віртуального підприємства.

Вважатимемо, що мета створення віртуального підприємства вже визначена і що продукти/послуги/інформація, які воно планує виробляти/надавати/продавати, визнані економічно доцільними, тобто можна розпочати безпосередньо створення підприємства. Послідовність етапів створення віртуального підприємства передбачає такі етапи:

• проектування процесів;

• прив’язку процесів до ресурсів, необхідних для їх підтримки;

• залучення ресурсів інших компаній, коли це доцільно;

• експлуатацію віртуальної організації;

• моніторинг процесів;

• збереження контролю над діяльністю таких складних організацій.

6. Поняття інтернет-брокеріджу і інтернет-трейдингу

Основними постачальниками на ринку інформаційних послуг в секторі ділової інформації виступають інформаційні брокери або інформаційні посередники.

Інформаційні посередники включають брокерів і аггрегаторов. Брокери можуть виконувати функцію надання споживачам інформації про наявність і ціну товарів. При ухваленні споживачем вирішення про придбання товару такі брокери посилають його на сайт виробника або торгового представника для укладення оборудки.

Сектор ділової інформації: біржовою, фінансовою, комерційною, економічною, статистичною:

• біржова і фінансова інформація – інформація про котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни, що поставляється біржами, спеціальними службами біржовій і фінансовій інформації, брокерськими компаніями, банками;

• економічна і статистична інформація – числова економічна, демографічна інформація, інформація у вигляді прогнозних моделей і оцінок, що поставляється державними службами, а також компанії, що спеціалізуються в дослідницькій і консалтинговій діяльності;

• комерційна інформація – інформація по компаніях, фірмах, корпораціях, напрямах їх роботи і продукції, цінах, фінансовому стані, зв'язках, операціях, менеджменті, що поставляється спеціалізованими службами і самими підприємствами;

• ділові новини в області економіки і бізнесу, що надаються спеціалізованими інформаційними службами.

Поступово зростає популярність такої брокерської послуги в мережі Інтернет як Інтернет-страхування. Інтернет-страхування надає клієнтові класичний набір страхових послуг, угоду про надання яких, а також всі платежі по яких здійснюються при допомозі Інтернет. Як відомо, страхування – це процес встановлення і підтримки договірних стосунків між страхувальником (покупцем страхових послуг) і страховиком (організацією, що надає такі послуги). Страховик розробляє і визначає програму страхування, пропонує її клієнтові, і у разі згоди останнього сторони укладають договір, в результаті якого клієнт здійснює одноразовий або регулятивні платежі, а страховик зобов'язується, у разі настання страхового випадку, виплатити страхувальникові грошову компенсацію, визначену умовами даного договору. При здійсненні операції заповнюється документ, званий страховим полісом.

Інтернет-страхування – це ті ж елементи взаємодії між страховою компанією і клієнтом, що виникають при продажі страхового продукту і його обслуговуванні, але вироблювані за допомогою мережі Інтернет. Для того, щоб Інтернет-представництво компанії функціонувало як повноцінний офіс цієї страхової компанії, воно повинне забезпечувати:

• надання клієнтові інформації про страхову компанію і її послуги;

• розрахунок величини страхової премії і визначення умов її виплати для кожного виду страхування і залежно від конкретних параметрів;

• заповнення форми заяви на страхування;

• замовлення і оплату поліса страхування безпосередньо через інтернет;

• передачу поліса, завіреного електронно-цифровим підписом страховика, клієнтові безпосередньо по мережі Інтернет;

• можливість інформаційного обміну між страхувальником і страховиком під час дії договору (для отримання клієнтом різних звітів від страхової компанії);

• інформаційний обмін між сторонами при настанні страхового випадку;

• оплата страхової премії страхувальникові за допомогою мережі Інтернет при настанні страхового випадку; надання страховиком клієнтові інших послуг і інформації.

Сьогодні ринок Інтернет-страхування найбільш розвинений в США, де разом із звичайними страховими компаніями, є велике число страхових порталів, які дають можливість клієнтові підібрати необхідну компанію і купити у неї поліс через інтернет.

Іншою популярною фінансовою послугою в мережі Інтернет є Інтернет-трейдінг, що дозволяє працювати всім охочим на фондовому і валютному ринках і управляти своїми інвестиціями на рівних правах з інвестиційними компаніями і банками. Завдяки системам Інтернет-трейдінга можна управляти фінансовими активами: валютою, дорогоцінними металами, цінними паперами. При цьому Інтернет дозволяє не тільки миттєво отримувати інформацію про стан ринків, котирування акцій і прогнози фахівців, але і оперативно управляти своїми активами.

Висока прибутковість операцій на валютному і фондовому ринках робить цей сектор фінансових послуг одним з найпривабливіших.

Інтерактивне інвестування передбачає вибір on-line брокера і відкриття інвестиційного брокерського рахунк, за допомогою якого проводяться необхідні операції купівлі-продажу акцій і інші дії.

Найбільший електронний торговий майданчик російського ринку корпоративних цінних паперів: поточна інформація про торги, акції, емітенти і учасників торгів, індекс РТС., повний інтерактивний архів торгів – ось яскравий приклад присутності фінансового сектора в мережі Інтернет.

По матеріалах сайту http://www.rts.ru/

Література

1. Брагин Л А. Электронная коммерция. – М.: Экономист, 2004. – 287 с.

2. Електронна комерція: Навч. посібник / А.М. Береза, І.А. Козак, Ф.А. Шевченко та ін. – К.: КНЕУ, 2002. – 326 с.

3. Затонацька Т.Г., Плескач В.Л. Електронна комерція. Підручник. – К.: Знання. – 2007. – 535 с.

4. Гарнаев А.Ю. Internet в экономике и финансах. – СПб.: ВХВ-Петербург, 2001. – 816 с.

5. Соколова А.Н., Теращенко Н.И. Электронная коммерция: Мировой и российский опыт. – М.: «Открытые системы», 2000

6. Киселев Ю.Н.. Электронная коммерция. Практическое руководство., М.: изд-во “DiaSoft”, 2001

Размещено на Allbest.ru

1 The Economics of Electronic Commerce, Soon-Young Choi, Dale O. Stahl, Andrew B. Whinston, Macmillan Technical Publishing, Indianapolis, 1997

12