МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Національний технічний університет

“Харківський політехнічний інститут”

Кафедра обчислювальної техніки та програмування

Контрольна робота

“Периферійні пристрої ”

студента III-курсу

групи АПЗ-38

Борщ Сергія

61168 м. Харків

вул. Ак. Павлова б. 311-А кв. 109

Харків 2001

ЗМІСТ.

Введення 2

1. Пристрої лазерного принтера 5

2. Програмне забезпечення для лазерних принтерів 9

3. Методи поліпшення друку 11

4. Класифікація лазерних принтерів 14

Принтери, що прийшли на зміну струминним

Принтери для невеликих робочих груп

Монохромні принтери для друку графіки

Мережні принтери

Кольорові лазерні принтери

5. Удосконалювання апаратних засобів 17

6. Видаткові матеріали до принтерів 21

7. Список використовуваної літератури 22

ВВЕДЕННЯ.

Незважаючи на настання струминних принтерів, панування лазерних пристроїв на робочих місцях у даний час не підлягає сумніву. За даними фірми експертів, майже дві третини всіх застосовуваних у сфері бізнесу принтерів - лазерні. Причин, що пояснюють популярність лазерних принтерів, багато. У них використовується апробована технологія, що зарекомендувала себе високою надійністю; друкування швидке, безшумна і цілком доступна за ціною, її якість у більшості випадків наближається до типографського.

Виготовлювачі лазерних принтерів також не стояли на місці, продовжуючи підвищувати швидкість і якість друку, домагаючись при цьому зниження ціни. У 1994 р. номінальна швидкодія типового лазерного принтера було дорівнює 4 стор./хв, дозвіл - 300 крапка/дюйм при ціні 800 дол. У 1995 р. ми стали свідками збільшення числа виробів, що друкують зі швидкістю 6 стор./хв при дозволі 600 крапка/дюйм і мають реальну роздрібну ціну 350 дол. Більш того, два роки тому механізми, що забезпечують швидкість друку 8 стор./хв, були відмітною рисою пристроїв, призначених для спільного використання робочими групами. Нові моделі зі швидкодією 8 стор./хв стали цілком доступними і перейшли в розряд персональних пристроїв; такою швидкістю володіли 4 принтери з 17, розглянутих у нашому огляді, а один з них коштував всього 500 дол. Кожні два-три року виготовлювачі підвищують швидкість друку на 1 чи 2 стор./хв. До кінця десятиліття персональні лазерні принтери, можливо, досягнуть швидкодії 12 стор./хв.

Крім того, зменшуються габарити лазерних принтерів - у такий спосіб виготовлювачі домагаються зниження ціни і можливості установку їхніх виробів на тісному робочому столі. Одним з наслідків цього найчастіше стають обмежені в порівнянні з великогабаритними моделями засобу для роботи з папером. Вхідні ємності вміщають, як правило, не більш 100 аркушів, а кишеня для папера нерідко одночасно призначений і для ручної подачі аркушів - для цього треба спочатку видалити з нього стопу папера. Ємкість вихідних лотків теж обмежена - якщо принтер взагалі оснащений таким пристосуванням. У деяких принтерів тракт подачі папера настільки звивистий, що постачальники не рекомендують використовувати машини для друку на липких наклейках.

Випливаючи прикладу виготовлювачів струминних принтерів, постачальники лазерних пристроїв теж прагнуть підвищити цінність, включаючи в комплект постачання програмне забезпечення. Ряд розглянутих нами принтерів поставляється з допоміжним програмним забезпеченням, до складу якого входять шрифти, ілюстрації і довідкові матеріали.

Перше і найважливіше з технологічних нововведень - перехід на принтерні архітектури, що базуються на використанні ресурсів ведучого ПК. Раніш у друкувальних пристроях для формування (растризації) виведеного на друкування зображення, як правило, застосовувалися мови керування принтерами. Лазерні принтери підрозділялися на двох категорій: працюючі під керуванням PCL (Printer Control Language - мова керування принтерами) компанії Hewlett-Packard і PostScript фірми Adobe. У струминних принтерах застосовувався в основну мову PCL чи один зі стандартних командних мов для матричних принтерів (таких, як емулятори режимів Epson і IBM).

Перевага такого підходу полягає в тому, що комп'ютер пересилає порівняно компактні інструкції в контролер принтера, а контролер потім перетворить їх у зображення на сторінці. Таким чином, передача системою досить складних сторінок відбувається дуже швидко; поки контролер принтера зайнятий інтенсивною чорновою роботою (форматуванням зображення), комп'ютер може повернутися до виконання інших задач. Недолік - функції контролера може виконувати лише дуже зроблений мікрокомп'ютер з могутнім процесором і великим обсягом пам'яті. А це обходиться недешево.

З появою Windows новий підхід стала цілком здійсненним. Перш ніж вивести на екран комп'ютера зображення чи документа інші дані, прикладна програма Windows повинна створити їхній образ у пам'яті. Виконується це за допомогою GDI (Graphics Device Interface - інтерфейс графічних пристроїв), складової частини системи Windows. Як виявилося, такий же підхід застосуємо і до друку: якщо можна передати отформатироване зображення на екран, те чому б не переслати його на принтер?

Такий підхід володіє поруч серйозних переваг. Головне з них - виграш у ціні: GDI-принтер набагато дешевше, тому що для нього годить значно менш інтелектуальний контролер, ніж для принтерів PCL і PostScript. Всі операції по форматуванню перебувають у віданні комп'ютера. Крім того, вам буде легше домогтися відповідності друкованого зображення виведеному на дисплей, тому що та ж підсистема GDI, що відповідає за висновок образа на екран, форматирує його і для принтера. А оскільки сьогоднішні комп'ютери стали більш могутніми, то, імовірно, у ЦП бувають і неодружені цикли, під час яких може виконуватися така додаткова робота.

Даний підхід не позбавлений і недоліків. По-перше, друкувати на GDI-принтері можна тільки з програм Windows і Windows NT чи з вікна DOS у середовищі Windows. Користувачам OS/2 і переконаним прихильникам DOS варто уникати застосування чи GDI-принтерів для успішної роботи пошукати модель, у якій реалізована версія мови PCL. Метод GDI приводить до збільшення потоку даних, тому передача інформації в принтер займає більш тривалий час. Крім того, для друку в режимі GDI необхідна виділена системна пам'ять, тому, якщо ви вибрали цей метод, можливо, вам доведеться розширити ОЗУ вашого комп'ютера. Незважаючи на фантастичні швидкості сьогоднішніх КП, задача форматування і пересилання в принтер даних GDI може істотно знизити продуктивність системи під час друкування складних документів.

Від цих недоліків урятоване нове покоління машин, що з'явилися на ринку; відповідно до їхньої гібридної архітектури обчислювальні навантаження поділяються між процесором ПК і спрощеним процесором принтера. Найбільш примітним прикладом такого підходу в даному огляді став один із принтерів, відзначених відмінності "Редакція радить" - NEC SuperScript 860, що демонструє завдяки новій описовій мові PrintGear фірми Adobe і відносно простій платі контролера гарну продуктивність при конкурентноздатній ціні. Більш докладно архітектури принтерів на базі обчислювальних можливостей головного комп'ютера обговорюються в урізанні "Друге пришестя GDI".

Пристрої лазерного принтера.

1. Генератор лазера

2. Обертове дзеркало

3. Лазерний промінь

4. Валики, що подають папір

5. Валик, що подає тонер

6. Фотопровідний циліндр

7. Вузол фіксації зображення

Перший лазерний принтер був створений фірмою IBM у 1976 році.

Тому що ж працює лазерний принтер? Насамперед кілька слів про принцип дії. У лазерних принтерах використовується електрографічний принцип створення зображень (такий же, як і в копіювальних машинах Xerox).

Серцем лазерного принтера є фотопровідний циліндр (organic photoconduction cartridge), що часто називають друкуючим барабаном. За допомогою барабана виробляється перенос зображення на папір. Він являє собою металевий циліндр, покритий тонкою плівкою фотопровідного напівпровідника, звичайно оксидом чи цинку чим або подібним. Поверхні цього покриття можна додати позитивний чи негативний заряд, що зберігається на поверхні, але тільки доти, поки барабан не освітлений. Якщо яку або частина барабана проекспонувать, то покриття здобуває провідність і заряд стече з освітленої ділянки, утворивши незаряджену зону. Даний момент дуже важливий для розуміння принципу роботи лазерного принтера.

Наступною важливою його частиною є лазер і презиційно оптико-механічна система, що переміщає промінь.

Малогабаритний лазер генерує тонкий світловий промінь, що відбивається від обертового дзеркала (як правило, шестигранного) розряджає позитивно заряджену поверхню барабана. Щоб вийшло зображення, лазер включається і виключається керуючим мікро контролером. Обертове дзеркало розвертає промінь у рядок на поверхні друкуючого барабана. Усе це разом створює на його поверхні рядок схованого зображення, у якому ті ділянки, що повинні бути чорними, мають один заряд, а білі протилежний. Після формування рядка зображення, спеціальний презиційний кроковий двигун повертає барабан так, щоб можна було формувати наступну рядок. Цей зсув дорівнює здатності принтера, що дозволяє, і звичайно складає 1/300,1/600 дюйма . Цей етап друку нагадує побудова зображення на екрані телевізійного монітора.

Але яким образом на поверхні барабана з'являється заряд, необхідний для створення зображення? Для цього служить тонкий чи дріт сітка, називаний "коронирующим проводом". Але чому "коронирующий"? Справа в тім, що на цей провід подається висока напруга, що викликає виникнення світної іонізованої області довкола нього, що і називається короною і додає барабану необхідний статичний заряд.

Отже, на барабані сформоване зображення начебто статичного заряду і незаряджених ділянок. Що далі? Далі барабан проходить повз валик, що подає зі спеціального контейнера чорний барвний порошок тонер. Часточки тонера, заряджені позитивно, прилипають тільки до нейтральних ділянок, відштовхуючи від позитивно заряджених. Це схоже на те, як на екрані телевізора збирається пил.

Невелике зауваження: тут мова йде про принтери типу Hewlett Packard LazerJet. Однак існує й інший метод формування зображення. Він використовується в принтерах Epson і інших подібних, що використовують двигун фірми Ricon. У цих принтерах розряджаються ділянки, що повинні бути білими. У цьому випадку тонер, заряджений негативно притягається до позитивно заряджених ділянок барабана. Відбитки, виготовлені на таких принтерах, мають ледь уловимі розходження в якості: при використанні першого способу досягається передача деталей, а при роботі з другим більш якісні чорні області.

Наступним етапом є перенос тонера (а, виходить, і зображення) на папір. Папір витягається з лотка, що подає, і за допомогою системи валиків переміщається до друкуючого барабану. Перед самим барабаном паперу повідомляється статистичний заряд за допомогою ще одного коронирующего проводу, подібного тому, що використовується для підготовки барабана до експонування. Потім папір притискається до поверхні барабана. Заряди різної полярності, накопичені на поверхні папера і на поверхні барабана, викликають перенос часток тонера на папір і їхній надійне прилипання до останнього. Після переносу тонера папір залишає поверхню барабана.

При цьому валики продовжують переміщати папір до вихідного лотка принтера. Наступним ланкою принтера, що зустрічає папір із зображенням на цьому шляху, є вузол фіксації зображення. Тонер містить речовину, здатну легко плавиться. Звичайно це який-небудь чи полімер смола. При нагріванні до 200-220 градусів і підвищенні тиску порошок розплавляється і намертво з'єднується з поверхнею папера. Аркуші які тільки що вийшли з принтера теплі, а занадто нетерплячий користувач, що вистачає листок, що з'явився, ризикує обпекти пальці.

Далі папір протаскується до вихідного лотка. При цьому, якщо аркуші виводяться прямо, верхнім у стопі відбитків виявляється останній лист. Багато принтерів, однак, перевертають папір обличчям униз, складаючи стопу в правильному порядку, тобто верхнім буде перший лист, нижнім останній.

Відбиток готовий, залишилася не розглянутої остання важлива позиція очищення барабана. При переносі зображення на папір не всі часточки тонера прилипають до неї і невелика кількість їх залишається на барабані. Для цього на нього подається електричний заряд, барабан очищається і готовий до друку наступного листа.

Важливим є пристрій керування, як правило, мікро контролер на базі мікропроцесора. Контролер обслуговує порти, оперативну пам'ять, здійснює діагностику принтера, видає повідомлення на панель керування, эмулирует різні стандарти підключення і, звичайно, видає десятки сигналів, керуючих усіма вузлами принтера.

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЛАЗЕРНИХ ПРИНТЕРІВ.

Перші лазерні принтери, що з'явилися в 1984-85 роках, були настільки складні, що розробки прийнятного програмного забезпечення довелося чекати майже два роки. До цього часу єдиним способом доступу до всієї безлічі технічних можливостей нових принтерів було використання спеціальних команд послідовностей символів, один вид яких викликав страх у недосвідчених користувачів. Перші програми, вирішивши в який те мері проблеми роздруківки текстів, не дозволяли користувачу вичерчувати прямі чи лінії прямокутники, наносити чи тіні показувати відтінки, а також використовувати для роздруківки текстів різні гарнітури шрифти. Тому з'явилося кілька основних стандартів обміну з принтерами і програмні драйвери для роботи в цих стандартах. Дві найбільш значимі мови PCL фірми Hewiet Packard і мова PostScript, розробка фірми Adob.

Ці стандарти скоріше доповнюють один одного, чим конкурують між собою. Перший відрізняється тим, що працює з побитими шрифтами і растрированною (ще в комп'ютері) графікою. Це дозволяє працювати тільки зі шрифтами обмеженого розміру (тому що шрифти великих розмірів вимагають значних обсягів оперативної пам'яті в принтері). Іншою складністю є те, що кожний кегль шрифту повинний розроблятися окремо. Друга мова дозволяє працювати зі шрифтами кеглем від 1 до 999 пунктів, тому що використовуються математичні описи форми букв, конкретне розташування крапок на відбитку розраховується в принтері. Комі того, графічне зображення також описується математично, а принтер оптимальним образом будує результуюче зображення. PostScript залишає простір для якості він дозволяє працювати з будь-яким дозволом вивідний пристрій завжди прагне цілком використовувати свої можливості. Недоліком є те, що розробка шрифтів є значно більш трудомісткою справою.

Серед лазерних принтерів маються два основних типи: сумісні з HP LaserJet фірми Helett Packard і "розуміючі" мова PostScript, розроблений фірмою Abobe. Бувають і такі принтери, що не "розуміють" ні мови LaserJet ,ні мови PostScript, але тоді разом з ними звичайно поставляються програми, адаптовані LaserJet чи PostScript. Емуляція, як правило, сповільнює друкування на принтері в кілька разів, особливо при висновку малюнків, тому купувати подібні принтери навряд чи доцільно.

Принтери, що розуміють мову PostScript ,звичайно в півтора два рази дорожче, ніж еквівалентні по продуктивності принтери типу Laser Jet. Утім, практично всі сучасні принтери типу можна оснастити PostScript картою, вона коштує від 250 до 1000 діл., але ще не менш 300 дол. треба буде витратити на додавання в принтер необхідної для використання PostScript карти

МЕТОДИ ПОЛІПШЕННЯ ДРУКУ

Лазерні принтери поступово стають усе більш розповсюдженими. І якість не є єдиним чинником, завдяки якому це відбувається, старенький голчастий принтер зі свіжою стрічкою теж дає цілком чисте і соковите зображення з достатком деталей. Виходячи з цього, при виборі принтера варто орієнтуватися ще і на необхідну швидкість друку, можливості використання шрифтів і роботи з графікою, на зручність використання і комфортність роботи, звичайно на ціну і вартість експлуатації теж. У кожного типу принтерів є свої особливості, що стосуються типів використовуваного папера, інтерфейсів, керування і т.д. Але якість і швидкість усе-таки залишаються основними факторами. Найбільш відомими на сьогоднішній день принтерами є принтери фірми Helett Packard (як у нашій країні, так і у світі). Так склалося, що ця фірма зараз продає таку кількість принтерів, що жодна із сильних у цій області фірм, таких як Epson, LaserMaster, QMS, Texas Instruments, Printware, Data Products чи Star, не може навіть наблизиться до неї. Видимо, одна з причин у тім, що НР першої зробила комерційний лазерний принтер у 1984 році.

Імовірно, популярність принтерів НР привела до того, що багато фірм конкуренти випускають принтери, зовні дуже схожі на вироби Неwlеtt Packard. Але це не означає, що вони "здерті" зовсім немає. Просто серцем усіх цих апаратів є друкуючий механізм (по англійський engine, по-російському звичайно привід) фірми Canon. Він визначає компонування принтера, його розміри, швидкість друку і дозвіл, тип використовуваних видаткових матеріалів, максимальне поле друку. Але при усій своїй схожості кожний з них має індивідуальні особливості адже всю електронну начинку виготовлювач робить самостійно, він визначає, які шрифти будуть встановлені в принтер і як вони будуть обслуговуватися, які принтери можна буде ємулировать. І саме головне, як принтер буде формувати сторінку, тобто як швидко друкувати.