Реферат: Корекція функціональної активності слинних залоз при зубному протезуванні хворих з гіпосалівацією

Корекція функціональної активності слинних залоз при зубному протезуванні хворих з гіпосалівацією

Содержание

• Наступні дослідження проведені з метою вивчення механізму впливу протезів на діяльність слинних залоз.
• Дослідження проведені в експерименті. Тваринам щодня протягом 30 днів проводили аплікації 1%-ного розчину мономера (метиловий ефір метакрилової кислоти) на слизову оболонку порожнини рота. На 14-й день у експериментальних тварин досліджували рівень секреції слини та частину щурів піддавали евтаназії з наступним виділенням в них слинних залоз для визначення маси. Через 30 днів такій процедурі були піддані інші тварини.
• У перші дні обробки порожнини рота мономером у тварин дослідної групи спостерігалося підвищене слиновиділення, вовна в області рота і шиї була мокра. Однак пізніше (на 10 день) видимих ознак гіперсалівації вже не спостерігалося; на 15-20 добу в кожної другої тварини були зафіксовані роздратування слизової порожнини рота в області піднебіння, щік та з'єднання губ (гіперемія, лущення, незначні виразки).
• На 14-й день експерименту кількість слини, виділеної за 30 хвилин, у тварин дослідної групи була вірогідно вище (майже на 33 %) у порівнянні з тваринами контрольної групи (інтактні). Маса слинних залоз також збільшилася, при цьому в більшій мірі підщелепних (майже на 12 %). Через місяць спостерігалася зворотна закономірність: рівень секреторної функції і маса слинних залоз тварин дослідної групи значно зменшилися, причому кількість виділеної слини була достовірно нижче як стосовно даних контрольної групи, так і рівня секреції слини, зафіксованого на 14 день у цих же тварин.
• Отже, чітко простежувався вплив мономера на функцію слинних залоз: спочатку гіперфункція, а потім гіпофункція.
• Таким чином, встановлено, що залишковий мономер знімних зубних протезів є чинником, що ініціює зниження функціональної активності слинних залоз. Тому при протезуванні пацієнтів, в яких спостерігається зниження рівня салівації ще до протезування, важливою задачею є забезпечення захисту слизової оболонки шляхом використання різного виду прокладок між акриловим протезом і слизовою оболонкою протезного ложа.
• Як оптимальну форму було обрано гель. Основними компонентами гелю з'явилися гелеутворюючий компонент (карбоксиметілцелюлоза), мальтоза, цитрат натрію, екстракт подорожника, хлоргексидин та ін. Гель "Мальцит" було досліджено в експерименті з метою вивчення специфічної ефективності, на підставі якої визначалися найбільш оптимальні концентрації основних біологічно активних речовин, а також проведене дослідження токсикологічних характеристик гелю.
• Для вивчення специфічної ефективності проведено 2 серії експериментів: 1-а – на інтактних тваринах, 2-а – на моделі гіпосалівації. У І-й серії експерименту були вивчені різні концентрації і співвідношення мальтози і цитрату натрію. Результати дослідження рівня секреції слини у тварин І-й серії (інтактні) показали, що найбільш помітне збільшення швидкості слиновиділення спостерігалося в щурів, порожнину рота яких обробляли гелем, що містить 0,5 % мальтози і 0,5 % цитрату натрію (0,072 ± 0,006 мл/хв проти 0,044 ± 0,003 мл/хв у тварин без застосування гелю).
• Під впливом усіх складів гелю зменшилася інтенсивність перекисного окислення ліпідів у ротовій рідині щурів, про що свідчить зниження концентрації МДА (4,66 ± 1,15 нмоль/мл проти 5,52 ± 1,39 – у контрольній групі). Активність антиоксидантних ферментів змінилася в такий спосіб: активність глутатіонредуктази практично не відрізнялася від результатів, отриманих у контрольній групі; активність глутатіонпероксидази найбільше збільшилася під впливом гелю, що містив 0,5 % мальтози і 0,5 % цитрату натрію.
• Застосування вищевказаного гелю змінило показники протеолітичної активності ротової рідини: знизилася загальна протеолитическая активність (6,26 ± 0,42 проти 8,0 ± 0,46 нкат/л у контролі) й активність ферменту еластази (6,7 ± 0,42 проти 8,15 ± 0,98 мккат/л у контролі).
• Було зроблено висновок, що найбільш оптимальним варіантом лікувально-профілактичного гелю для порожнини рота може бути гель, що містить 0,5 % мальтози і 0,5 % цитрату натрію.
• ІІ-а серія експерименту проведена в умовах моделювання зниження функціональної активності слинних залоз. Дослідження проведені на 3-х групах тварин. І-а група була представлена інтактними тваринами, ІІ-а група – модель гіпосалівації, ІІІ-я група – модель гіпосалівації + обробка порожнини рота гелем "Мальцит".
• Було встановлено, що гель "Мальцит" впливає на функціональну активність слинних залоз, збільшуючи салівацію, особливо в умовах моделювання гіпосалівації (0,052 ± 0,002 мл/хв проти 0,040 ± 0,001 мл/хв у тварин без застосування гелю). Рівень салівації в щурів під впливом гелю наблизився до даних, зафіксованих у інтактних тварин (0,054 ± 0,003 мл/хв).
• Гель "Мальцит" був рекомендований для застосування при гіпосалівації, що викликана різними етіологічними чинниками, але, у першу чергу, при протезуванні знімними зубними протезами в пацієнтів зі зниженою функціональною активністю слинних залоз.
• Рекомендації з застосування гелю були наступні: гель наносився на поверхню протеза і відкриті ділянки слизової оболонки тонким шаром 2 рази в день (ранком і ввечері після їжі та гігієни порожнини рота і протеза) щодня протягом перших 2-х місяців та 1 раз на день з періодичністю 1-2 рази в тиждень наступні 6 місяців. У групі порівняння використовувався звичайний режим догляду за порожниною рота і протезом.
• Дослідження проведені на 2-х категоріях пацієнтів, що страждають гіпосалівацією: що вперше протезуються знімними зубними протезами й особи зі стажем носіння знімних зубних протезів.
• В пацієнтів, що вперше протезуються, як групи порівняння, так і основної групи через 1 місяць після фіксації протеза спостерігалося збільшення рівня слиновиділення (табл. 2). Через 2 місяці в групі порівняння рівень секреції слини практично повернувся до вихідного рівня, а через 8 місяців (віддалені результати) спостерігалося значне зменшення слиновиділення (майже на 15 %). Пацієнти пред'являли скарги на ще більшу сухість слизової оболонки порожнини рота, ніж до протезування.
• Таблиця 2
• В пацієнтів основної групи через 2 місяці рівень секреції слини збільшився майже в 2 рази стосовно вихідного рівня, і через 8 місяців швидкість слиновиділення була більш 0,5 мл/хв, що свідчило про стимулюючий вплив коригуючого гелю "Мальцит" на секрецію слини.
• При огляді слизової оболонки протезного ложа в пацієнтів групи порівняння через місяць після початку ортопедичного лікування знімними протезами спостерігалися ділянки мацерації, однак сама слизова оболонка була лише незначно гіперемована. У кожного з пацієнтів протягом місяця було проведено від 2-х до 5 корекцій протеза. Дослідження, проведені через 2 і 8 місяців, вказували на неблагополучний клінічний стан слизової протезного ложа: набряк, пастозність, гіперемія. Підтвердженням зазначеному з'явилося збільшення показників проби Шиллера-Писарева (1,95 ± 0,20 та 1,52 ± 0,14 відпо­відно).
• В пацієнтів основної групи незначне запалення слизової протезного ложа відзначалося лише при другому відвідуванні (через 1 місяць). Через 2 і 8 місяців запалення слизової оболонки взагалі не відзначалося, про що свідчили як результати огляду, так і показання проби Шиллера-Писарева (1,31 ± 0,12 та 1,32 ± 0,13 відповідно).
• В пацієнтів групи порівняння спостерігалося значне збільшення інтенсивності еміграції лейкоцитів та злущення епітелію. Причому, через 8 місяців після протезування кількість лейкоцитів і епітеліальних клітин у ротових змивах було усе ще вище вихідного рівня.
• В протезоносіїв, що застосовували гель "Мальцит", інтенсивність еміграції лейкоцитів через 2 місяці практично не змінилася, а через 8 місяців після фіксації протеза навіть знизилася (394,3 ± 28,5 проти 465,5 ± 42,8 у 1 мл ротового змиву до фіксації протеза). Злущення епітелію через 2 місяці було трохи інтенсивніше, але через 8 місяців його інтенсивність значно зменшилася (Р1
• В протезоносіїв, яким не призначали коригуючий гель, через 2 місяці після фіксації протеза протеолітична активність ротової рідини збільшилася більш ніж у 3 рази. В осіб основної групи через 2 і 8 місяців протеолітична активність ротової рідини залишалася на рівні вихідних даних (4,21 ± 1,23 проти 5,05 ± 0,4 нкат/л відповідно).
• Найбільший відсоток осіб, що адаптувалися до протеза, у групі порівняння був зафіксований на третьому тижні після фіксації протеза, і до кінця 2-го місяця лише 75 % протезоносіїв вказали на відсутність неприємних відчуттів у порожнині рота. При цьому в них період повної адаптації в середньому склав 74,4 ± 18,5днів. У той час як у пацієнтів основної групи в середньому на адаптацію пішло 25,4 ± 2,5 дні, що майже в три рази швидше, ніж у групі порівняння.
• Що стосується вмісту малонового діальдегіду й активності антиокси­дантних ферментів у ротовій рідині протезоносіїв, то були зафіксовані наступні зміни: в пацієнтів групи порівняння через 2 місяці після фіксації протеза вміст МДА збільшився в 3 рази, через 8 місяців цей показник знизився, але усе ще залишався вище вихідного рівня більш ніж у 2 рази. Активність каталази залишалася на рівні вихідних даних, а от активність глутатіонредуктази, зафіксована через 8 місяців після протезування, була значно нижче вихідного рівня. В осіб основної групи ще до фіксації протеза спостерігався високий рівень вмісту МДА в ротовій рідині (1,22 ± 0,18 мкмоль/л). Через 2 місяці після фіксації протеза показники практично не змінилися, але через 8 місяців значно зменшилися (0,80 ± 0,09 мкмоль/л). Активність каталази при зіставленні з даними в групі порівняння не мала істотних розходжень на всіх етапах дослідження. Активність глутатіонредуктази через 2 місяці після фіксації трохи зменшилася, але через 8 місяців було зафіксовано достовірне збільшення активності цього ферменту як стосовно вихідного рівня, так і даних у групі порівняння (р
• Далі було вивчено вплив гелю "Мальцит" на рівень слиновиділення і деякі морфологічні показники ротової порожнини в пацієнтів з багаторічним стажем носіння знімних зубних протезів з акриловим базисом. Усі пацієнти були розділені на 3 групи: з нормальним рівнем слиновиділення (0,5 мл/хв і більше; з гіпосалівацією 2 ступеня (рівень слиновиділення ледве більше 0,3 мл/хв); з ксеростомією (рівень салівації 0,2 мл/хв і менший).
• Особи зі зниженим рівнем слиновиділення пред'являли скарги на сухість слизових оболонок порожнини рота, утруднене ковтання. У більшості з них при огляді були виявлені явища мацерації, запалення, а в деяких випадках - ерозії слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів з мінімальним рівнем слиновиділення (0,2 мл/хв і менше) – рідина, що секретується слинними залозами, була тягуча і мутна і практично не змочувала слизову оболонку порожнини рота.
• Усі протезоносії протягом 6 місяців застосовували гель "Мальцит" шляхом нанесення на протез і слизову оболонку порожнини рота.
• Дослідження показали, що в протезоносіїв з нормальним вихідним рівнем слиновиділення через 1, 2 і 6 місяців після регулярного застосування коригуючого гелю "Мальцит" відзначалося підвищення салівації в межах нормального рівня (табл. 3).
• Таблиця 3