Теоретична частина

Тема: Методика аудиторської перевірки розрахунків з робітниками та службовцями по заробітній платі

ВСТУП

В умовах ринку підприємства, кредитні заснування, інші об'єкти, що хазя­юють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, прове­денню комерційних операцій і інвестицій. Довірчість цих відносин повинна під­кріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію. Вірогідність інформації підтверджується незалежним ау­дитором.

Власники, насамперед, колективні власники-акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в зві­тності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підпри­ємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийнять рішень в області економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження вірогідності цікавлячої їхньої фінансової звітності.

Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами:

1) Можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

2) Залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже знач­ними) від якості інформації;

3) Необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

4) Часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і до­звіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги — це послуги по­середників, що установлюють вірогідність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функці­онування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідку різ­них економічних рішень.

1.Основи контролю праці і заробітної плати

1.1.Задачі і джерела контролю по праці

Аудиторська діяльність (аудит) — це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахунковій документації, податкових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг (Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. №3125-XII, ст. №3).

Аудит — незалежна експертиза фінансової звітності підприємства на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству України, повноти і точності відображення у фінансовій звітності діяльності підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку (Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. №3125-XII ст. 4).

Ціль аудита — рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.

Основною метою аудитора при перевірці оплати праці є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основна задача аудита оплати праці — перевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з неї і правильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці.

Задачі аудитора:

1.Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинний перевірити:

- наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції;

- відповідність показників аналітичного обліку по рахунку 661 із записами в Головній Книзі і бухгалтерському балансі на ту саму дату.

2.При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинний перевірити:

- дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства;

- своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції;

- чи затверджене штатний розклад керівниками підприємства;

- правильність оплати праці по підрядах робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт;

- правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого Положення чи довільно вольовою дією керівника)

Основними джерелами інформації для контролю оплати праці є:

- заяви про прийом, звільнення;

- трудова угода;

- акт виконаних робіт;

- накази:

• про прийняття на роботу

• про відпустки

• про переклади

• на відрядження

• про роботу у вихідні і святкові дні

• про премії

• про доплати

• про звільнення

• на утримання з заробітної плати

• підвищення заробітної плати

- особиста картка у відділі кадрів

- трудова книжка

- табель обліку виконання робочого часу

- убрання

- особовий рахунок робітника

- лікарняний лист

- записка про надання відпустки

- штатний розклад

- Положення про премії

- розрахунково-платіжна відомість

- розрахунковий листок

- платіжні відомості на видачу авансу, заробітної плати

- дані й оборотно-сальдові відомості по рахункам

- Головна Книга.

1.2. Види оплати праці.

Заробітна плата поділяється на два види: основна і додаткова.

Основна — нараховується за фактично відпрацьований час і усі виконані на підприємстві роботи. До неї відносяться відрядна і погодинна форми оплати праці.

Додаткова — виплати за невідпрацьований на підприємстві час, що устано­влені законом. Це оплата відпусток, вихідних допомога при звільненні, пільгові години при вкороченому робочому дні для підлітків і т.д.

Відрядна заробітна плата розраховується на основі кількості зробленої про­дукції і розцінки за одиницю продукції (тому вона і називається відрядною).

Види відрядної оплати праці:

- пряма відрядна: перемножується число одиниць зробленої продукції на вартість (розцінку) однієї одиниці продукції;

- відрядно-прогресивна: на перевиконану продукцію розцінка береться вище;

-відрядно-преміальна: крім прямої відрядної нараховуються премії за якість, економію матеріалів, перевиконання норм;

-акордна: оплата відразу за всю зроблену роботу з урахуванням термінів за­кінчення;

-непрямо-відрядна: при обслуговуванні машин, устаткування і робочих місць; вона розраховується шляхом множення тарифу (заздалегідь визначеної суми) на вироблення.

Погодинна заробітна плата розраховується, виходячи з тарифної ставки за годину роботи чи окладу за пророблений час, врахована табелем. Вона застосо­вується при розрахунку зарплати службовців, фахівців і керівників, тому що вони не роблять конкретну продукцію, що враховується штуками, метрами, кілогра­мами і т.д. Їхня праця виміряється витраченим на свою роботу часом.

Розрізняють просту погодинну і почасово-преміальну форму оплати.

При простій погодинній оплаті праці зарплата визначається шляхом мно­ження чистої тарифної ставки на відпрацьований час.

Форм заробітної плати багато, та й підприємства можуть вводити свої фо­рми оплати праці. Але при будь-яких формах оплати праці бухгалтеру повинні бути надані документи, затверджені керівництвом фірми, що є підставою для гра­мотного і юридично правильного розрахунку.

1.3.Перевірка дисципліни праці і відпрацьованого часу.

У сучасних умовах зі збільшенням масштабів виробництва, ускладненням господарських зв'язків, прискоренням НТП підвищується значення кожної хви­лини робочого часу, строгого дотримання правил внутрішнього розпорядку, ство­рення стабільних кадрів на кожній ділянці виробництва.

Перевіряючи виконання зазначених завдань про подальше зміцнення трудо­вої дисципліни і скорочення плинності кадрів, варто з'ясувати: які заходи, спря­мовані на зміцнення трудової дисципліни і закріплення кадрів, у ревізованому пе­ріоді передбачалося здійснити, і чи цілком вони здійснені; чи не допускалися ви­падки необґрунтованого залучення місцевими органами працівників підприємства на різного роду роботи, не зв'язані з виробничою діяльністю ревізованого підпри­ємства, чи не дозволяла адміністрація проводити суспільні заходи (збори, семі­нари, спортивні змагання, репетиції виступу художньої самодіяльності, концерти і т.п.) у робочий час, і які були втрати робочого часу в результаті цього; як органі­зоване виявлення порушень трудової дисципліни, гласність заходів щодо зміц­нення трудової дисципліни; чи впроваджуються прогресивні форми організації й оплати праці і його матеріального і морального заохочення. Далі з'ясовується, чи не допускалися випадки прощення прогульників і робітників, що з'являлися на роботі в нетверезому стані, чи застосовувалися до них дисциплінарні санкції і стя­гнення матеріального порядку, як позбавлення цілком чи частково премій, позба­влення цілком чи частково відпустки за безупинний стаж роботи, перенос черго­вості на одержання житлоплощі й інші; чи дотримується порядок надання відпус­тки без збереження заробітної плати; як організована робота з надання допомоги знову прийнятим працівникам, що не виконують норм виробітку, і т.п.

До погіршення результатів роботи, зниженню продуктивності праці і якості продукції, що випускається, приводить плинність кадрів. Плинність кадрів харак­теризується коефіцієнтом рівним відношенню чисельності звільнених за власним бажанням, за прогули й інші порушення в ревізованому періоді, до середньо облі­кової чисельності звільнених працівником за цей період. Джерелами перевірки плинності кадрів служать первинні документи, накази по русі особового складу і звітність про виконання планів по праці. Ревізор уважно вивчає мотиви і причини, що викликали звільнення за власним бажанням і іншими причинами, а потім з'я­совує, чи все було зроблено адміністрацією для задоволення нестатків і запитів працівників, що звільнилися, які проводяться заходи, спрямовані на створення стабільного трудового колективу. За результатами перевірки розробляються про­позиції, спрямовані на скорочення плинності, підвищення трудової дисципліни і формування стабільного трудового колективу.

Рівень трудової дисципліни й організації праці в першу чергу характеризу­ють такі показники, як утрати робочого часу через прогули, цілоденних і внутрі­змінних простоїв і неявок з дозволу адміністрації, наявність понаднормових робіт і робота у святкові і вихідні дні.

Використання трудового часу перевіряється за даними табельного обліку, документам юридичного оформлення відхилень від установленого порядку вико­ристання робочого часу й інших документів і звітам по праці.

Ступінь використання робочого часу визначається коефіцієнтом, що дорів­нює відношенню числа фактично відпрацьованих людино-днів до максимально можливого фонду робочого часу (у людино-днях). Зіставляючи фактичний коефі­цієнт із плановим, визначають, як виконане завдання по використанню робочого часу.

Для характеристики використання робочого часу обчислюють і аналізують виконання плану по кількості відпрацьованих робочих днів і тривалості робочого дня для одного робітника.

1.4. Перевірка обліку виплати заробітної плати.

Оплата праці виступає важливим фактором соціально-економічного розви­тку, тому що в доходах родин робітників оплата праці складає не менш трьох чвертей.

Ціль аудита: перевірити чи не було випадків незаконних нарахувань заробі­тної плати, що носять характер зловживань, чи помилок, що призвели до її недо­числення і перенарахування; обґрунтованість зроблених із заробітної плати утри­мань і правильність визначених до виплати сум і своєчасність їхньої видачі робіт­никам та службовцям.

До початку аудита рекомендується ознайомитися з організацією обліку ви­користання робочого часу, вироблення продукції (виконаних робіт) і заробітної плати і розрахунків з робітниками та службовцями по заробітній платі, а також які прогресивні форми і системи оплати праці застосовувалися в ревізованому пері­оді.

У процесі аудита розрахунків по оплаті праці робітників необхідно з'ясу­вати: якими первинними документами оформляється вироблення продукції, як оформляються документи по обліку вироблення, у т.ч. чи є підписи майстра і кон­тролера ОТК (якщо на підприємстві, що перевіряється, робітники виконують ро­боту з особистим клеймом, її здача оформляється без підпису працівника ОТК); по яких нормах і розцінкам ведеться оплата праці робітників; чи широко практи­кується розподіл колективного заробітку в бригадах з обліком коефіцієнт а трудо­вої участі; як організовані облік і аналіз усіх видів додаткової оплати (у т.ч. через відхилення від установленої технології і затверджених норм із указівкою винних у цьому); який порядок розрахунків по оплаті праці (авансовий чи без авансовий) і т.п.

Дуже уважно варто перевіряти обґрунтованість виплати додаткової заробіт­ної плати. До неї, зокрема, відносяться оплата за час виконання державних і сус­пільних обов'язків, перерва у роботі матерів, що годують, чергових відпусток і т.д.