34146 (Теорія держави і права)
Описание файла
Документ из архива "Теорія держави і права", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "государство и право" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "к экзамену/зачёту", в предмете "государство и право" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "34146"
Текст из документа "34146"
-
Поняття та класифікація юридичних наук
Наука – сфера людської діяльності, що передбачає отримання нових знань про суспільство, природу чи техніку.
В залежності від особливостей діяльності людини та змісту відносин, що виникають в суспільстві, науки прийнято класифікувати на три групи:
-
технічні;
-
природничі;
-
суспільні;
Технічні науки – система знань, що визначає закономірності взаємодії людини та технічних засобів.
Природничі науки – система знань, що визначає закономірності функціонування людини як живої істоти та взаємодії людини та живої природи.
Суспільні науки - система знань, що визначає закономірності функціонування суспільства та діяльності особи як суспільної одиниці.
В системі суспільних наук розрізняють:
-
філософія;
-
історія;
-
соціологія;
-
психологія;
-
юридична наука;
Юридична наука є суспільною, оскільки предметом її вивчення є держава і право як суспільні категорії.
Держава і право мають багатоаспектну структуру, тому їх вивчення визначає необхідність існування системи юридичних наук, що можуть бути розділені на три групи:
Загальнотеоретичні (теоретикоісторичні) науки, предметом вивчення яких є загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування, розвитку та вдосконалення держави і права. Серед них:
-
теорія держави і права;
-
історія держави і права;
-
історія політичних і правових вчень;
-
філософія права;
-
політологія.
Галузеві науки. Предметом їх вивчення є особливості державно-правового впливу на певну сферу суспільних відносин, що здійснюється завдяки наявності чітко визначеного предмету та методу регулювання. Серед них:
-
конституційне право;
-
адміністративне право;
-
сімейне право;
-
земельне право;
-
кримінальне право;
-
процесуальне право;
-
виправно-трудове право;
-
екологічне право і т. д.
Спеціально-прикладні науки – різновид юридичних наук, предметом вивчення яких є можливості використання знань неюридичного характеру в процесі вирішення конкретних юридичних справ. Серед них:
-
судова медицина;
-
юридична психологія;
-
правова соціологія;
-
правова статистика;
-
судова психіатрія;
-
кримінологія;
-
криміналістика.
Отже, юридична наука є різновидом суспільної, що завдяки своєму комплексному характеру найбільш повно досліджує державно-правові явища.
3. Предмет теорії держави та права і його особливості
Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань.
Предметом теорії держави і права є загальні закономірності зародження, виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права.
Оскільки теорія держави і права характеризується як самостійна юридична наука, то її предмету властиві певні особливості, що визначають його своєрідність.
-
Оскільки держава і право функціонують в рамках суспільства і взаємодіють з ним, а суспільство розвивається за певними законами та закономірностями, то предметом теорії є вивчення тих закономірностей суспільного розвитку, що безпосередньо випливають на державу та право.
-
Теорія вивчає закономірності, що мають об’єктивний характер. Вони визначаються впродовж тривалого періоду розвитку державності і залежать від рівня розвитку суспільних відносин.
-
Закономірності, що вивчаються теорією, мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені явища, не враховуючи історичних та національних особливостей певної держави.
-
Оскільки основу будь-якого суспільства складають економічні відносини, то предметом теорії є визначення взаємодії державно-правових інститутів та економічних відносин.
-
Окрім держави існує система органів та організацій що приймають участь у розробці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Ці організації складають поняття політичної системи. І предметом теорії є визначення взаємодії держави та інших елементів політичної системи в процесі реалізації владних повноважень.
-
Оскільки держава і право регламентують суспільні відносини як самостійно так і в процесі взаємодії між собою, то закономірності, що вивчаються теорією, можуть бути притаманні як державі і праву одночасно, так і окремо кожній з цих категорій.
-
Регулююча функція держави і права визначає необхідність упорядкування відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість. Саме теорія вивчає такі категорії як закон, законність, правовідносини, громадянство, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.
-
Оскільки держава і право є динамічними явищами що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).
Отже, теорія держави і права є суспільною юридичною наукою і належить до загальнотеоретичних юридичних наук.
4. Методи пізнання держави і права: поняття та різновиди
Самостійність будь-якої з юридичних наук визначається за двома критеріями:
-
предмет дослідження;
-
метод дослідження.
Метод дослідження – система способів та прийомів, за допомогою яких досліджується предмет науки.
Сукупність методів складає поняття “методологія”.
Методологія юридичної науки складається з трьох груп методів:
-
Загальнонаукові;
-
Спеціальнонаукові;
-
Приватнонаукові.
-
Загальнонаукові методи дослідження держави і права
Загальнонаукові методи – це способи, що характеризують процес дослідження будь-яких явищ. Вони використовуються всіма науками, а в юридичній складають поняття “філософський рівень юриспруденції”.
Роль теорії держави і права в процесі використання загальнонаукових методів зводиться до надання їм юридичного змісту.
Серед загальнонаукових методів розрізняють:
-
Матеріалістичний, що визначає залежність державно-правових інститутів від рівня розвитку матеріальної основи суспільства. Застосовується в процесі вивчення співвідношення держави, права та економічних відносин.
-
Ідеалістичний – характеризує державу і право як першооснову розвитку суспільства. Застосовується в процесі дослідження впливу держави на суспільство, на суспільні інститути.
-
Діалектичний . Характеризує державу і право як категорії що розвиваються та вдосконалюються. Поштовхом до розвитку є необхідність вирішення певних протирічь. Розвиток держави і права безпосередньо залежить від розвинутості суспільства. Застосовується в процесі характеристики еволюції держави.
-
Метафізичний. Характеризує державу і право як сталі категорії, що мають незмінне призначення – підкорення волі меншості більшості. Застосовується в процесі вивчення конкретного етапу розвитку державності.
Дослідження держави і права передбачає необхідність використання всіх названих методів, а надання переваги хоча б одному з них - говорить про однобічність науки.
-
Спеціальнонаукові методи: поняття та види
Спеціальнонаукові методи – система способів дослідження, що використовуються групою юридичних наук відповідно до їх класифікації.
Методологічний характер теорії держави і права визначає її роль як основної науки, що визначає зміст спеціальнонаукових методів, які використовуються іншими юридичними науками.
Серед спеціальнонаукових методів розрізняють:
-
Історичний, що надає можливість визначити історичні умови становлення та розвитку держави, а також прийняття державно-правових рішень.
-
Порівняльний. Дає можливість визначити загальні та особливі риси подібних юридичних явищ. Він застосовується в три етапи:
-
Вивчення явищ, що порівнюються, кожного окремо;
-
Співставлення отриманих характеристик;
-
Визначення спільних та відмінних рис.
-
Логічний. Дає можливість дослідити державу і право як логічно завершені категорії, що мають особливий юридичний зміст.
-
Метод абстрагування. Дає можливість досліджувати державно-правові інститути відокремлюючись від особливостей умов їх існування.
-
Статистичний. Визначає кількісні зміни в державно-правових інститутах.
-
Соціологічний. Дає можливість визначити відношення населення до державно-правових рішень шляхом опитування та анкетування.
-
Метод моделювання – передбачення різноманітних юридичних ситуацій та визначення можливостей їх реалізації в майбутньому.
-
Мовний метод. Характеризує особливості мовної стилістики в сфері юриспруденції та юридичної техніки.
Отже, спеціальнонаукові методи, що розробляються теорією, дають можливість встановити особливості досліджень юридичного характеру. Вони використовуються всіма юридичними науками і забезпечують їх єдність.
-
Функції теорії держави та права
Місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається функціями, які вона виконує.
Функції теорії – це основні напрямки її діяльності в процесі вивчення державно-правових явищ. Розрізняють наступні функції теорії:
-
Політична, що визначається політичним змістом та призначенням держави і права.
-
Ідеологічна, змістом якої є розробка категорій та ідей, що складають окрему частину ідеологічної системи суспільства.
-
Пізнавальна, в процесі якої розкриваються зміст та особливості державно-правових категорій та інститутів.
-
Системостворююча, що реалізується шляхом вироблення загальних понять що використовуються іншими юридичними науками та складають основу їх єдності.
-
Комунікативна, змістом якої є обмін інформацією між юридичними науками та переклад на мову юриспруденції знань неюридичного характеру.
-
Еврістична – дає можливість переосмислювати минуле в розвитку державності та дати характеристику його позитивних та негативних аспектів.
-
Прогностична – надає можливість визначити перспективи та напрямки розвитку державно-правових інститутів.
-
Учбова, змістом якої є вивчення державно-правових інститутів в курсі “правознавства” середньої школи, в курсі “Основи держави і права” неюридичних закладів та в рамках спецкурсів юридичних вузів.
Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона:
-
Розробляє поняття та категорії, що складають основу юридичної науки.
-
Сприяє підвищенню прикладного значення галузевих юридичних наук.
-
Узагальнює знання інших юридичних наук, надаючи їм нового характеру.
-
Визначає зміст основних способів дослідження, що складають методологію юридичнох науки.
-
Характеристика влади суспільства додержавного періоду
Будь-яке суспільство, незалежно від наявності чи відсутності в ньому держави, характеризується певним ступенем упорядкування відносин між людьми.
Додержавним суспільством визнається певне співтовариство людей, відносини між якими регулюються соціальними засобами і в рамках якого ще не склалися умови для виникнення та функціонування держави. Відносини в цьому суспільстві регламентуються за допомогою двох факторів:
-
Наявність суспільної влади;
-
Наявність соціальних норм.
Влада, що існує в суспільстві, визначається як реальна можливість суб’єктів, яким вона належить, підкорювати своїй волі підвладних.
Суспільство характеризується наявністю суспільної влади, яка забезпечує найнижчий рівень його організації та продовжує існувати і з виникненням держави поряд із політичною владою.
Влада суспільства додержавного періоду має суспільний характер і має слідуючі особливості:
-
Вона має природний характер виникнення, бо її необхідність була визначена в ході тривалого історичного розвитку суспільства;
-
Влада регулювала відносини в рамках сім’ї. Сім’я визначалась основою суспільства і характеризувалась як сукупність людей за кровною чи передбачуваною спорідненістю. Всі відносини в рамках суспільства відбувались в межах сім’ї, а в процесі історичного розвитку суспільства – в рамках роду чи племені;
-
Влада мала єдиний характер. Це визначалось відсутністю поділу суспільства на соціально неоднорідні групи, а також відсутністю необхідності врівноваження різноманітних суспільних інтересів;
-
Основним призначенням влади було надання відносинам між людьми упорядкованого характеру для забезпечення процесу виживання суспільства в нових історичних умовах, а також створення необхідних умов для розвитку суспільства в майбутньому;
-
Влада здійснювалась на принципах самоуправління та самоорганізації. Найважливіші питання вирішувались шляхом обговорення їх всією сім’єю;
-
Відсутність професійних чинників визначала належність влади вождю, який обирався чи призначався на основі існуючих традицій;
-
Владні рішення, які мали усний характер, були забезпечені свідомим їх виконанням;
-
Відсутня регламентована відповідальність за невиконання владних рішень. Вплив на суб’єктів, що їх порушували, здійснювався шляхом помсти чи самосуду.
Отже, влада додержавного періоду характеризується суспільним змістом, є основним засобом надання суспільству рис системності та створює умови щодо подальшого вдосконалення суспільних відносин.
Основним засобом забезпечення суспільної влади в додержавному суспільстві були соціальні норми.