Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування

Кафедра ентомології і біозахисту

Курсова робота по сільськогосподарській ентомології

"Трояндова попелиця та заходи врегулювання її чисельності"

студентки ФЗР I I-вищої освіти

Бігун О.І.

Київ-2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія вивчення трояндової попелиці

1.1 Систематика шкідника

1.2 Біологічна характеристика виду

1.3 Особливості екології попелиць

Розділ 2. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність

2.1 Методи обліку і прогнозування розмноження видів, які вивчаються

Розділ 3. Система заходів культури від основних видів шкідників

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1 Загальні відомості про господарство

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

4.3 Опис культури

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Квітникарство закритого ґрунту для України є однією з молодих галузей. Розвитку його сприяє завіз із західних країн Європи значної кількості посадкового матеріалу декоративних культур. Із числа квітів, що вирощуються для реалізації у квітникарських господарствах особливе місце та поширення належить трояндам, які користуються великим попитом у населення. Це ставить перед господарствами першочергову задачу - збереження декоративності квіткової продукції. Проте, зовнішній вигляд квітів в значній мірі погіршується в результаті заселення шкідливими комахами та кліщами, ураження збудниками хвороб. Тому, в міру розвитку культури закритого ґрунту, вивчається і видовий склад шкідливих організмів, біологічні властивості їх розвитку, та проводиться пошук заходів захисту рослин від них. Вирощування троянди має свої особливості, тому розвиток кліщів і комах, що пристосувались до живлення на цих культурах, теж має свої особливості.

Знання фітосанітарного стану в теплицях і умов, які впливають на нього, дає можливість розробляти і удосконалювати раціональну систему захисту культур від шкідливих організмів. Екологія шкідників тепличних рослин, взаємовідносини між фітофагами і рослинами вивчені недостатньо.

Мікроклімат, який формується у насадженнях рослин, відзначається факторами, які відповідають біологічним вимогам рослин троянди, а також є сприятливими для розвитку комплексу шкідників цієї культури.

В сучасних умовах для удосконалення існуючої системи захисту троянди потрібно вивчення основних видів шкідників, факторів регулювання їх чисельності шляхом застосування різних методів захисту рослин.

Періодичні спалахи масового розмноження попелиці призвели до необґрунтованих суцільних обробок пестицидами, що, в свою чергу, сприяло знищенню корисної мікрофлори, ентомофауни, порушенню зв’язків, які склалися в ентомокомплексах, забрудненню навколишнього середовища.

Для раціональної боротьби зі шкідниками необхідні серйозні екологічні дослідження в області динаміка чисельності їх у агробіоценозах. Це дозволяє застосувати більш гнучку тактику в боротьбі за врожай - розробляти і впроваджувати в життя інтегровані методи боротьби зі шкідливими видами, одночасно забезпечуючи збереження природних регуляторів чисельності в агроекосистемах.

У вирішенні задач вирощення якісної продукції інтегрованому захисту рослин відводиться найважливіша роль.

Метою написання курсового проекту було удосконалення захисту троянди від основних шкідників в умовах закритого ґрунту у Центральному Лісостепу України.

В даній роботі буде розглянута оптимальна система інтегрованого захисту рослин троянди від попелиці, завдяки чому можна отримати максимальну віддачу при мінімальній обробці пестицидами.

Розділ 1. Історія вивчення трояндової попелиці

У підвищення продуктивності квітникарства важливе місце належить захисту рослин, який створюється на основі біоценотичного підходу. Перші кроки у створенні нього напрямку були створені зусиллями таких вчених як І.І. Мечников, А.О. Ковалевський, В.І. Вернадський та ін.

Великий вклад у вивчення систематики, еволюції та біології попелиць внесли вчені А.К. Модвилко, В.Р. Невський, І.І. Колодницький та інші.

Внаслідок повсюдного поширення, всеїдності та притаманній міграції - трояндова попелиця є одним із основних шкідників трояндових культур. Цикл поколінь попелиці та її біологія були вперше ретельно вивчені А.К. Мордвилко (1897 р.).

Перші відомості з життя попелиць містяться в працях голландського вченого Левенгука, який в 1965 році вперше звернув увагу на те, що попелиці розмножуються буз участі самців [13]. Природа розмноження попелиць була вивчена лише в 1739 році Реомюром. Його учень Багне в 1747 році встановив, о в попелиць займає важливе місце подвійне розмноження без запліднення, - живородінням. І тільки через декілька років у 1778 році Де-Геру зумів встановити існування морфологічно різних статевих та партеногенетичних самок.

На основі подальшого вивчення динаміки чисельності шкідників, внутрішньопопуляційних і між популяційних зв’язків у конкретних агробіоценозах розробляються нові методи боротьби зі шкідливими комахами. В теперішній час зростаюче застосування синтетичних пестицидів призвело до виникнення нових стійких форм популяцій шкідників до інсектицидів, значному появленню діяльності корисної ентомофауни. В результаті цього в екосистемах спостерігається зміна співвідношень шкідливих та корисних видів, що створює сприятливі умови для масових спалахів багатьох видів фітофагів [2].

Встановлено, що інтенсивне застосування пестицидів призводить до забруднення навколишнього середовища і поряд зі знищенням шкідників згубно діє на корисну фауну, не зберігаючи повністю врожай культури, яка захищається. По підрахункам, на частку шкідливих комах припадає не більше 1 % видів від усієї фауни комах. Отже, широке застосування пестицидів універсальної дії згубно діє на інші 99 % комах, які виконують свої важливі функції у екосистемах. Тому важливим заходом є введення інтегрованих систем захисту рослин у господарствах.

До числа видів, які відчутно пошкоджують троянду у відкритому ґрунті належать звичайний павутинний кліщ і трояндова попелиця. Менш шкідливими і відносно малочисельними видами є: трояндова цикадка, пінниця слинява, клоп польовий або лучний, бронзівка звичайна, трояндова златка, трояндова міль-малютка, трояндова листокрутка, брунькова листокрутка, зимовий п’ядун, трояндовий пильщик.

Попелиця, розвиваючись на кущах троянд перетворюється в "живу помпу", що безперестанку качає з рослини сік. Якщо попелиця не встигає його переробляти, рештки викидаються назовні у вигляді солодкої медвяної роси. Цим користуються мурашки, які стимулюють попелицю виділять солодке молочко. При заселенні рослин попелицями:

• рослини сповільнюють свій ріст;

• на молодих пагонах з пошкодженими листками сповільнюється утворення квіткових бруньок;

• пошкоджені пагони погано визрівають і підмерзають взимку;

• на виділеннях попелиць поселяються збудники хвороб;

• ослаблені рослини частіше заселяються іншими шкідниками.

1.1 Систематика шкідника

Рис.1. трояндова попелиця

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)

Тип: Членистоногі (Arthropoda)

Клас: Комахи (Insecta)

Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)

Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)

Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera)

Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)

Підряд: Sternorrhyncha

Надродина: Попелиці (Aphidoidea)

Попелиці (лат. Aphidoidea) - комахи ряду напівтвердокрилі (Hemiptera). Відомо біля 4000 тисяч попелиць, серед яких майже тисяча водиться в Європі. Всі попелиці харчуються рослинним соком. Багато видів здатні розповсюджувати захворювання рослин у формі вірусів і визивати різноманітні аномалії рослин - такі як гали і галоподібні утвори.

Трояндова попелиця (Macrosiphum rosae).

Тіло засновниці продовгуватої форми, довжиною до 2,5 мм, світло-зелене з трьома повздовжніми темно-зеленими полосками, вкрито пушком, який утворюється із соскоподібних виділень; голова, черевце, вусики і хвостик зелені. Самець крилатий, голова і тулуб темно-бурі, черевце жовте, з зеленими плямами, які утворюють продольні полоси.

Зимують яйця на молодих пагонах біля бруньок або на їх поверхні. Личинки відроджуються на початку розпускання бруньок. Розвиток личинки до дорослої форми триває 20-25 днів. Харчуються спочатку на верхівках бруньок, потім на нижній стороні молодих листків і на пагонах. Пошкоджені листки не скручуються, приймають ложкоподібну форму і покриваються линочними шкірками. Личинки дуже дрібні, імаго подібні,0,5-1 мм довжиною (рис.2). Однак вони дуже швидко перетворюються на безкрилих крупних самок - засновниць, які через здатні давати нове покоління.

Крилаті самки постійно перелітають з рослини на рослину і утворюють нові колонії.

У вересні - жовтні на колоніях переселенців утворюються крилаті самки і самці. Вони відроджують на листках самок, які через 10-12 днів стають статево зрілими і після спарювання відкладають яйця. Протягом вегетаційного періоду розвивається до 10 поколінь попелиць. Зимують яйця на пагонах коло бруньок. Календарний графік розвитку попелиць подається у вигляді таблиці - фенограми.

Рис.2 Життєві форми трояндової попелиці

А - самка

В - самець

С - личинка

Е - яйця

D - живородна самка

1.2 Біологічна характеристика виду

Зустрічаються повсемісно на будь-яких насадженнях троянд.

Ембріональний розвиток спостерігається при температурі 5°С. Відродження личинок самок-засновниць починається при температурі 6,4-7°С (сума ефективних температур - 33°). Дорослі самки з’являються до початку цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур досягає 105° С. На розвиток одного покоління досить 120° С. Оптимальні умови для розвитку попелиць: температура 23-25°С, вологість повітря 80-85%. Поселяються переважно на нижньому боці листової пластинки чи верхівках молодих пагонів.

Відомі наступні природні ентомофаги: Coccinella septempunctata L., Adalia bipunctata L., Chilocorus bipustulatus L., Calva punctata Muls., Syrphus corollae F., S. vitripennis Mg., S. balteatus Deg., Scaeva albomaculata Macq., S. pyrastri L., Sphaerophora scripta L., Chrysopa ventralis Kill., Ch. carnea Steph., Aphidoletes aphidimyza Rond., Leucopis glyphinivora Tanas, Ephedrus plagiator Nees., Aphelinus mali Hald., Praon volucre Hal.

Рис.3 Сонечко семиточечне (Coccinella septempunctata L.)

Жуки довжиною до 8 мм. Надкрилля яскраво червоні з чорними плямами - по три на кожному надкриллі і одне загальне, при щиткове. Одна самка здатна відкласти до 700 яєць за своє життя, зазвичай на рослині серед колонії попелиць. Личинки дуже проворні, чорні з жовтими плямами, розміром до 1 см, хижі. Для повного розвитку їм потрібно біля 1000 попелиць, причому денна потреба дорослої личинки складає до 100 дорослих попелиць або до 300 личинок. Розвиток від яйця до імаго продовжується біля місяця. Жук протягом літа дає 2 покоління.

Рис.4. Золотоочка звичайна (Chrysoperla carnea)

Комаха з родини сітчастокрилих довжиною 10 мм. Доросла особина зеленого кольору з золотистими очима. Самка відкладає яйця прямо в колонію попелиць. При сталій температурі 26 ºC личинки вилуплюються за 25-30 днів. Розвиток личинки триває 2-3 тижні.

Личинки золотоочки звичайної надзвичайно хижі. Харчуються попелицями, червецями, рослинними кліщами, яйцями різноманітних молей. За період свого розвитку личинка може з’їсти до 200-300 попелиць. Доросла особина харчується нектаром, медвяною росою, нектаром.