176304 (626919), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

yt=1114,315-156,06t+11,30554t^2.

Рівень надійності моделі знайдемо за параметром «Значимость F» (1-0,07452454)*100%=92,55%. Таким чином, на 92,55% можна гарантувати адекватність одержаної моделі.

Значення параметрів пояснюється таким чином:

• а0=1114,315 грн. характеризує вирівняний рівень собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней до початку досліджуваного періоду «при t=0»,

• а1=-156,06 грн., що характеризує щорічне підвищення собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней в середньому на дану величину,

• а2=11,30554 грн. за 1 ц. характеризує середнє щорічне прискорення підвищення собівартості живої маси свиней.

Для того, щоб дати перевагу одній із одержаних моделей (лінійній або параболі), необхідно порівняти значення F-критерію обох моделей.

Для лінійної моделі Fрозр.=5,2272863 (рівень надійності 94,39%), для параболи Fрозр.=4,128883 (рівень надійності 92,55%).

Таким чином, можна віддати перевагу в даному випадку параболі другого порядку, яку і застосуємо для екстраполяції рівнів ряду (прогнозуванню собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней) на три наступних роки. Для цього в модель динаміки поставимо порядковий номер року, для якого здійснюється прогнозування:

для 2007 t=10,

для 2008 t=11,

для 2009 t=12.

Yt 2007=1114,315-156,06*10+11,30554*100=684,269 грн. за 1 ц.;

Yt 2008=1114,315-156,06*11+11,30554*121=765,625 грн. за 1 ц.;

Yt 2009=1114,315-156,06*12+11,30554*144=869,593 грн. за 1 ц.

Отже, до 2009 року очікуваний рівень собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней може збільшитися до 869,593 грн. за 1 ц., якщо дотримуватися й далі тих технологій, що використовуються зараз.

Рис.1. Динаміка собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней в ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

3.2 Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції свинарства.

У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції.

До собівартості продукції (робіт, послуг) включаються витрати, що пов’язані з використанням в процесі її виробництва і реалізації природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, живої праці та ін. Залежно від економічного змісту цих витрат, вони групуються за такими елементами:

1. матеріальні витрати за мінусом вартості оборотних фондів;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

5. інші витрати.

До матеріальних витрат відносять – продукцію промислового та сільськогосподарського походження, що використовується аграрними підприємствами в процесі агропромислового виробництва при створюванні нових споживчих вартостей.

Це, насамперед, витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв та інших засобів та предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами та спеціальним харчуванням. Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями.

Важливо також зазначити, що витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії відносять до відповідних елементів витрат, а придбану енергію всіх видів, що витрачається на виробничі потреби, розглядають як матеріальні витрати.

В процесі виробництва аграрні підприємства багато коштів витрачають на оплату праці. Найбільша частка припадає на основну і додаткову заробітну плату працівників. Важливим елементом витрат на оплату праці є витрати на підготовку та перепідготовку кадрів. Для підвищення матеріальної зацікавленості працівників на кожному підприємстві встановлюють надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів за роботу в інший час, роботу в шкідливих і важких умовах.

Значну частку в структурі витрат підприємств займають відрахування на соціальні заходи. Вони здійснюються за встановленими законодавством нормами на державне (обов’язкове) соціальне страхування, нормами внесків до Державного пенсійного фонду, Фонду сприяння зайнятості населення, а також на додаткове пенсійне страхування.

Елемент «амортизація основних фондів і нематеріальних активів» формується за рахунок амортизаційних відрахувань на повне відновлення, реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт основних виробничих фондів, що належить підприємству, в тому числі тих, що перебувають в його користування на умовах оренди.

Досить широке коло витрат включається в елемент «інші витрати», зокрема, сплата процентів за фінансові кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, а також витрати на реалізацію продукції.

Таблиця 3.9. Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції свинарства

Отже, ми можемо зробити висновок, що витрати на оплату праці в звітному періоді збільшилися 29,43%. Витрати, які увійшли в собівартість продукції зменшились на 49,85%, амортизаційні витрати підвищилися на 58,28%. Інші витрати по виробництву продукції свинарства підвищились на 12,56%.

3.3. Визначення впливу факторів на зміну собівартості продукції свинарства

На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під впливом яких формується їх рівень. В аграрних підприємствах вже досить давно сформувалась тенденція до збільшення собівартості основних видів продукції.

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Головний шлях зниження собівартості продукції сільського господарства – це підвищення продуктивності тварин. Основні затрати по утриманню тварин здійснюються незалежно від продуктивності, а додаткові витрати пов’язані лише з додатковою продукцією. При цьому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшуються. Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення продуктивності тварин відбувається на основі інтенсифікації господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції.

У тваринництві рівень собівартості 1 ц. продукції залежить від затрат на 1 голову і продуктивності тварин. Для аналізу впливу цих факторів на собівартість 1 ц. продукції використовують методи індексів і ланцюгових підстановок.

Загальна зміна собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней звітнього року порівняно з базисним:

Z=Z1-Z0=78,45-45,06=33,39 грн.

В тому числі за рахунок зміни витрат на 1 голову:

Z (B)=B1 - B0 = Zi - Zум.=46,41 - 76,88 = 45,06-74,64 = -29,58 грн.;

P1 P1 1,03 1,03

Таблиця 3.10. Продуктивність і затрати на виробництво 1 ц. продукції свинарства.

За рахунок зміни середньорічного приросту живої маси свиней:

Z (p) = B0 - B0 = Zум. - Zi = 76,88- 76,88 = 74,64 - 78,41 = -3,81грн.

P1 P0 1,03 0,98

Характеристики

Список файлов курсовой работы