159905 (Суспільна свідомість. Особливості філософії Ніцше. Філософія в культурі Київської Русі)

2016-07-29СтудИзба

Описание файла

Документ из архива "Суспільна свідомість. Особливості філософії Ніцше. Філософія в культурі Київської Русі", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "философия" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "философия" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "159905"

Текст из документа "159905"

Міністерство освіти і науки України

Черкаський Державний Технологічний Університет

Кафедра філософії

Контрольна робота

з дисципліни:

"Філософія"

Перевірила: Кулєшов О.В.

Виконала: студ.2-курсу, Гр. ЗФ-801

з\кн № 07197

Бенцій Валерія Миколаївна

Черкаси, 2009

План

Вступ

1. Структура суспільної свідомості

2. Філософія життя Ф. Ніцше

3. Філософські ідеї в культурі Київської Русі

Висновки

Список літератури


Вступ

Суспільна свідомість - частка суспільного буття, а само буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість. Суспільна свідомість не зводиться до простої суми свідомостей індивідуальних, а включає тільки суспільно значущі, типові, усталені духовні утворення. Суспільна свідомість має складну, розгалужену структуру. Будь-яка національна культура, як і історія людства, має і негативний досвід, негативні стереотипи життєдіяльності, що слід долати, а не зберігати.

Духовне життя несумісне з будь-яким насильством.

В основі філософії Ніцше знаходяться не воля до життя, а воля до влади. Він прибічник сильних особистостей, таких, як герой його книги " Так казав Заратустра". Прийнято рахувати Ніцше нігілістом, тобто людиною, яка заперечує всі цінності, що встоялись, і не пропонує нових прогресивних цінностей. Ніцше воює проти ідеалів християнства, моралі, науки. Але підтримує мораль і релігію інстинкту.

Народна культура, християнство та античність впливали на формування філософської думки Київської Русі. "Державність Києва, - як писав український вчений, професор Альбертського університету (США) Іван Лисяк-Рудницький (1919 - 1984), - носила на собі виразну печать духа свободи. Цьому сприяли такі чинники: суспільний лад, що його характеризували договірні відносини; пошанування прав і гідності індивідуума; обмеження монархічної влади князя боярською радою й народним вічем; самоуправне життя міських громад; територіальна децентралізація на квазі-федеративний кшталт". Усе це давало простір для певної поліфонії думок, вияву інтелектуальних сил, здатностей розуму, без чого неможливий розвиток філософії.


1. Структура суспільної свідомості

Суспільна свідомість - це не емпірично існуюче поняття, а самостійне духовне утворення, філософська категорія, що позначає фундаментальну особливість соціальних суб'єктів відображати соціальну та природну дійсність при визначальному впливі суспільного буття, а суспільне буття - це реальний процес життя людей. Суспільна свідомість та суспільне буття - найбільш загальні категорії, які використовують для виявлення того, що є переважно визначальним, а що таким, яке визначається в суспільному житті, за цими межами їх протиставлення не має змісту. Ідеальні, духовні компоненти невідривно вплетеш, пронизують суспільне життя. Суспільна свідомість - частка суспільного буття, а само буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість. Суспільна свідомість - не пуста абстракція. Суспільна свідомість - сукупність ідеальних образів - понять, ідей, поглядів, уявлень, почуття, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб'єктом довколишнього світу, зокрема і самої суспільної свідомості. Суспільна свідомість не зводиться до простої суми свідомостей індивідуальних, а включає тільки суспільно значущі, типові, усталені духовні утворення. Суб'єктом суспільної свідомості виступають суспільство, соціальна спільність (соціальна група, клас, нація) чи окрема людина, але не як індивідуальність, а як представник певної соціальної спільності. Суспільне буття врешті-решт визначає суспільну свідомість. Які б критичні зауваження не висловлювались з суспільної свідомості, не можна заперечувати, що суспільна свідомість - частка тієї реальності, яку вона відображує і вже цим обумовлена нею. Крім того, джерелом походження ідей, поглядів, емоцій, настроїв виступає суспільна практика. Погляди, теорії, ідеї, що заперечуються практикою, витискуються із сфери суспільної свідомості. Рівень розвитку практики визначає і глибину проникнення у дійсність. Людина, коли залучається до суспільного буття, засвоює певні розумові форми, поняття, систему знань, певний спосіб та 5 - засіб мислення і відчування. Але суспільна свідомість має і певну самостійність стосовно до суспільного буття, суспільна свідомість може випереджувати чи відставати від буття в процесі власного розвитку. Це відбувається тому, що суспільній свідомості властива безперервність та спадкоємність у розвитку. Через традиції, звичаї, звички, настрої, суспільну думку, через науку та ідеологію суспільна свідомість здійснює зворотний вплив на суспільне буття, спрямовує його по одному з можливих шляхів розвитку, прискорює чи гальмує його. Роль суспільної свідомості особливо зростає в епохи переломні, перехідні, коли у межах суспільного буття тільки починають формуватися дальші тенденції розвитку. Суспільна свідомість має складну, розгалужену структуру. Поділяються її багатогранні рівні, форми. По-перше, з точки зору носія, суб'єкта поділяють індивідуальне, групове (класове, національне та ін.), суспільне, загальнолюдське. По-друге, з точки зору конкретно-історичного підходу - міфологічна, релігійна, філософська; за епохами - антична, середньовічна тощо. По-третє, виходячи з різних форм діяльності, у процесі яких виробляється, чи сфер діяльності, у межах яких складається - екологічна, економічна, правова, політична, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова. По-четверте, за рівнем та глибиною проникнення у дійсність - буденна. та теоретична. Буденна свідомість має форми: емпіричну свідомість (складається у процесі пізнання) і суспільну психологію (формується у ході оціночного відображення дійсності). Теоретична свідомість має відповідно форми: наука та суспільна ідеологія. Суспільна психологія також має складну структуру - психічний склад, до якого належить соціальний характер, соціальні звички. Звичаї та психічні стани: соціальні настрої, відчуття, розумонастрої. Усі форми та види суспільної свідомості мають величезне значення у духовному та суспільному житті. Інша доля в ідеології. Якщо ще в недавньому минулому її роль гіпертрофувалась, то в сучасних умовах явно недооцінюється. Ідеологія - це

6-система поглядів, ідей, теорій, принципів, що відображають суспільне буття крізь призму інтересів, ідеалів, мети соціальних груп, класів, нації, суспільства. Безумовно згубне для духовного життя людини та суспільства устремління підмінити ідеологією усі інші форми суспільної свідомості або безумовно підкорити їх їй. Але не менш згубно устремління взагалі відмовитись від ідеології в суспільному житті. Ідеологія слугує своєрідним механізмом приведення ідей в дію, активізації людей. Відмова від такого механізму перешкоджає нормальному суспільному розвитку, консолідації зусиль людей. Недостатньо виробити ефективну програму виходу суспільства з кризи, потрібно, щоб вона відбивала реальні інтереси соціальних суб'єктів, оволоділа розумом людей.

Духовне життя людини йде на індивідуальному, суспільному та загальнолюдському рівнях. Індивідуальне духовне життя пов'язане з глибинним усвідомленням свого буття, його змісту, мети, вищого блага, виробленням та реалізацією свідомого та творчого ставлення до світу (внутрішнього та зовнішнього). Духовне життя суспільства - це творче творення, збереження та засвоєння духовних цінностей та змісту. Духовність є основоположним принципом самобудови та існування особи, суспільства. Фундаментальність духу означає не те, що об'єктивні, матеріальні, зокрема, економічні, фактори мають другорядне значення, а те, що усі прояви соціального - суспільного та індивідуального життя мають визначені духовні виміри, що й надають їм, власне, людський характер. Безумовно, значення духовних факторів у різних сферах суспільного життя на різних етапах суспільно-історичного розвитку відрізняється. Але в перехідні епохи, коли йде пошук нових духовних підвалин та джерел буття, необхідність виявлення, усвідомлення та розвитку духовних вимірів людського життя має першорядне значення. Виникнення та загострення глобальних проблем, суперечності між розвитком духовної культури та сучасною цивілізацією вказують на неспроможність духовних орієнтирів людини - ціннісних, пізнавальних, діяльнісних, що склались та панували на протязі багатьох століть. Стає очевидним, що людина новоєвропейського типу, з її раціоналізово-експансіоністським та технократично-речовинним світоглядом та світовідносинами, взагалі не здатна вирішити увесь той комплекс глобальних проблем, які й сама і породила. Звідси й необхідність докорінних змін у цивілізаційних основах суспільного буття, пошук нових підвалин суспільного розвитку, оновлення духовності. З втратою універсальної системи цінностей, її традиційних загальнозначимих підвалин відбувається поступове витіснення офіційно визнаних, усвідомлених цінностей зі сфери реального суспільного та індивідуального буття. Постає проблема відродження духовності, тобто відновлення актуальної рекомендованої універсальної системи цінностей у свідомості та життєдіяльності людини, соціуму. Проблема відродження та оновлення духовності нерозривно пов'язана з відновленням не тільки актуальності універсальних, загальнолюдських цінностей, але й національних. Бо світ цінностей є і в культурі. Саме в національній культурі універсальні цінності набувають конкретні форми існування. Звідси й нерозривний взаємозв'язок процесів національного та духовного відродження, їх взаємодоповнення та взаємозбагачення. Процес національного відродження дає додаткові джерела для розквіту духовної культури, про що свідчать усі етапи українського культурного відродження.


2. Філософія життя Ф. Ніцше

Фрідріх Ніцше більше від інших філософів концентрувався на психології людини. Тому не дивно, що філософія Ніцше була використана і розвинута пізніше багатьма психологами, наприклад, З. Фройдом. Якщо ж розглянути філософію Ніцше через призму розуміння людського щастя, то можна відкрити новий і цікавий аспект розуміння людського щастя. Що ми зараз і зробимо.

Всім відомо, що Ніцше критикував християнство і прославляв людський ідеал, який він бачив у формі “надлюдини” (ubermensch). Може видатися протиріччям те, що Ніцше, ненавидячи християнство в той же час захоплювався і любив постать самого Ісуса Христа. В його книжці “Так казав Заратустра” під Заратустрою Ніцше змалював складну збірну постать людини, яка мала характеристики і ознаки Ісуса Христа, Сократа, Заратустри і самого Ніцше. Христос і Сократ не написали самі ані слова, їх вчення ідуть із писань інших - вчення Христа передали його апостоли, а вчення Сократа передав Платон своїми діалогами. Читаємо - “мені потрібні живі супутники, що підуть за мною своєю охотою - підуть туди, куди я схочу" - хіба це не шлях Христа з апостолами? Заратустра починає свою духовну діяльність в 30 років, які Христос. Обидва мали період підготовки до своєї духовної місії - Заратустра мав медитації в печері, подібно тому, як Христос в пустині. Багато з того, що вчить Заратустра в книзі нагадує по стилю і змісту притчі Христа, деякі вислови є майже дослівними. З написаного Ніцше стає очевидним, що постать Христа була йому близька і приємна.

Глибинна складність і “протиріччя" світобачення Ніцше виходить з його бачення життя не таким, яке проповідує церква, а таким, де живуть і виживають КРАЩІ. Цей погляд іде також проти дарвінізму, згідно з яким виживають агресивніші, більш пристосовані. Ні, каже Ніцше, в людському середовищі це не так, в людському середовищі ВИЖИВАЮТЬ КРАЩІ - ті, кого Ніцше називає надлюдьми. В той же час там є і ГІРШІ, які зникнуть, підуть у небуття. Для них Ніцше також має слово - “остання-людина" або “під-людина”, яка з плином часу піде “вниз" (untergehen), тобто вимре. Це вчення перекликається, знову-таки, з Христовим вченням про світ Вищий і Нижчий, де перший є вищим рівнем свідомості - царством Божим, якого досягне той, хто стане, як Христос. А нижчий світ - для тих, хто ще не готовий вирости духовно до рівня Христа і потребує більше часу. Церква з цього вчення Христа зробила зовсім інше розуміння, впровадивши страх пекла для тих, хто не слідує правилам церковної поведінки. Таким чином, церква спотворила вчення Христа, в якому йшлося про шлях людської досконалості і ріст свідомості.

Ніцше вважав, що людина має жити традицією і займатися земними справами. В “Заратустрі" він казав: “надлюдина - це суть землі”, “найжахливіший злочин - хулити землю”. Він розповідає про три етапи перетворення суті духу людини від “верблюда" до “лева" і до “дитини”. Людина починає свій шлях, як верблюд - це етап засвоєння традиції, початок духовного розвитку, накопичення “тягаря життя”. Під тиском життя людина перетворюється в лева, який мовить: “Я хочу”. Дух починає бажати, розуміти і відрізняти правду від брехні, добро від зла. Лев переходить в дитину, бо “це невинність і забуття, новий початок, гра, колесо, що крутиться само собою”. Людина стає здатною направити безпосередньо, як то робить дитина, всю свою енергію на пошуки себе, на експеримент життя.

Філософія Ніцше не розвивається класичним шляхом через поступові логічні викладки, а є скоріше емоційним літературним твором, де б’ється геніальна думка і серце автора. Зрозуміти філософію Ніцше можна тільки через розуміння самого автора як людини, з усією складністю персональних поглядів, які поступово виростають в чітку систему принципів величі Людини як Людини. Такий розгляд Ніцше потребує детального вивчення і аналізу його робіт. Чому Ніцше критикував християнство? Тому що він вбачав в цьому вченні, яке він вважав не Христовим, а Павловим, антилюдські, рабські елементи. Ніцше відкидав концепцію гріха і страху, які є основою християнської віри, як дуже шкідливі для людини і для людства в цілому. Візьмемо, для прикладу, християнські “сім смертних гріхів” і задумаємося, чому ці “гріхи” є шкідливими людині. Перерахуємо їх - гординя, жадність, заздрість, злість, похотливість, ненажерливість, лінь.

Ніцше запитує: “Що в цих людських характеристиках є такого поганого, що їх потрібно повністю відкинути”? Ніцше вважає, що всі ці характеристики є нормальними людськими емоціями, які в деяких обставинах можна засуджувати, але в багатьох випадках, можна тільки вітати. Наприклад, яка то є людина, яка не має злості час від часу? А що поганого в дівчині, яка має гординю? Заздрість веде до самовдосконалення. Жадність веде до заощаджень. Похотливість і ненажерливість часто є початками здорових пристрастей. А що такого страшного в ліні, якщо вона не є постійною - це є відпочинок тіла і думки? Все це є людські здорові емоці,ї без яких жодна людина не може пройти через життя. Ці емоції потрібні людині для самовдосконалення і не є для неї шкідливими. Хіба можна їх порівняти з вбивством, насильством, педофілією та іншими діями людини, які церква чомусь не внесла в список “смертних гріхів”? Церква хоче з людини зробити якогось бовдура без емоцій і життєвих сил, який повинен жити з постійним відчуттям страху і гріха. Це не є Життя, яке Ніцше хоче мати для себе, і це не те Життя, яким має жити людина. В цьому розумінні і є суть критицизму церкви і християнства, які робить Ніцше. В той же час Ніцше захоплюється постаттю Христа як засновника нової віри, як людини надприродних здібностей, чистоти і величі характеру, сили почуттів, яка мала творчість як основну ціль свого життя, і яка не поступилася своїми принципами до кінця життя. Ніцше відкинув багато концепцій з інших філософій як непотрібних або невірних. Наприклад, є відомий вислів - “Правда зробить тебе вільним! ”, на який Ніцше каже - нічого подібного! В світі немає Правди, а є тільки тлумачення! В світі немає Правди, а є тільки ймовірності! Щоб стати Вільним потрібно не шукати Правду, а стати САМИМ СОБОЮ. Розглядаючи Свободу як таку, Ніцше каже, що більшість розуміє “свободу” як зовнішню умову існування. Така “свобода”, на думку Ніцше, є обмеженою і не несе цінного людині. Свобода є істинною тільки тоді, коли це є свобода творити! Іншими словами, це має бути внутрішня свобода самої людини, яку, правда, можуть обмежувати зовнішні обставини життя або структура соціальної системи. Така (внутрішня) свобода можлива тільки тоді, коли людина до неї здатна, коли має відповідний внутрішній стан психіки. Людина не може стати вільною, якщо вона, скажемо, має психологію раба. Людина сама вибирає свій шлях в житті - вибираючи ТВОРЧІСТЬ або РАБСТВО. Але людина може вибрати “творчість” тільки тоді, коли вона є ЗДАТНОЮ до творчості. Людина вибирає сама бути тією людиною, якою вона хоче бути. Цей вибір є внутрішнім переконанням, яке несе індивідуальна людська сутність. Наприклад, людина сама вибирає бути християнином і відчувати себе грішною. Наприклад, людина сама вибирає бути Українцем. Не можна заставити людину бути Українцем, якщо людина цього не хоче. Людина є відповідальною за все навкруги себе, але найбільше - зате, ХТО ВОНА Є. Для Ніцше життєвий вибір є не вибір, а доля! Ціль життя - стати тим, хто ти є. Вирощувати в собі того, хто ти є - це стратегія всього життя, це шлях вищої людини. Самореалізація в житті - це стати тим, хто ти є. Ці ніби загальні і відомі думки набувають у Ніцше глибинного змісту, який постійно дивує і заворожує глибиною своєю думки. Направляючи свою думку на внутрішню людяність і людську велич, Ніцше підносить дуже високо суто людські якості і відкидає з огидою надуманість, неприродність, рабську ідеологію, церковне мракобісся. Розглядаючи шлях самореалізації через творчість, Ніцше навіть критикує розум, який, на його думку, не допомагає людині стати тим, ким вона є. Він каже - “Думка приходить тоді, коли “вона" того хоче, а не тоді, коли я “її" хочу”. В цьому є суть первинності людських емоцій над логікою розуму, яка часто є згубною. Це розуміння виходить із розуміння різниці моралі" і “Моралі. Перша, з маленької букви, є внутрішньою суттю людини, кодом персональних цінностей, якими людина керується в своєму житті. Інша “Мораль”, з великої букви, є кодом насаджених людині цінностей церквою і іншими зовнішніми інститутами. Тому Мораль з великої букви Ніцше відкидає як таку, яка йде проти людської суті, шкодить її творчому початку.

Перша мораль, з малої букви, є частиною людської суті, є природним кодом поведінки, який людина засвоює через різні рівні цінностей і далі сприймає світ через сутності цих життєвих цінностей. Ці цінності, каже Ніцше, є специфічними для різних культур. Відмінні культури мають відмінні цінності. Таким чином, моральність є природною суттю людини, яка закладається культурним походженням. Зовнішня Мораль (з великої букви) є насадженими цінностями, які не є природними для цієї людини, бо вони не виходять із її культурної спадщини, і тому Мораль має бути відкинута. В цьому відношенні цікаво бачити погляд Ніцше на демократію. Він вважав, що демократія є урівнялівкою між людьми і не може створити найкращі умови для творчості. Одні люди в демократії отримують те, що їм треба, але інші - ні. Неможливо створити систему, де всі будуть мати користь. Хтось там буде мати шкоду, тому що всі люди різні і кожному потрібне своє, у кожного свій шлях самореалізації. Неможливо мати універсальну мораль, тому що наші моральні дії - підсвідомі, ми не можемо про них знати наперед і навіть поручитися за них. Не дивно, що люди іноді поступають таким чином, що потім самі дивуються своїм поступкам. Ніцше вважав, що Велич цівілізації в її Творчій Можливості. Також цікавим є ставлення Ніцше до часу життя як до КОЛА, а не як до прямої лінії без повернення назад, чому знову ж таки вчить християнська церква. В справжньому творчому людському житті неможливо жити без “повернень” до попередніх часів, до витоків культури, бо то є шлях підйому до нових висот майбутнього. Власне, саме життя, по Ніцше, має постійні цикли - кола росту.

Свежие статьи
Популярно сейчас
Почему делать на заказ в разы дороже, чем купить готовую учебную работу на СтудИзбе? Наши учебные работы продаются каждый год, тогда как большинство заказов выполняются с нуля. Найдите подходящий учебный материал на СтудИзбе!
Ответы на популярные вопросы
Да! Наши авторы собирают и выкладывают те работы, которые сдаются в Вашем учебном заведении ежегодно и уже проверены преподавателями.
Да! У нас любой человек может выложить любую учебную работу и зарабатывать на её продажах! Но каждый учебный материал публикуется только после тщательной проверки администрацией.
Вернём деньги! А если быть более точными, то автору даётся немного времени на исправление, а если не исправит или выйдет время, то вернём деньги в полном объёме!
Да! На равне с готовыми студенческими работами у нас продаются услуги. Цены на услуги видны сразу, то есть Вам нужно только указать параметры и сразу можно оплачивать.
Отзывы студентов
Ставлю 10/10
Все нравится, очень удобный сайт, помогает в учебе. Кроме этого, можно заработать самому, выставляя готовые учебные материалы на продажу здесь. Рейтинги и отзывы на преподавателей очень помогают сориентироваться в начале нового семестра. Спасибо за такую функцию. Ставлю максимальную оценку.
Лучшая платформа для успешной сдачи сессии
Познакомился со СтудИзбой благодаря своему другу, очень нравится интерфейс, количество доступных файлов, цена, в общем, все прекрасно. Даже сам продаю какие-то свои работы.
Студизба ван лав ❤
Очень офигенный сайт для студентов. Много полезных учебных материалов. Пользуюсь студизбой с октября 2021 года. Серьёзных нареканий нет. Хотелось бы, что бы ввели подписочную модель и сделали материалы дешевле 300 рублей в рамках подписки бесплатными.
Отличный сайт
Лично меня всё устраивает - и покупка, и продажа; и цены, и возможность предпросмотра куска файла, и обилие бесплатных файлов (в подборках по авторам, читай, ВУЗам и факультетам). Есть определённые баги, но всё решаемо, да и администраторы реагируют в течение суток.
Маленький отзыв о большом помощнике!
Студизба спасает в те моменты, когда сроки горят, а работ накопилось достаточно. Довольно удобный сайт с простой навигацией и огромным количеством материалов.
Студ. Изба как крупнейший сборник работ для студентов
Тут дофига бывает всего полезного. Печально, что бывают предметы по которым даже одного бесплатного решения нет, но это скорее вопрос к студентам. В остальном всё здорово.
Спасательный островок
Если уже не успеваешь разобраться или застрял на каком-то задание поможет тебе быстро и недорого решить твою проблему.
Всё и так отлично
Всё очень удобно. Особенно круто, что есть система бонусов и можно выводить остатки денег. Очень много качественных бесплатных файлов.
Отзыв о системе "Студизба"
Отличная платформа для распространения работ, востребованных студентами. Хорошо налаженная и качественная работа сайта, огромная база заданий и аудитория.
Отличный помощник
Отличный сайт с кучей полезных файлов, позволяющий найти много методичек / учебников / отзывов о вузах и преподователях.
Отлично помогает студентам в любой момент для решения трудных и незамедлительных задач
Хотелось бы больше конкретной информации о преподавателях. А так в принципе хороший сайт, всегда им пользуюсь и ни разу не было желания прекратить. Хороший сайт для помощи студентам, удобный и приятный интерфейс. Из недостатков можно выделить только отсутствия небольшого количества файлов.
Спасибо за шикарный сайт
Великолепный сайт на котором студент за не большие деньги может найти помощь с дз, проектами курсовыми, лабораторными, а также узнать отзывы на преподавателей и бесплатно скачать пособия.
Популярные преподаватели
Нашёл ошибку?
Или хочешь предложить что-то улучшить на этой странице? Напиши об этом и получи бонус!
Бонус рассчитывается индивидуально в каждом случае и может быть в виде баллов или бесплатной услуги от студизбы.
Предложить исправление
Добавляйте материалы
и зарабатывайте!
Продажи идут автоматически
5076
Авторов
на СтудИзбе
455
Средний доход
с одного платного файла
Обучение Подробнее