42434 (Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему), страница 2

Описание файла

Документ из архива "Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему", который расположен в категории "контрольные работы". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из раздела "Студенческие работы", которые можно найти в файловом архиве Студент. Не смотря на прямую связь этого архива с Студент, его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "42434"

Текст 2 страницы из документа "42434"

Засновник Харкiвської лiнгвiстичної школи.

Російська Академiя наук присудила йому Ломоносівську премiю, обрала членом-кореспондентом.

Спираючись на дані писемних пам’яток і сучасних говорів, О.Потебня вперше подав характеристику діалектів та їх класифікацію. Досліджував і проблеми слов’янського наголосу.

У працях “О звуковых особенностях русских наречий” (1865 р.) та “Заметки о малорусском наречии” (1870 р.) учений здійснив опис фонетичної системи української мови. Значну увагу приділив таким явищам, як вимова ненаголошених голосних, глухих і дзвінких, проривних і фрикативних приголосних, пом’якшення та ствердіння приголосних.

Пояснив низку історичних чергувань, зокрема чергування [о], [е ] з [ і] (бік - бóку; сім – семú), появу приставних звуків (імла, іржа, ішов).

Для порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов, аналізу фольклорних, поетичних творів, спостережень над історією української мови, її говірок відомий науковець у своїх працях широко використовував український матеріл.

Юрій Шевельов вважав, що праці Олександра Потебні “започаткували справжнє історичне дослідження української фонетики”.

Першим ґрунтовним дослідженням з історичної фонетики української мови, де порушено питання про час її формування, була також праця Павла Гнатовича Житецького «Очерк звуковой истории малорусского наречия». Надрукована книжечка була у 1876 р.

Дослідження історії звукових явищ української мови пропонувалося в їх внутрішньму зв’язку й діахронічній послідовності. Дістала подальшого поглиблення й ідея Житецького про головну роль вокалізму: саме зміни в підсистемі голосних (занепад редукованих) викликають наступні зміни як у підсистемі голосних, так і в підсистемі приголосних.

Довідка

Павло Гнатович Житецький (1836-1911). Народвся , у місті Кременчук, тепер Полтавська область. Відомиий українськиий філолог, педагог і громадський діяч.

Навчався в Київській духовній академії та Київському університеті.

Павло Житецький — один із основоположників українського мовознавства; йому належать глибокі дослідження з історії української мови, літератури і фольклору (писав українською мовою).

Дайте відповіді на такі питання:

Що вам відомо про цих учених як фольклористів?

Які праці з історичної фонетики написали О.Потебня і П.Житецький?

Які історичні явища намагалися пояснити вчені в кінці ХІХ століття?

Що вам відомо про сучасних мовознавців, які займаються вивченням історії фонетики української мови?

Тема для розмови.

Радіо, телевізор, інтернет сьогодні змінюють роль звуку і голосу, впливають на звуковий образ як окремої людини, так і цілого регіону, країни. Прослідкуйте, який рівень мовленнєвої культури передач, інтернет-повідомлень на сьогодні. Укладіть своєрідний путівник-порадник «Підвалини гарної усної мови».

Захряс майдан...

Захряс гарбами, возами, бідами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками, курми, вовною, лантухами, хмелем, смушками, матерією, чобітьми, цукерками, пряниками, квасом, пивом, руською гіркою, гребінками, косами, шкірами, ременем, чавунами, прядивом, хустками, полотном, дьогтем, гасом, дранками, сорочками, спідницями, килимами, щетиною, діжками, рогами, майками, воском, медом, малясом, таранею, оселедцями, колесами, ходами, склом, яйцями, запасками, плахтами, пирогами, салом, м’ясом, ковбасою, смаженою рибою, ряднами, скринями, гвіздками, молотками, свиньми, крамарями, циганами, баришниками, людьми, дітьми й сліпцями.

І все це ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, ігігікає, ремигає, позіхає, кувікає, хреститься, божиться, матюкається, заприсягається, пахне, кудкудакає, квокче, смалить одне одного по руках, грає на гармонію, на скрипку, «причитує», п’є квас, їсть тараню, «будькає», лускає насіння й крутиться на каруселі...

Остап Вишня, «Ярмарок», 1925 рік

Основні фонетичні одиниці української мови: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Звук мовлення і фонема.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голосбільш нічого,

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!..

Тарас Шевченко ...

Комунікативна розминка.

Українську мову називають “солов’їною”. Це характеристика насамперед її мелодики, інтонації, яку треба пізнавати, усвідомлювати і зберігати. Доведіть, що саме у фонетичній системі зберігається самобутність мови.

◊ Прочитайте текст. Як ви думаєте, чим відрізняються звуки мови від звуків природи? Для чого використовуються мовні звуки? У процесі комунікації* люди вимовляють і чують велику кількість звуків. Від чого залежить велика кількість мовних звуків у мовленні? Які саме звуки є важливими для спілкування? Знайдіть визначення мовного звука.

З'ясуйте стильову приналежність тексту. Придумайте до нього заголовок. Розберіть перше речення другого абзацу за частинами мови. У підкреслених словах виділіть морфеми.

Мова людського суспільства – це звукова мова. Для передачі своїх думок співбесідникові людина користується звуками. Ці звуки в сукупності утворюють слова. Так, наприклад, сам, сом, сум розрізняються голосними [а], [о], [у]; слова бив, пив, жив, шив, нив, лив, рив розрізняються приголосними [б], [п], [ж], [ш], [н], [л], [р]. Ми бачимо, що, коли замінити один із цих звуків іншим, утворюється нове слово. Може бути й так, що при заміні звуків змінюється не слово в цілому, а лише його форма, наприклад: небо, неба, небу ([о] – [а]- [у]).

Разом з тим, коли ми говоримо, залежно від індивідуальної вимови, темпу мовлення, від позиції звуків у слові з'являється велика кількість видозмін голосних і приголосних звуків, які не здатні змінити значення слів та їх форм. Наприклад, слово село може вимовлятися з голосним [е] або з голосним [е и] (тобто з голосним [е], наближеним до [и], а слово криве – з голосним [и] або [ие] (тобто з [и], наближеним до [е]), проте в обох випадках слова залишаються тими самими: Не утвориться нове слово й не зруйнується перше. Отже, одні звуки здатні розрізняти слова та їхні форми, а інші – не здатні.

Найменші одиниці звукової системи мови, здатні розрізняти слова та їхні форми, так і будемо називати звуками.

Звуки, які не здатні розрізнити слова та їхні форми, - несамостійні. Вони є лише відтінками звуків. Різних відтінків звуків у нашій мові дуже багато. Кожен звук об'єднує кілька відтінків звуків.

В українській мові є 6 голосних і 32 приголосних звуки (Н.Тоцька).

*Комунікація - з лат. communicatio - спілкування, обмін думками, інформацією

Довідка

Тоцька Ніна Іванівна, доктор філологічних наук, професор, одна із засновників експериментальної фонетики в Україні. Автор наукових праць, підручників з фонетики української мови.

◊ Прочитайте визначення. Яка з характеристик звука є науковою, а яка поетичною? Чому? Запропонуйте власне визначення поняття «звук».

1. Звук ч., м. ці. 1. род. -у. Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина сприймає слухом. 2. род. –у, фіз. Поширювані в пружних тілах механічні коливання. 3. род. –а. муз. Тон певної висоти і сили. 4. род. –а, лінгв. Елемент людської мови, що утворюється за допомогою органів мовлення, наприкл.: голосні (приголосні) звуки («Сучасний тлумачний словник української мови»).

2. Звук м'ови – найкоротша виокремлювана одиниця усної мови, яка утворюється мовними органами за один момент вимовляння («Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів»).

3. Звук, що виривається з наших грудей, як подих самого буття. У звуках прекрасно втілена об'єднана енергія народу ( Вільгельм фон Гумбольдт).

Довідка

Вільгельм фон Гумбольдт (1767 -1835) - німецький учений, один із засновників лінгвістики як науки. Розвинув учення про мову як про неперервний творчий процес і про «внутрішню форму мови» як вираження індивідуального світобачення народу.

◊ Прочитайте текст і дайте відповіді на такі запитання: Які звуки називаються голосними? Як характеризуються голосні звуки за місцем артикуляції, за ступенем підняття язика? Як називають голосні звуки за участю губ?

Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову полості, губи, язик, зуби та піднебіння.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.

При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.

Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю).

Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик просувається наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду [і], [и], [е]. Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частні рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду [а],[о], [у].

Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття [і],[у]. Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття [е],[о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а].

Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені (нелабіалізовані) і огублені (лабіалізовані). Огубленими, або лабіалізованими називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед ([о], [у]). При вимові неогублених (лабіалізованих) губи нейтральні. Це голосні [а], [е], [и], [і] (Н.Тоцька).

Правильне відкриття рота під час вимови голосних і приголосних звуків української мови так чи інакше пов'язане з роботою нижньої щелепи і губних м'язів та є необхідною умовою чіткості усного мовлення людини. Виконайте таке тренування:

Артикуляційне тренування. Висхідне положення: На рахунок «один», «два» - скласти губи «хоботком», відірвати від зубів і висунути вперед. «Три», «чотири» - розімкнути губи, оголити зуби, але не розтискати їх, а прийняти положення посмішки. Стежте за тим, щоб ваші губи не були перенапружені. Повторіть вправу вісім-десять разів.

◊ Керуючись таблицею, що подана нижче, назвіть голосні звуки за вказаними нижче ознаками. Доповніть їх характеристику ознаками, які відсутні.

лабіалізований звук високого підняття;

звук низького підняття;

звук високого підняття переднього ряду;

звук високого підняття заднього ряду;

звук високо-середнього підняття;

звук переднього ряду середнього підняття;

лабіалізований звук середнього підняття.

Таблиця Класифікація голосних звуків

Підняття

Ряди

передній

середній

задній

Високе

і

у

Високо-середнє

и

середнє

е

о

Низьке

а

неогублені

огублені

◊ Звук [о] в українській мові відчуває сусідство звука [у] в наступному складі, коли мовні органи, готуючись до вимови [у], вимовляють попередній [о], огублено, / тобто уподібнюють його/ до [у]: голубка, полумисок, кожух, порушення.

Прочитайте дієслова: нотувати, ночувати, почувати, кочувати, ворушити, познайомити, показати, здобувати, озонувати, опублікувати, обговорювати, готувати, коштувати, обгорати.

Від поданих дієслів утворіть іменники й запишіть їх.