116454 (Вплив фізичних вправ на розумову працездатність учнів середнього шкільного віку)

Зміст

Вступ

Розділ I. Фізичні навантаження і працездатність людини

1. Характеристика розумової працездатності

2. Втома, локалізація та механізми виникнення втоми після розумової і фізичної працездатності

3. Функціональні можливості організму людини

4. Фізіологічна характеристика дітей середнього шкільного віку

Розділ II. Методи і організація дослідження

2.1 Аналіз літературних джерел

2.2 Оцінка фізичного стану і розумової працездатності школярів

Розділ III. Ефективність застосування фізичних вправ для покращення розумової працездатності учнів середнього шкільного віку після тренування логічними іграми

3.1 Застосування фізичних вправ, як засіб реабілітації з послабленим здоров’ям в умовах загальноосвітньої школи

3.2 Виховання у школярів норм і навиків здорового способу життя

3.3 Самостійні заняття школярів фізичними вправами

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Актуальність теми. Постійні шкільні навантаження та проблеми у фізичному розвитку значно впливають на розумову працездатність школярів. Основна увага фахівців фізичного виховання і спорту, а також тренерів спрямована на оптимізацію спортивного тренування. Досконалий рівень спортивних досягнень потребує пошуку нових шляхів формування, корекції й підтримки високої працездатності юних учнів. Тому проблема вивчення динаміки взаємозв’язків фізичної і розумової працездатності і механізмів їх формування є важливою і актуальною проблемою.

Мета: вивчити та дослідити вплив фізичних вправ на розумову працездатність школярів середнього шкільного віку.

Завдання :1) проаналізувати науково-методичну літературу щодо впливу фізичних вправ на організм учнів, зокрема на розумову працездатність;

2) дослідити вплив фізичних навантажень на розумову працездатність учнів;

3) розобити методичні рекомендації щодо покращення фізичного стану організму після навантаження;

4) застосувати фізичні вправи, як засіб реабілітації з послабленим здоров’ям в умовах загальноосвітньої школи ;

Об’єктом роботи є працездатність учнів середнього шкільного віку, які займаються в гуртку логічних ігор.

Предметом роботи є механізм формування взаємозв’язків між фізичними вправами і розумовою працездатністю школярів.

Неодноразово вчені різних спеціальностей стверджували , що інтелектуальний розвиток вимагає відповідного стану, а відомий український педагог В.О.Сухомлинський підкреслював, що інтелектуальне багатство особи залежить від гармонії фізичного розвитку, здоров'я і праці.

Зв’язки фізичного виховання з розумовим різнобічні. Насамперед, продумана шкільна система фізичного виховання може бути надійним підгрунтям високого рівня розумової працездатності протягом всього навчального дня. Систематичні заняття фізичними вправами позначаються на творчому інтелектуальному довголітті.

Система знань, що постійно розширюється в багаторічному процесі фізичного виховання, набуває все більшого загальноосвітнього значення і сприяє розвитку інтелекта школярів та збагаченню їх спеціальними фізкультурними знаннями. Сучасна освічена та й просто культурна людина немислима без грунтових фізкультурних знань.

Освітня суть фізичного виховання тісно пов'язана із вихованням пізнавальної активності і таких якостей розуму як допитливість, динамічність, гнучкість і гострота, для чого у фізичному вихованні, немало можливостей. Реалізуючи ці можливості, необхідно поряд з передачею знань оптимізувати пізнавальні процеси безпосередньо в ході занять фізичними вправами, спонукаючи учнів до осимслення руховихзавдань, їх аналізу і корекції. При цьому використовуються наочні посібники, тренажери, різні способи зворотньої інформації, ігровий і змагальний методи. Активізуючи розумову діяльність учнів, слід використовувати завдання, що вимагають самостійного пошуку шляхів їх вирішення. Тут, зрозуміло, необхідно враховувати, що можливості пізнавальної активності залежить від віку тих, хто займається , обсягу і змісту засвоєних знань, досвіду практичного їх застосування і рухового досвіду взагалі.

Специфіка практичної діяльності у процесі виконання фізичних вправ, ігор і змагань дозволяє вдосконалювати такі інтелектуальні здібності учнів як аналіз, порівняння і проектування своїх дій. Вона фактично відтворює життєві ситуації, а тому має велике значення для розвитку дітей та підлітків, і, на випадково називається педагогами «лабораторією формування особистості».

Сенсорна діяльність суттєво впливає на розвиток психічних процесів, що лежать в основі мислення. В дошкільному віці фізичні вправи та ігри допомагають дітям у вивченні рахунку елементарних арифметичних дій, засвоєння віршів. Під впливом занять фізичними вправами розвивається рухова, слухова, зорова пам’ять, спостережливість і увага.

У свою чергу інтелектуально розвинені учні досягають кращих результатів у фізичній культурі та спорті. Більше того, однією з причин неуспішності у фізичному вихованні школярів є відставання в інтелектуальному розвитку.

Таким чином, у процесі занять фізичними вправами педагог та учень повинні прагнути не до однобічного розвитку, а до гармонії розуму душі і тіла. Саме рухова активність допомагають школярам кращому засвоєнню навчального матеріалу та поліпшенню у розвитку для фізичного навантаження.

Доречно цитувати стару істину : «У здоровому тілі – здоровий дух».

Розділ І. Фізичні навантаження і працездатність людини

1.1 Характеристика розумової працездатності

На відміну від фізичної роботи розумова працездатність людини характеризується більшою інтенсивністю. У зв’язку з цим надмірний вид розумової праці впливає на функціональний стан організму людини. Особливо розумова працездатність збільшується при занятті школярів на тренуванні з логічних ігор, де нижче описується дослідження, яке ми проводили.

Схематично можна показати, що показники розумової працездатності людини (продуктивність, точність, швидкість роботи) у процесі робочого дня можна виділити періоди роботи і побудувати криву роботи. (рис. 1).

Рис. 1. Періоди кривої роботи (розділені вертикальними лініями)

1. впрацьовуваність

2. оптимальна працездатність

3. повна компенсація

4. нестійка компенсація

5. кінцевий порив

6. прогресивне зниження працездатності

а) максимальні резервні можливості

б) ефективність роботи

в) втома

Слід зазначити, що більшість дослідників вважають, що принципіальних відмінностей у кривій роботи при фізичній і розумовій праці немає, періоди роботи на кривій одні і ті ж. Відмінності є тільки в адекватних показниках і фізичній працездатності (продуктивності, точності і інших показників праці).

Необхідно підкреслити, що крива працездатності являється найбільш продуктивним критерієм для постановки раціонального режиму робочого дня.

На кривій роботи можливо більше або менше чітко відрізнити наступні періоди.

1) Період впрацьованості, який може продовжуватись від декількох хвилин до годин. Виражається він у поступовому підвищенні працездатності з деякими коливаннями продуктивності роботи. Це коливання продуктивності роботи спочатку обумовлене пошуками адекватного способу дії. Психофізіологічний зміст періоду впрацьовуваності зводиться до формування робочої домінанти, яка характеризується констеляцією (об'єднання в цілісну функціональну систему) нервових центрів, регулюючих ті функції , які забезпечують виконання роботи, до вироблення і засвоєння оптимального ритма (темпа) роботи. Слід підкреслити, що перехід до регуляції функції організму у робочому стані і формуванні робочої домінанти супроводжується певними, нерідко досить вираженими функціональними зрушеннями, неадекватному професійному розумовому напруженні. У зв’язку з цим у період впрацьовуваності спостерігаються виражені коливання ( із помітним короткочасним вираженням) вироблення чи продуктивності, точності і якості роботи, підвищення пульса, підвищенння кров'яного тиску, збільшення дихання. Для цього періоду, особливо при виконанні відповідальної професіональної розумової праці діяльності, характерне високе нервово-психічне збудження. З практичної точки зору важко максимально зменшити продовженість періоду впрацьовуваності, як можна швидше перевести організм у стан оптимальної працездатності. Виключне значення для цього має установка (мотивація) до розумової працездатності і вольові зусилля які долають зниження продуктивності.

2) Період оптимальної працездатності характеризується стабільною розумовою працездатністю. Функціональний стан організму визначається як «врівноважений робочий стан» . Всі зміни показників функцій організму адекватності тому навантаженні, яке витримує людина і лежить у критеріях фізіологічної норми. Слід підкреслити, що для отримання найбільш конкретних даних від реакцій організму на конкретну розумову роботу, необхідне це дослідження проводити в цей період.

3) Період повної компенсації непомітно і поступово переходить з періоду оптимальної працездатності. Тому виділення цих двох періодів на кривій роботі носить відповідальний характер. Відрізняючою рисою періода повної компенсації являється, по-перше: виникнення початкових признаків втоми, яке однаково, компенсується вольовим зусиллям людини і позитивною мотивацією його до роботи. Тому зовнішньо не спостерігається зниження працездатності (продуктивності, якості і інших показників роботи), які являються головним признаком втоми. В цей період об'єктивні признаки втоми «маскуються» і воно проявляється у працюючого у виді суб'єктивного відчуття втоми. По-друге, вольові зусилля, компенсують втому, реалізуються через фізіологічні механізми підвищення діяльності вегетативних функцій і неспецифічних зрушень нейрогуморальної системи, які забезпечують розумову роботу і активують процеси людини. Ці зусилля функцій організму при роботі, напрвлене на компенсацію і попередження зниження працездатності людини, пов'язано також з нервово-психологічним навантаженням. Тому в цей період на ряду від попереднього показника спостерігаються вегетативні зміни зі сторони вегетативних функцій. Але ці реакції відображають не стільки інтенсивність розумової працездатності, скільки нервово-психічне навантаження, яким вони супроводжуються .

Слід підкреслити , що тривалість періодів оптимальної працездатності і повної компенсації найбільше зі сторони інших кривої роботи. Вона визначається інтенсивністю і нервово-психічним наванатженням розумової роботи, гігієнічними умовами навколишнього середовища, в якому воно виконується і об'ємом компенсаторних реакцій, резервних можливостей організму.

4) Період нестійкої компенсації характеризується нарощенням втоми, зниженням працездатності. Правда, вольові зусилля людини деякий час може підтримати розумову працездатність на заданому необхідному рівні. Ступінь руху працездатності і здатність компенсації її в цей період кривої роботи у значній мірі залежить від індивідуальних особливостей і від типу нервової системи людини, від тренованості, фізичного стану і діапазона компенсаторних його можливостей. У цей період стостерігається виражене відчуття втоми, різновиди в зміні показників функцій різних систем. Величини одних показників збільшуються, інших – зменшуються, а третіх – залишаються без змін. Різноманітність змін у характері функціонування будь-якої системи не випадково. Воно відображає закономірності функціонування організму як єдиного цілого і включає реакції безпосереднього забезпечення виконаної роботи, компенсаторні і мобілізуючі реакції. Однак всі ці зміни не виникаюь однаково і не розвиваються в одному і тому ж напрямку. Зміни виникають скоріш за все у тих органах і системах, які безпосередньо забезпечують виконання оперативної роботи.

Ці зміни можуть першопочатково виникати також і в психічних функціях, які в структурі конкретної розумової діяльності людини мають вирішальне значення (наприклад, оперативна пам'ять, зберігання уваги). Зміни в інших системах мають регуляторне чи комплексаторне значення. При розвитку втоми різні здібності змінюються по-різному.

5) Період прогресивного зниження працездатності характеризується швидким нарощуванням втоми, яке виражається у зниженні продуктивності, ефективності розумової роботи і в функціональних зрушеннях, неадекватним виконуванням роботи. При цьому людина, звичайно, не в стані вольовим зусиллям компенсувати зниження працездатності.

Період закінчення роботи можна спостерігати так званий кінцевий прорив, який виражається у короткочасному підвищенні роботи. «Кінцевий прорив» - мобілізація організму, яка здійснюється по механізму тяжкорефлекторних реакцій на комплекс умовних подразників, сигналізуючих перед закінченням роботи. Необхідно підкреслити , що «кінцевий прорив» перед закінченням роботи спостерігається далеко не у всіх випадках, і рівень короткочасного підвищення ефективності роботи у окремих людей може бути самою різноманітною.

Окремі періоди на кривій роботі добре спостерігаються при фізичній роботі. Менш чітко, але все ж можна прослідкувати ці періоди на моделі розумової працездатності спеціалістів.