14677 (Цукрові буряки)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.

1.1. Агрохімічні основи використання на добриво соломи

1.2. Продуктивність цукрових буряків при застосуванні різних видів органічних добрив

РОЗДІЛ 2. ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків

2.2. Особливості гібриду "Ювілейний"

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДКІІІІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Характеристика грунту

3.2. Погодні умовив роки проведення досліджень

3.3. Схема досліду

3.4. Агротехніка вирощування цукрових буряків у досліді

3.5. Методика проведення досліджень

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Зміна агрохімічних показників родючості грунту при засто­суванні різних видів органічних добрив

4.2. Вміст вологи в грунті і її використання рослинами цукрових буряків

4.3. Ріст рослин і формування врожаю цукрових -: буряків за різного органічного удобрення

4.4. Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків у залежності від застосування різних видів органічних добрив

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ

ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ.

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ ІІРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ВИДІВ

ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Подальший розвиток землеробства нерозривно пов'язаний із систематичним збільшенням виробництва всіх видів добрив та удосконаленням технологій їх застосування.

Важливу роль у збільшенні врожайності відіграють органічні добрива. Навіть в перспективі, коли промисловість буде поставляти сільському господарству мінеральних добрив у об'ємі, достатньому для отримання максимальних урожаїв, значення органічних добрив як джерела вуглецю для відтворення гумусу в грунті, фактору покращення його властивостей і умов живлення рослинне зменшиться.

Розрахунки балансу гумусу орних грунтів України показали, що для компенсації втрат органічної речовини ґрунту в зоні Лісостепу необхідно вносити 11-13 т/га гною, а для забезпечення позитивного балансу - не менше 15-18 т/га [10].

Із усіх видів органічних добрив перше місце по значимості займає підстилковий гній. Проте за умов різкого скорочення поголів'я худоби значно зменшилось виробництво і застосування останнього. Зокрема в Черкаській області під урожай 2000 року внесено по 2,5 тонн гною в розрахунку на 1 га ріллі, проти 10,6 т/га в 1990 році. Тому зростає актуальність пошуку ефективних нетрадиційних для регіону органічних добрив - нетоварної частини врожаю з метою стабілізації і навіть розширеного відтворення ґрунтової родючості і на цій основі підвищення продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур.

У світовій практиці поняття "біологічного землеробства", яке насамперед передбачає заміну мінеральних добрив на місцеві органічні, розширюється до концепції "відтворювального землеробства", тобто "створення стійкого сільського господарства з низькими виробничими затратами і собі вартості продукції,” за рахунок оптимального використання агропотенціалу грунту та можливостей господарства.

Дослідження порівняльної дії соломи та гною мають глибоку історію [6, 7, 17, 30] і залишаються предметом вивчення багатьох науковців сучасності [8. 18]. Встановлена достатньо висока ефективність застосування соломи і азотних добрив під основні сільськогосподарські культури. Проте в умовах нестійкого зволоження відсутні матеріали для обгрунтування доцільності використання нетоварної частини урожаю озимої пшениці, під основну технічну культуру - цукрові буряки, що і обумовило необхідність проведення досліджень, представлених в даній роботі.

РОЗДІЛ 1

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ

1.1. Агрохімічні основи використання на добриво соломи.

На думку багатьох вчених, у збільшенні виробництва та застосування органічних добрив важливе значення має не товарна продукція рослин-солома, яка є дешевим та ефективним засобом підвищення родючості грунту і продуктивності культур [10, 44].

Солома - це надземна частина зернових культур, що залишається після їх обмолоту в повній стиглості зерна, тобто вона являє собою листя і стебла рослин або ту частину, з якої рухомі поживні речовини в процесі дозрівання переходили в зерно [1]. В Росії одні з перших досліджень по використанню соломи для удобрення сільськогосподарських культур були проведені Д.М. Прянишніковим [30] та О. О. Калужським [17].

Залежно від агротехніки вирощування, грунтово-кліматичних умов, добрив та типу злаків склад соломи значно варіює. Як правило, солома містить близько 15% води; 80% - органічних речовин і до 5% зольних елементів [1,2]. В середньому з однією тонною соломи в грунт вноситься близько 800 кг органічної речовини, 3,5-5,5 кг азоту, 0,7-1,7 кг фосфору, 5,5-13,7 калію, 2,2-9,2 кальцію, 0,5-1,7 магнію, 1,2-2,0 сірки, а також мідь, бор, цинк, молібден, марганець, кобальт та інші мікроелементи [2, 45]. Все це вказує на досить значну цінність соломи як джерела найрізноманітніших органічних і мінеральних речовин для рослин та відтворення родючості грунту.

При оцінці соломи злакових культур, як органічного добрива, велике значення має не тільки наявність в ній тих чи інших речовин, але і їх співвідношення. Особливо це стосується вуглецю і азоту. При відношенні їх 20...30:1 найбільш швидко проходить розклад органічної речовини і найефективніше використовується азот грунту [1]. Внаслідок широкого співвідношення С:N в соломі (приблизно 100: 1) внесення її в грунт викликає

інтенсивне біологічне закріплення ґрунтового азоту. Вміст рухомих форм азоту в грунті при цьому різко знижується, і рослини страждають від його нестачі [2].

Тому солома, як органічне добриво, може бути ефективною тільки при обов'язковому доповненні її азотними добривами Як правило, на кожну тонну соломи рекомендується вносити по 8-12 кг діючої речовини азоту [14-16, 18, 30, 31, 34, 43, 44, 47]. Вирівнюючу дозу азоту краще вносити у вигляді аміачної селітри, сечовини або сульфату амонію [45]. При заорюванні соломи доцільно також внести в запас фосфорні, а інколи і калійні добрива [ 1, 20, 45]. Кількість внесеної соломи залежить від врожайності попередньої зернової культури та співвідношення її з зерном і, як правило, становить не більше 6 т/га. Солому доцільно подрібнити і рівномірно розподілити по поверхні поля одночасно із збиранням урожаю зерна. Роздільне проведення операції потребує збільшення витрат і залежить від погоди, крім того, знижується продуктивність праці, дія і економічна ефективність добрива [1, 45]. Своєчасне і якісне лущення стерні з наступною оранкою - найбільш надійний агротехнічний прийом заробки соломи в грунт [14].

Дослідженнями, проведеними як у нашій країні, так і за її межами, відмічено позитивний вплив внесення соломи, як органічного добрива, на вміст основних поживних елементів у грунті. Причому найкраще ця дія проявляється за сумісного використання соломи разом з мінеральними добривами. Зокрема в дослідах Г.І. Іванця [14] на час сівби цукрових буряків на варіанті з внесенням соломи, 6-8 т/га у поєднанні з N120Р120К120 вміст у грунті нітратів становив 1,92 мг при 1,42 на контролі. Вміст рухомих сполук фосфору і калію також був вищий відповідно на 8 і 6 мг/кг грунту. Систематичне використання мінеральних добрим і соломи на вилугуваному чорноземі південного Лісостепу Західного Сибіру сприяло підвищенню вмісту нітратів у кінці першої ротації сівозміни в шарі грунту 0-40 см на 2,7-14 мг/кг , рухомих сполук фосфору в шарі 0-20см на 28-32 мг/кг. Згідно даних інших науковців [41], внесення 3 т/га соломи в поєднанні з N30 забезпечувало бездефіцитний баланс азоту в сівозміні, а при використанні фосфорних добрив – Р34 як окремо, так і з соломою (3 т/га) отримано оптимальний баланс фосфору. Позитивний баланс калію відмічений при внесенні К18 на фоні 3 т/га соломи. Збільшення вмісту мінерального азоту спостерігалось при тривалому внесенні подрібненої соломи з додатковим внесенням азотних добрив [34]. Також відмічено підвищення вмісту рухомих сполук фосфору та калію [47].

При внесенні соломи, а також при поєднанні її застосування з внесенням гною не виявлено суттєвої різниці в показниках гідролітичній кислотності, рН сольової і водної витяжки та суми обмінних основ [1, 20, 45].

Внесення соломи позитивно впливає на агрофізичні властивості ґрунту [З, 11, 14, 16, 35]. Так, в умовах Білорусії при внесенні 4 т/га соломи забезпечення рослин вологою в усі фази розвитку було вище ніж без її використання [35]. Систематичне використання у зерно-паровій сівозміні мінеральних добрив і соломи в дозі 2,6-3,0 т/га сівозмінної площі на чорноземі вилугуваному південного Лісостепу Західного Сибіру сприяло зниженню витрат продуктивної вологи на 5,8-28,6% [41]. Зменшення випарування і збереження ґрунтової вологи при мульчуванні соломою відмічено у роботах А.І. Борсукова [3].

Отже, за умов інтенсивного використання землі, насичення грунтів органікою за допомогою використання нетоварної частини врожаю в поєднані з азотними добривами є досить суттєвим джерелом поповнення запасів гумусу і поживних речовин у грунті, а також потужним фактором підвищення його біологічної активності та поліпшення агрохімічних і агрофізичних параметрів.

1.2. Продуктивність цукрових буряків при застосуванні різних видів органічних добрив

Вирощування цукрових буряків на родючих, багатих органічними речовинами грунтах є головною умовою формування високої та стабільної врожайності коренеплодів. Через нестачу гною більшість господарств працює на природній родючості грунту, що веде до недобору значної кількості продукції буряківництва. В даний час негативним наслідком цього може бути проблема вирощування цукрових буряків через зниження економічної ефективності їх виробництва. Тому питання про використання інших видів органічних добрив для удобрення цукрових буряків досить актуальне і знайшло відображення у багатьох дослідженнях, проведених як у нашій країні, так і за її межами.

Згідно даних М.К. Шикули [44], використання соломи в кількості 7-8 т/га з компенсуючою дозою азоту (з розрахунку 10 кг на 1 тонну соломи) за своєю дією і післядією на врожайність сільськогосподарських культур не поступається застосуванню 35-40 т/га гною.

Г.І. Іванець [14] наводить дані дослідів Драбівської дослідної станції рільництва, де при внесенні 4-6 т/га соломи отримали 35,7 т/га коренеплодів цукрових буряків, а при поєднанні соломи з N90 - 37,9 т/га, проти 33,5 т/га на контролі. Врожайність цукрових буряків у дослідах Білоцерківської дослідно-селекційної станції на чорноземі глибокому вилугуваному значно збільшувалась при внесенні 5 т соломи з N90P90K90 тоді як при використані соломи без добрив - знижувалась.

За традиційного обробітку (оранка на 28-30 см) на варіанті N60Р60К60+ солома 2,4 т/га + N24 в середньому за три роки отримано на 6,8 т/га корене­плодів цукрових буряків більше, ніж на варіанті N60P60K90 та на 1,5 т/га менше в порівнянні з варіантом N60P60K90 + гній 12 т/га. За мінімального обробітку грунту на 10-12 см ця різниця становила 7,5 та 2,0 т/га відповідно [25].

Згідно даних Барійського університету (Франція) [27], при заорюванні ячмінної соломи (6 т/га + N50) і при додаванні азотних добрив у дозі 0;80 та 160 кг/га зібрано коренеплодів цукрових буряків відповідно: 17,3, 30,3 та 39,8 т/га, тоді як при внесенні лише мінеральних добрив 11,2, 23,7 та 33,8 т/га. За умов використання соломи збір цукру зріс до 3,69 т/га, проти 2,76 т/га без неї. При цьому післядія добрив проявлялась на другій (пшениця) і третій (ячмінь) культурах. Так, врожайність зерна і збір соломи пшениці на варіантах з використанням соломи становив 2,6 і 4,8 т/га, а без її внесення - 2,3 і 4,3 т/га. Врожайність зерна ячменю відповідно була 2,6 і 2,5 т/га, а збір соломи - 4,0 і 3,7 т/га.

Внесення соломи озимої пшениці у дозі 5 т/га разом з добривами на чорноземі деградованому Чехо-Словаччини збільшило врожайність корене­плодів цукрових буряків на 2,1 т, на каштанових грунтах - на 6,9 т/га [14].

В дослідженнях на темно-сірому лісовому грунті на третій рік після

внесення N120Р120К120+солома 3 т/га приріст врожаю зерна озимої пшениці становив 16,9%, на варіанті N120P120K120 - 11,9%, гній 30 т/га + N120P120К120-18,3% [9].

На підставі наведених даних можна прийти до висновку, що використання побічної продукції та мінеральних добрив за сучасних умов господарювання як один із основних заходів, які можуть призупинити зниження родючості грунтів, зменшити залежність від техногенних факторів, підвищити врожайність сільськогосподарських культур та конкурентноздатність виробництва.

Проте, як видно з проведеного огляду джерел наукової літератури, за

результатами різних дослідників дані про вплив альтернативних видів органічних добрив розрізняються. А тому вони потребують уточнення і коректування відповідно до конкретних грунтово-кліматичних умом і вирощуваної агрокультури.

РОЗДІЛ 2

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ